Бове о.І. Великий театр у Москві.

двором, зменшеним до розмірів палісадника. В 1821 р. на кошти кн. С.М.Голіцина ним була зведена церква Миколи Чудотворця в Котельниках – невелика струнка будівля в стилі класицизм, з двох-ярусною дзвіницею, високим куполом, увінчаним шпилем.

Бове о.І. Церква Миколи Чудотворця. 1821. Москва.

Крім лікарень, в 1826-1828 рр. Бове встиг створити проект Тріумфальної арки біля Тверської вулиці на честь перемоги над Наполеоном.

Бове о.І. Тріумфальна арка. 1826-28.

Це висока одно-пролітна арка з білого каменя, з шістьма парами коринфських чавунних колон, увінчана скульптурною групою "Слава" – переможною фігурою на колісниці. Вся арка прикрашена скульптурами: алегоричними зображеннями хоробрості, твердості та ін., воїнами в древнє-руських обладунках.

Створені О.Бове три центральні ансамблі – Червоної площі, Театральної площі та Олександрівського саду – змінили Москву. Оточивши Кремль і заново побудоване приміщення Великого театру єдиним за архітектурою будівлями, які членувалися аркадами, Бове зробив центр Москви невпізнанним.

Протягом ХУІІІ – І пол. ХІХ ст. в Росії була створена загальногромадянська архітектура, що була прикликаною до життя ідеями національної єдності і громадянської рівності. Петербурзька і московська архітектура дали взірці для інших міст Росії, де почали будувати готельні двори, казенні установи, лікарні, казарми, дворянські й купецькі зібрання, театри, житлові будинки. Навіть храмові споруди набувають в цей час ознак, притаманних архітектурі класицизму.

Проте прогрес в галузі архітектури мало зачепив міські околиці. Російське село того часу у загальному зберігала свої старі, набуті віками риси. Більшість хат (ізб) топилась по-чорному і мала середньовічний образ.

У 1830-1850 роках класицизм вже перестає задовольняти вимогам офіційних кіл. Розпочинаються настійні спроби відродити стильові прийоми бароко, рококо і давньоруського мистецтва, спроби повернути назад течію історії мистецтва. Архітектуру та скульптуру захльостують хвилі еклектизму і наслідування.

Так Ісаківський собор в Петербурзі (архітектор Август Августович Монферран, 1786-1858) багато разів перероблявся. Проте величний і блискучий позолотою купол Ісакія визначив загальний силует Петербурга.

Історія собору розпочалась ще у 1710 році, коли Петро І наказав збудувати поблизу Адміралтейства невелику дерев’яну церкву на честь свого патрона Ісаакія Далматинського, вірного християнина, котрого було при числено до лику святих. Наказ було виконано, церкву поставлено. За більш як сто років вона змінила місце і три різні проекти, поки у 1816 році Олександр I знову розпорядився почати проектувати храм. В якості кінцевого був обраний проект французького архітектора Огюста Монферран, котрий був мало відомим і за два роки до цього приїхав в Росію. Він представив одразу двадцять чотири варіанти проекту собору в різних стилях: у візантійському, романському, готичному стилях і навіть в дусі китайської та індійської архітектури. Імператору Олександру I сподобався проект п’ятиглавого собору в класичному стилі.