7. Системні параметри кризових ситуацій.

До параметрів, що описують кризу, доцільно віднести: 1) масштаб кризи як показник рівня її системності; 2) вид кризи як показник, що характеризує вражені кризою сфери та напрями діяльності; 3) фазу (стадію) кризи як показник, що характеризує розгортання кризи в часі; 4) гостроту кризи як показник, що характеризує ступінь загрози існуванню підприємства. Розглядаючи кризу як процес, що існує та розвивається в тривимірному просторі, доцільно використовувати 2-й, 3-й та 4-й з наведених вище параметрів.

Признаки кризисной ситуации: наличие соответствующих отклонений от нормальной ситуации; наличие угрозы высокоприоритетным целям и ценностям; острый дефицит времени для реагирования на угрозу.

8. Симптоми кризи.

Основні симптоми кризи на підприємстві – поява перших ознак негативних тенденцій, стійкість цих тенденцій, ділові конфлікти, наростання фінансових проблем та ін. Як і багато інших явищ, криза лише в рідких випадках буває "запланованою". Виникаючи зненацька, раптово, цей грім серед ясного неба, швидше за все давно вже є непомітно зрілим. Проаналізувавши період, передуючий, найімовірніше, у ньому будуть виявлені якісь симптоми її початкового розвитку. Це:

• 1. Витік важливої інформації, особливо, якщо вона стала надбанням конкурентів.

• 2. Страйк (або його загроза) - як результат неблагополуччя в соціальній сфері й незгоди з низкою вживаних дій (або бездіяльності) посібника з його подолання.

• 3. Втрата стратегічно важливого партнера, програш (або неможливість прийняти в ньому участь) конкурсу, тендера тощо на поставку продукції, що виготовляється.

• 4. Втрата (або її погроза) самостійності підприємством можливості реально впливати на прийняття рішень його керівником у результаті непродуманих угод з інвесторами, іншими партнерами.

• 5. Погроза зупинки підприємства за яких-небудь обставин, у тому числі через важке фінансове становище.

• 6. Важка хвороба, нещасний випадок, смерть ключових персон - найбільш досвідчених, талановитих і важливих співробітників.

• 7. Серйозний нещасний випадок, що відбувся на виробництві та вплинув на моральний клімат і на функціонування підприємства в цілому.

• 8. Втрата, нанесена у результаті тих або інших причин репутації підприємства, що компрометує його продукцію, керівництво, членів команди тощо. В тому числі виявлення кримінальної або іншої, яка шкодить підприємству діяльності кого-небудь із команди.

• 9. Невідповідність продукції, що виготовляється, вимогам її потенційних споживачів.

• 10. Виникнення важкого психологічного клімату в колективі, що призводить до його розколу, особливо серед однодумців.

• 11. Несприятлива зміна законодавства або вищого начальства.

9. Характеристика потенційної, прихованої та реальної

Стадія потенційної кризи

Криза підприємства як процес починається на стадії потенційної кризи, тобто можливої, але ще не реальної. Оскільки ще не виразно виявляються ознаки кризи, такий стан підприємства характеризуується як квазінормальний, тобто такий, у якому підприємство перебуває постійно, і саме він є точкою відліку виникнення кризи. На цій стадії можливе зниження ефективності виробництва, технологічного процесу, рентабельності продукції.

Наслідком цього є погіршення фінансового стану підприємства, скорочення джерел і резервів розвитку. Вирішити проблему можна шляхом перегляду стратегії, реструктуризації підприємства, зниження витрат, підвищення продуктивності тощо.

Стадія прихованої (латентної) кризи

Ця стадія характеризується кризою, що незабаром виникне, і її вплив та наслідки необхідно визначити за допомогою стандартного інструментарію. На цій стадії ще можна активно вплинути на приховану кризу, вживши запобіжних профілактичних заходів шляхом застосування системи раннього розпізнавання (наприклад, ознакою кризи є наявність збитковості одного чи кількох продуктів). Проблеми в цьому разі криються у сферах стратегічного управління, маркетингу і розв’язуються зазвичай шляхом реструктуризації підприємства.

Стадія реальної кризи. На цій стадії підприємство починає безпосередньо відчувати негативні наслідки кризи. Разом з цим посилюється інтенсивність реальних деструктивних впливів, що призводить до гострої нестачі часу для прийняття рішень. Через це зменшується кількість альтернативних варіантів дій. Недостатність резервних фондів змушує підприємство спрямувати частину резервних коштів на покриття збитків. Лише реструктуризація вже не допоможе вирішити посталі проблеми через брак засобів для її здійснення. Потрібні оперативні заходи для стабілізації фінансового стану підприємства і кошти для здійснення реструктуризації. Отже, підприємство стає неплатоспроможним, досягаючи так званого критичного стану, коли не вистачає коштів, щоб профінансувати навіть скорочене відтворення або сплатити попередні зобов’язання. А це зумовлює загрозу припинення виробництва і/або банкрутства.