13. Теоретичні розробки циклічного розвитку м.Д.Кондрат

російський вчений М. Д. Кондратьєв за допомогою математичного апарату винайшов нову економічну закономірність — так звані великі цикли кон’юнктури. За основу досліджень він узяв такі економічні показники, як товарні ціни, процент на капітал, заробітна плата, обсяги зовнішньої торгівлі, видобування вугілля, виробництва чавуну та свинцю в чотирьох економічно розвинених країнах — Англії, Франції, Німеччині та США з кінця ХVІІІ до початку ХХ ст. Таким чином, було започатковано теорію сучасних економічних циклів. М. Д. Кондратьєв вважав, що існують великі цикли розвитку промисловості та сільського господарства — 48–55 років і малі — 10–12 років. Великий цикл складається з підвищувальної та знижувальної хвилі. Для першої хвилі характерний розвиток виробництва промисловості та сільського господарства, для другої — спад.

Малі цикли економічного розвитку вписуються у великі. При цьому

характер малого циклу залежить від того, на яку хвилю великого

циклу він припадає: якщо на підвищувальну, то ефект економічного

піднесення посилюється, а кризові явища послаблюються, якщо ж

на знижувальну, то криза і депресія посилюються, а виробництво

скорочується. У такий спосіб М. Д. Кондратьєв виявив два з половиною великих цикли, що спостерігались протягом 140 років (з 80-х років XVIII ст. до 20-х років ХХ ст.). На його думку, тривалі підвищувальні хвилі були пов’язані з докорінними якісними змінами в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а саме:

• переходом від стадії капіталістичної кооперації і мануфактури до

стадії великого машинного виробництва в результаті промислової революції і створення адекватної матеріально-технічної бази

машинного виробництва;

• переходом від панування приватної індивідуальної власності на

капітал до панування акціонерного капіталу в середині XIX ст.;

• переходом від капіталізму вільної конкуренції до корпоративного капіталізму ХХ ст. внаслідок науково-технічної революції,

концентрації і централізації капіталу й виробництва;

• формуванням корпоративно-державного капіталізму в період

між двома світовими війнами на основі усуспільнення й інтернаціоналізації капіталу і виробництва.

14. Короткі цикли розвитку економіки Дж. Кейнса.

У 30–40-х роках ХХ ст. вагомий внесок у розвиток теорії циклів зробив англійський економіст Дж. Кейнс. На його думку, вирішальну роль у формуванні й періодичності циклів відіграє гранична ефективність капіталу, тобто межа найбільших витрат і найменших прибутків його функціонування. Крім того, причиною циклічності він вважав психологічний закон споживання, відповідно до якого зі збільшенням доходів людина більше споживає, водночас ще більшою мірою зростає частка прибутку, яку вона зберігає. Згідно з Дж. Кейнсом у формуванні економічного циклу беруть участь такі чинники: сукупне споживання; гранична ефективність капіталу; психологічний закон споживання, пов’язаний із заощадженнями і нагромадженнями. Вчений вважав, що тривалість економічного циклу залежить від тривалості служби таких елементів основних засобів, як устаткування, машини, а також прибуток, термін витрат надлишкових запасів товарів і послуг, зроблених понад попит. На його думку, термін реалізації цих запасів становить 3–5 років. На основі створеної теорії Дж. Кейнс розробив практичні рекомендації щодо застосування економічних методів обмеження наслідків спадів виробництва шляхом державного регулювання економіки за допомогою ставок відсотків, інвестицій, кредитів, податків, цін та інших економічних важелів.