В.А.Тропінін. Автопортрет. В.А.Тропінін. Портрет сина. Б. 1818.

Портрет скульптора і.П.Віталі. 1839.

В.А.Тропінін. Портрет о.С.Пушкіна. 1827.

Портрет Пушкіна – інше, оригінальне трактування поета, служителя муз. Тут романтичний настрій превалює, не дивлячись на те, що портрет виконаний в жанрі «халатного портрета», тобто в домашньому одязі, в оточенні улюблених речей і предметів, коли не потрібно підстроюватись під «благородную публику», а залишатись самим собою.

Мистецтво Кіпренського і Тропініна в значній мірі втратило безпосередній зв’язок з сановною аристократією та імператорським двором. Портрети дворянської інтелігенції – поетів, художників, меценатів – зайняли в їхній творчості найвизначніше місце. Кіпренський і особливо Тропінін рішуче стали вводити в живопис зображення народних типів. Таким чином, було зроблено новий крок на шляху демократизації російського мистецтва.

Поетичний настрій пронизує портрети Тропініна. Його зображення українських народних типів, “Портрет сина”, “Старий-жебрак з палицею”, “Мереживниця”, “Гітарист”, “Стара з куркою” належать до реалістичного напряму в мистецтві І пол. ХІХ ст.

Хлопчик з сопілкою (рос.– жалейка). В.А.Тропінін. Мереживниця. 1830-ті.

Василь Андрійович Тропінін більше половини свого життя був кріпосним графа Моркова. Дворянська держава не підтримувала Кіпренського і Тропініна і, по суті, кидала їх напризволяще.

Сімейний портрет графів Моркових. 1813..

Автопортрет з пензлями на фоні Московського Портрет Карла Павловича Брюллова. 1836.

Кремля. 1844.

Образи Тропініна несуть печатку добродушності та ідилічної простоти. В цьому відбився художник-реаліст, що відобразив у своїй творчості зрослу самосвідомість і, разом з тим, патріархальну простодушність російського селянина.

Жінка у вікні (Казначейша). 1841. Старий, що обстругує милицю. 1830-ті.

Венеціанов Олексій Гаврилович (1780-1847)

В діяльності і в творчості Олексія Гавриловича Венеціанова (1780-1847) відбилось настійне намагання створити народне реалістичне мистецтво Росії.

На очах Венеціанова відбулось вигнання кріпосних людей з Академії мистецтв у Петербурзі (1817 р.). Ця несправедливість, вочевидь, глибоко схвилювала художника-патріота.

Венеціанов на свій страх і ризик вирішив створити школу для талановитих юнаків – вихідців з народу. При цьому він висунув власну творчу і педагогічну програму.

Художник говорив, що живописець повинен дивитись на природу незалежно і свіжо: “Справа полягає в тому, щоб нічого не зображувати інакше, як тільки в натурі, і підкорятись їй одній, без будь-якого домішку якого б там не було художника, тобто не писати картини а ля Рубенс, а ля Рембрандт, але просто, так би мовити, а ля натура”.

В картинах Венеціанова “Гумно», “Чистка буряка ”, “Ранок поміщика ”, “Захарка”, “Хлопець з мітлою ”, “На пашні. Весна, “Дівчина з телям», “Пастушок, що спить ” знайшло своє відображення життя патріархального російського села. Душевне благородство, моральна чистота, доброта, працелюбність простого народу виражені у Вененціанова з справжньою художньою правдивістю.

В картинах Венеціанова немає драматичної дії, зіткнень і конфліктів. Тут панують тиша і спокій.

Гумно. 1821. Санкт-Петербург, Російський музей.

Пастушок, що спить. 1823-26. Санкт-Петербург, Російський музей.

Портрет М.А.Венеціанової. 1810-ті.

На пашні. Весна. Сер. 1820-х. Москва, Третьяковська галерея.

На жнивах. Літо. 1820-ті. ТГ.

Женці. ІІ пол.. 1820-х.

Дівчина у хустці. Олія.

Автопортрет. 1811. ДРМ.

Портрет Н.М.Карамизіна. 1828. Портрет дочки, А.А.Венеціанової (Дівчинка в

капелюшку). 1825-26. ТГ.

Селянська дівчина з телям. 1829. Захарка. 1825.

Купальниці (Розчісування волосся). 1829. Купальниці. 1829.

Портрет командира лейб-гвардії Драгунського полку П.А.Чичерина. Б. 1810. Пастель.

Серед академічних професорів, завалених церковними замовленнями, виокремлювався вільнодумством і допитливістю Андрій Іванович Іванов. Це був неабиякий педагог-вихователь двох російських художників-корифеїв – К.П.Брюллова та О.А.Іванова.

Традиції класицизму і риси романтизму поєднуються в творах Карла Павловича Брюллова.

Брюллов Карло Павлович (1799-1852)

Карло Павлович Брюллов вже в стінах Академії оволодів виключною майстерністю малюнка. Направлений до Італії для удосконалення в мистецтві, Брюллов вразив петербурзьких заступників і меценатів своїми сонячними картинами “Італійський ранок”, “Італійський полудень”. Виконана в Римі картина “Вірсавія” свідчила про уважне вивчення натури. “Вершниця” показувала чудову майстерність художньої імпровізації і блискучу техніку письма Брюллова.