§ 11. Оплата праці

Питання оплати праці регулюється Кодексом законів про працю та Законом України від 24 березня 1995 року “Про оплату праці”.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому вигляді, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Оплата роботи працівників визначається їх особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих наслідків роботи підприємства й максимальними розмірами не обмежується. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від статі, віку, раси, національності, соціального й майнового стану, належності до громадських і політичних організацій, ставлення до релігії.

Державою встановлюється мінімальна заробітна плата, нижче якої не може проводитися оплата за фактично виконану працівником роботу – вона не повинна бути нижче встановленого державою прожиткового мінімуму.

Форми, системи та розміри оплати працівників установлюються підприємствами самостійно в колективному договорі.

Оплата праці складається з основної заробітної плати та додаткової оплати праці. Основна заробітна плата залежить від результатів праці та визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами. Крім цього, додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємства та встановлюється у вигляді премій, винагород, інших заохочувальних виплат.

Заробітна плата виплачується у грошових знаках, що мають обіг на території України. Можлива оплата банківськими чеками, а також часткова оплата натурою, якщо це передбачено колективним договором.

Законодавством встановлено підвищену оплату праці працівників за умов відхилення від звичайних умов роботи.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється в колективному договорі, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Робота в святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі.

Робота в надурочний час (при погодинній оплаті) оплачується за перші дві години в полуторному розмірі, а за наступні години – у подвійному розмірі. При відрядній оплаті (залежно від виготовленої продукції) проводиться доплата в розмірі, встановленому чинним законодавством.

На важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я встановлюється підвищена оплата праці.

Заробітна плата виплачується не рідше, як кожні півмісяця. Але для окремих категорій працівників законодавством можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.

§ 12. Особливості праці молоді та жінок

Особливості правового регулювання праці жінок відображені в окремій главі Кодексу законів про працю. Вони містять підвищені гарантії при прийомі на роботу та звільненні вагітних жінок і жінок, що мають неповнолітніх дітей, заборону праці жінок на важких і шкідливих для здоров’я роботах, додаткові пільги.

Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучення жінок до підняття й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

Крім того, вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 3 років, згідно з медичною довідкою переводяться на легшу роботу із збереженням середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, якщо нова робота нижче оплачується.

Законодавством установлено, що забороняється відмовляти вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей, у прийнятті на роботу із вищевказаних мотивів.

Для неповнолітніх законодавством установлені також певні пільги:

1) не допускається прийняття на роботу осіб, молодших 16 років (крім окремих винятків);

2) на підприємствах, в установах, організаціях ведеться спеціальний облік неповнолітніх;

3) прийом на роботу неповнолітніх здійснюється тільки після їх медичного огляду;

4) забороняється залучати неповнолітніх до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми, а також до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні;

5) для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день, а оплата праці проводиться як за повний робочий день;

6) неповнолітнім щорічні відпустки надаються в літній час, а за їх бажанням – в інший час.

Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.