Б.І.Орловський. Фігура ангела, що увінчує Олександрівську колону. Бронза. 1829-1834. Санкт-Петербург.
Прийнятий до виконання проект був охарактеризований такими словами:
«Фігура Ангела з хрестом, котрим попирається біля підніжжя ворожнеча і злоба (змія), зображує разючу думку — цим переможеш».
Ангел в одежах, що розвиваються, зі схиленою головою і піднятою правою рукою попирає хрестом змія, що уособлює зло, підступність, хитрість. В лівій руці ангел тримає чотирикінцевий латинський хрест. Погляд ангела спрямований на землю. Скульптор врахував всі можливі ракурси і точки огляду. Чітко прочитується силует ангела на фоні неба, він ніби продовжує рух переможної колісниці з фігурою Слави на будівлі Головного штабу. В архітектурний ансамбль, що вже склався, Орловський дивовижно тактовно вписав романтичну по духу і класицистичну по формі статую ангела, органічно доповнивши композицію площі.
Б.І. Орловський (Смирнов). Фавн і Вакханка. 1837. за гіпсовим оригіналом 1926-27. Мармур.
Високого підйому в російській скульптурі на початку XIX ст. досягає медальєрне мистецтво. Найбільшим майстром-медальєром був Федір Петрович Толстой (1783-1873).
Т. Г. Шевченко. Портрет Ф. П. Толстого. Офорт. 1858. ДРМ
Виконуючи медалі й медальйони, він проявив себе справжнім новатором. Відкидаючи застарілі традиції мистецтва пізнього бароко, що на той час панували у медальєрній справі, він виконує медалі в стилі російського класицизму. Толстим створена серія медальйонів «Вітчизняна війна 1812—1814 років», що зробила його ім’я безсмертним.
Толстой Федір Петрович (1783 – 1873), російський медальєр, скульптор, рисувальник і живописець. Відвідував (з 1804) петербурзьку АМ, де навчався у І. П. Прокофьєва; викладав там же в 1825-28. Професор (з 1842), почесний член (з 1809), віце-президент (1828-59) і товариш (заступник) президента (1859-68) петербурзької Академії мистецтв. Фактом народження належав до аристократичних кіл, був одним із засновників декабристської Спілки Благоденства. У вишуканих і витончених роботах Толстого, що володів поетичним сприйняттям античності, принципи класицизму отримали нове, проникнуте романтичними тенденціями тлумачення (барельєфи зі сценами з «Одіссеї» Гомера, віск, 1810, Третьяковська галерея). Найбільш значна робота Толстого - 21 медальйон в пам'ять Вітчизняній війни 1812 і закордонних походів російської армії в 1813-14 (віск, 1814-36, Російський музей; гіпс, в Третьяковській галереї та ін. музеях). Медальйони, що відрізняються класичною лаконічністю композиції, тонкістю моделювання й гармонією ліній і силуету, в алегоричних образах передають громадянські ідеї, пафос перемоги народу, що боровся за незалежність Батьківщини. Створив ілюстрації до поеми І. Ф. Богдановича «Душенька» (1820-33, Третьяковська галерея; видано в 1850) в манері строгого начерку (без штриховки і тіней) перового рисунка, кілька картин в жанрі «живопису інтер’єрів», ряд ілюзіоністичних натюрмортів, силуетних композицій.
Більша частина медальйонів серії «Вітчизняна війна» представляє собою алегоричні композиції з декількох пів-оголених фігур воїнів, що уособлюють собою російську або ворожі армії. У відповідності з історичними фактами медальйони «Битва Бородинська», «Бій при Малому Ярославці», «Трьохденний бій при Красному» виражають передовсім стійкість і витримку російських воїнів перед лицем супротивника, який переважав кількісно. Медальйони, присвячені другому етапу війни 1812—1814 років, передають могутній наступальний порив російських і союзних армій, які громили і переслідували Наполеона: «Битва при Лейпцігу», «Перехід на Рейн», «Бій при Арсиз-сюр-Об», «Звільнення Берлина», «Звільнення Амстердама». Останній медальйон — «Мир Європі» — достойно завершує цю надзвичайну серію, що складається з двадцяти одного твору.
