33. Характеристика кризи, депресії, пожвавлення, підйо

В структурі економічного циклу виділяють 4 фази: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції,  початком затоварювання підприємства на складі; скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає, зменшуються ціни та заробітна плата на ринку. Закриваються і банкрутують фірми, передусім дрібні. з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;

Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. поступово реалізуються товарні запаси; поступово зростає сукупний попит; скорочується попит на кредитні ресурси.

Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.

Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найяскравішою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня.

Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. значний приріст виробничих інвестицій; Відбуваєтьмя зростання попиту на товари; розширення комерційної діяльності; зростання ставки проценту. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

34. Мета й завдання прогнозування економічної кон’юнктури.

В сучасних умовах дослідження економічної кон'юнктури та її прогнозування є предметом підвищеної уваги держав з розвинутою ринковою економікою. Усе це обумовлено тим, що економічне та кон’юнктурне прогнозування - найважливіший елемент моделі економічного зростання.

Прогнозування економічної кон’юнктури полягає у виявленні імовірних шляхів розвитку кон’юнктурних факторів і показників, які характеризують тенденції розвитку ринку в поточному та майбутньому періоді часу. Прогноз економічної кон'юнктури – це можливі майбутні значення показників на основі найбільш імовірних факторів впливу на тенденцій розвитку ринку.

Ціль прогнозування як найважливішого етапу дослідження економічної кон’юнктури полягає у визначенні найбільш ймовірних оцінок стану кон’юнктури в майбутньому. Мета або призначення прогнозу полягає у визначенні ймовірних альтернатив економічного розвитку та їх соціально-економічних наслідків для прийняття найраціональніших рішень.

Основним завданням прогнозу визначення тенденцій розвитку кон’юнктуротворчих факторів, які впливають на ринок протягом поточного періоду і впливатимуть у майбутніх періодах.

Етапи прогнозу економічної кон'юнктури: 1) вибір часу прогнозу прогнозування; 2) визначення параметрів прогнозування; 3) вибір методів прогнозування; 4) проведення розрахунків прогнозних параметрів; 5) інтерпретація прогнозу.