§ 3. Загальне і спеціальне використання природних ресурсів

Громадяни використовують природні ресурси для задоволення різних потреб та інтересів. Експлуатація землі, води, надр, лісів та інших природних об’єктів здійснюється в порядку загального і спеціального їх використання.

Суб’єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, всі громадяни. Закон гарантує громадянам право на використання природних ресурсів для задоволення естетичних, оздоровчих, матеріальних та інших потреб. Це право здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними певних природних ресурсів. Для його здійснення не потрібно відповідного дозволу уповноважених органів і осіб. Загальним є, наприклад, використання скверів, парків, водоймищ, лісів (збір дикорослих ягід, грибів, горіхів і т. д.).

На відміну від загального використання природних ресурсів, спеціальне природокористування здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли певні природні ресурси у встановленому законодавством порядку надаються їм у володіння, користування чи в оренду. Природні ресурси для спеціального користування надаються на підставі спеціальних дозволів – державних актів на право володіння чи право постійного користування землею, лісорубських квитків, мисливських карток та інше.

Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату.

Природокористувачам забороняється погіршувати стан об’єктів природи, заподіювати їй шкоду. Вони зобов’язані виконувати заходи щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні і відновлювальні роботи, які спрямовані на збереження і покращання навколишнього природного середовища.

§ 4. Земельний кодекс України

Земельний кодекс України прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 1993 року. Він регулює відносини у сфері використання і охорони землі.

Завданням земельного законодавства є регулювання відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорона прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Згідно з цільовим призначенням всі землі України поділяються на:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів;

3) землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Власність на землю в Україні має кілька форм: державну, колективну, приватну. Вони є рівноправними. Розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним є користування землею без раніше встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим – до трьох років і довгостроковим – від трьох до двадцяти років.

У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для ведення селянського (фермерського) та лісового господарства і т. д.).

У тимчасове користування земля передається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для городництва, сінокосіння і випасу худоби, громадським об’єднанням, релігійним організаціям і т. д.).

Земельний кодекс регулює оренду землі, тобто передачу землі у тимчасове користування за плату.

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об’єднанням і релігійним організаціям, колективним підприємствам, міжнародним об’єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам, особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Умови, строки, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються у договорі.

Земельний кодекс України регулює також порядок передачі земель у власність і надання їх в користування, підстави припинення і переходу прав на землю, питання вилучення земель, права і обов’язки власників землі і землекористувачів та захист їх прав, питання охорони земель, порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та інше.