Тема 1. Правознавство

1.12. СУДОВА СИСТЕМА ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

§ 1. Судова система України

Згідно з ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судову систему в Україні складають:

1) Конституційний Суд України;

2) суди загальної юрисдикції;

3) арбітражні суди.

Конституцією України і законами України гарантуються незалежність та недоторканість суддів.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду вперше.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках народні засідателі та присяжні.

Правосуддя здійснюється на основі таких принципів:

1) законність – організація та діяльність суду здійснюються на основі законів, у кожному конкретному випадку вимагається, щоб були посилання на конкретну норму права при прийнятті рішення суду;

2) недоторканість житла – ніхто не має права без законної підстави увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому;

3) недоторканість особи – ніхто не може бути позбавлений волі, затриманий за підозрою у вчиненні злочину, заарештований не інакше, як на підставі та в порядку, передбаченому законом;

4) охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень – ніхто не має права без законних на те підстав втручатися в особисте, сімейне життя громадян чи посягати на їх честь і репутацію;

5) здійснення правосуддя тільки судом – означає виключне право (прерогативу) суду на визнання людини винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання;

6) колегіальний розгляд справ – цивільні, кримінальні, арбітражні справи розглядаються колегіально (не менше двох осіб) або у випадках, передбачених законом, – одноособово;

7) здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом – незалежно від статі, расового походження, майнового стану до всіх громадян застосовується одне і те ж законодавство;

8) приналежність та підкорення суддів і народних засідателів лише законові – законодавством забезпечені умови для безпосереднього та ефективного здійснення суддею чи народним засідателем прав та обов’язків, будь-яке втручання в їх діяльність є недопустимим і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством;

9) гласність судового розгляду – розгляд усіх справ у судах є відкритим, за винятком тих, які передбачені законом (державна, комерційна таємниця або наявність обгрунтованого заперечення однієї з сторін);

10) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист – кожний, незалежно від скоєного злочину, має право відстоювати свої законні інтереси та користуватися послугами захисника, законодавством передбачені випадки обов’язкової участі захисника, незалежно бажає того чи ні особа, яка скоїла злочин;

11) національна мова судочинства – судочинство повинно вестись на державній українській мові або ж мовою більшості населення даної місцевості;

12) презумпція невинності – обвинувачений вважається невинним, поки його вина у вчиненні злочину не буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена вироком, що набрав законної сили;

13) участь громадськості в судочинстві – діюче законодавство передбачає участь у судовому розгляді представників громадських організацій і трудових колективів для викладення суду думки колективу з приводу справи, що розглядається судом.

Конституційний Суд України

Відповідно до ст. 147 Конституції України та Закону України “Про Конституційний Суд” від 16.10.1996 Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону на всій території держави.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються Президентом України, Верховною Радою України та з’їздом суддів України по 6 членів. Суддею Конституційного суду України може бути громадянин України, якому на день призначення виповнилося 40 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи за фахом не менше 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Конституційний Суд України приймає рішення та робить висновки щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Суди загальної юрисдикції

Судова система судів загальної юрисдикції будується згідно ст. 125 Конституції України за принципами територіальності та спеціалізації.

Суди загальної юрисдикції розглядають цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції складається з трьох ланок:

– районні суди (міські суди на правах районних), міжрайонні (окружні) суди, військові суди гарнізонів;

– обласні (Київський та Севастопольський міські суди), Верховний Суд Автономної Республіки Крим, міжобласний суд, військові суди регіонів та Військово-Морських сил;

– Верховний Суд України, до складу якого входить Військова колегія, яка наділена відповідними повноваженнями.

Суди першої ланки розглядають:

– всі цивільні та кримінальні справи, за винятком справ, що віднесені законом до відання інших судів;

– у випадках, передбачених законодавством України, справи про адміністративні правопорушення;

– вивчають та узагальнюють судову практику;

– подають правову допомогу товариським судам;

– здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством.

Суди другої ланки розглядають:

– справи, віднесені до їх компетенції як суди першої інстанції;

– справи у касаційному порядку;

– справи у порядку нагляду та за нововиявленими обставинами;

– здійснюють нагляд за судовою діяльністю судів першої ланки;

– вивчають та узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику.

Верховний Суд України (ст. 125 Конституції України) є найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції. До його повноважень належать:

– розгляд справ як суду першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і у зв’язку з нововиявленими обставинами;

– вивчає та узагальнює судову практику;

– аналізує судову статистику;

– дає керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ;

– здійснює контроль за виконанням судами України керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України;

– вирішує в межах своїх повноважень питання, що випливають з міжнародних договорів України;

– має право прийняти до свого розгляду будь-яку справу підсудну нижчестоящим судам.

При призначенні на посади суддів існують загальні для всіх вимоги:

– наявність громадянства України;

– вища юридична освіта;

– володіння державною мовою;

– постійне проживання на території України не менше 10 років;

– позапартійність;

– відсутність судимостей;

– відповідний віковий ценз (судді першої ланки –не менше 25 років, судді другої ланки – 30 років, судді третьої ланки – 35 років);

– відповідний стаж роботи за юридичною спеціальністю (судді першої ланки – не менше 3 років, другої ланки – не менше 5 років, у тому числі не менше 3-х років на посаді судді, третьої ланки – не менше 5 років на посаді судді).

Арбітражні суди України

Арбітражні суди розглядають справи між юридичними особами, державними органами.

Завдання арбітражного суду:

– захист прав та інтересів учасників господарських правовідносин;

– сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

– внесення пропозицій, які спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Арбітражним судам підвідомчі справи:

– у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів;

– у суперечках про визнання недійсними актів ненормативного характеру;

– про банкрутство.

У своїй діяльності арбітражні суди України керуються такими принципами:

– законності;

– незалежності, у тому числі і від органів законодавчої, виконавчої влади, а підкорення лише законові;

– арбітрування, тобто сприяння досягненню угоди між сторонами;

– гласності судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

– відкритого розгляду справ, за винятком тих випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної, комерційної таємниці або коли є обгрунтовані заперечення однієї зі сторін;

– рівності сторін перед законом і арбітражним судом;

– обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду;

– змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Система арбітражних судів України складається з двох ланок.

До першої ланки належать:

– арбітражні суди на правах областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим.

До другої ланки належить Вищий арбітражний суд України.

За поданням Голови Вищого арбітражного суду України згідно із Законом“Про арбітражний суд України” можуть утворюватись інші ланки арбітражних судів (наприклад, міські, міжрайонні, районні арбітражні суди).

Арбітражні суди першої ланки мають такі повноваження:

– вирішують господарські спори, які віднесені до їх компетенції;

– розглядають справи про банкрутство;

– у порядку нагляду переглядають рішення, ухвали, постанови цих судів;

– вивчають та узагальнюють практику застосування законодавства;

– аналізують статистику вирішення господарських спорів;

– вносять пропозиції Вищому арбітражному суду України, які спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики вирішення господарських відносин.

Вищий арбітражний суд України має такі повноваження:

– керує діяльністю арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, несе відповідальність за організацію, стан та вдосконалення їх роботи;

– перевіряє й поширює позитивний досвід роботи арбітражних судів України;

– згідно з Арбітражним процесуальним кодексом України має право приймати до свого провадження будь-який господарський спір;

– вирішує господарські спори, які належать до його компетенції;

– у порядку нагляду переглядає рішення, ухвали, постанови:

а) Вищого арбітражного суду;

б) арбітражного суду Автономної Республіки Крим;

в) арбітражних судів областей;

г) арбітражних судів міст Києва та Севастополя.

– проводить роботу, спрямовану на попередження (недопущення) правопорушень у сфері господарських правовідносин;

– вивчає, узагальнює та дає пояснення арбітражним судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини у господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів;

– аналізує статистику вирішення господарських спорів;

– займається підбором та підготовкою кандидатів на посади арбітрів;

– забезпечує підвищення кваліфікації працівників арбітражних судів;

– створює належні умови діяльності арбітражних судів;

– сприяє нормативному забезпеченню арбітражних судів та веденню статистичного обліку.