§ 16. Види пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91

Цей Закон відповідно до Конституції гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України, який формується із вкладів працюючих громадян, установ і підприємств. Наявність цього фонду є гарантією для матеріального забезпечення всіх непрацюючих громадян України за рахунок суспільства.

Згідно із законодавством розрізняють два види пенсій:

1) трудові пенсії;

2) соціальні пенсії.

Право на трудову пенсію мають особи, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, особи, які займалися підприємницькою діяльністю, члени творчих спілок, інші особи, які сплачували внески до Пенсійного фонду України.

Право на соціальну пенсію мають усі непрацюючі громадяни України.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали під час захисту Батьківщини чи при виконанні інших обов’язків військової служби.

Розрізняють певні види трудових пенсій:

а) за віком (право на цю пенсію мають чоловіки після досягнення ними віку 60 років і стажу роботи 25 років; жінки віком 55 років і стажу роботи 20 років);

б) з інвалідності (призначаються у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я, внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання);

в) у разі втрати годувальника (право на цю пенсію мають особи в разі втрати годувальника, які були на його утриманні);

г) за вислугу років (призначаються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (наприклад, працівники авіації, освіти);

д) наукова пенсія (призначається науковим працівникам).

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію.

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються таким особам:

а) інвалідам І, II, III груп, а також інвалідам з дитинства;

б) особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;

в) дітям – у разі втрати годувальника;

г) дітям-інвалідам віком до 16 років.

Усі пенсії призначаються і виплачуються районними (міськими) відділами соціального забезпечення.

Мельник П.В. / Ірпінь: Академія ДПС України, 2001 «Правознавство»

Тема 1. Правознавство

1.10. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

§ 1. Кримінальний кодекс України

Кримінальне право – це одна із галузей права України, яка представляє собою сукупність юридичних норм, установлених вищим законодавчим органом нашої держави – Верховною Радою України, що визначають злочинність певних суспільно небезпечних діянь і ті покарання, які треба застосувати до осіб, що їх скоїли. Особливість кримінально-правових норм полягає у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу – кримінального покарання. Отже, головне призначення кримінального права – охорона суспільних відносин від злочинних посягань.

Основним кримінально-правовим актом є Кримінальний кодекс України, прийнятий у 1961 році. Він характеризується внутрішньою єдністю та є системою взаємозв’язаних правових приписів, визначає принципи й загальні положення кримінального права, встановлює коло злочинних діянь і покарань за їх скоєння, а також регламентує питання звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Слід зазначити, що Кримінальний кодекс розроблявся та приймався ще за радянських часів, і хоч у нього прийняті багаточисельні зміни і доповнення він не відповідає вимогам сьогодення. Проект нового Кримінального кодексу знаходиться на розгляді у Верховній Раді, і можна сподіватися, що він буде прийнятий найближчим часом.

Кримінальний кодекс має дві частини – Загальну й Особливу.

Загальна частина регламентує найбільш важливі загальні положення кримінального права. У ній зокрема, сформульовані завдання кримінального права (законодавства), закріплені підстави кримінальної відповідальності, межі чинності кримінального закону в часі та просторі, визначені поняття, система покарань, порядок призначення покарань за скоєні злочини й порядок звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, поняття неосудності, співучасті у злочині, стадії скоєння злочину й таке інше.

Особлива частина складається з норм, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і встановлюють конкретні покарання, що застосовуються до осіб, які вчинили злочини. Вона складається з 11 глав:

1. Державні злочини

2. Злочини проти власності

3. Злочини проти життя, здоров’я, волі та гідності особи

4. Злочини проти політичних і трудових прав громадян

5. Злочини проти особистої власності громадян

6. Господарські злочини

7. Службові злочини

8. Злочини проти правосуддя

9. Злочини проти порядку управління

10. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я

11. Військові злочини