Будівля Головного Адміралтейства.

Надзвичайно витягнута споруда (довжина 388 м), будучи неозорною одним поглядом, отримала надзвичайно чіткі членування. В центрі головного фасаду було вміщено башту, увінчану золоченим шпилем, що органічно входила в тіло будівлі.

Креслення панорами Адміралтейства.

Використовуючи класичний ордер для ясного архітектонічного розчленування розтягнутих фасадів, зодчий створив абсолютно самобутню, струнку споруду. Наслідуючи план міста, що вже склався, архітектор стягнув до адміралтейської башти три великих проспекти столиці, що відповідали напрямам трьох доріг, які пов’язували Петербург з Москвою, Новгородом і з закордоном. Адміралтейство було прикрашено А.Д.Захаровим з великим смаком і надзвичайним розмахом: за кількістю скульптурного вбрання з Адміралтейством не може суперничати жодна споруда в світі, зведена за два останніх століття.

Фронтони Адміралтейства заповнені скульптурними рельєфами Івана Івановича Теребньова (1780-1815), що являли собою воїнів, вчених, землеробів, ремісників як носіїв громадських і патріотичних чеснот.

Теребньов і.І. Рельєфи фронтону Адміралтейства.

Теребньов і.І. Рельєфи над аркою Адміралтейства.

На тлі могутніх пілонів, що підпирають вхідну браму башти, поставлені колосальні кам’яні статуї – жіночі фігури, які несуть небесні сфери, що символізують ідею прекрасної розумної світобудови. Каріатиди, виконані Феодосієм Федоровичем Щедріним (1751-1825), відрізняються жіночістю, граційністю. В алегоріях, створених майстром, оспівана велич Росії як морської держави, передано торжество людини над силами природи. Сувора обробка форм надає їм в той же час архітектурної вагомості.

Щедрін Ф.Ф. Морські німфи, що несуть сферу. Пудоський вапняк 1812.

Адміралтейство. С-Пб.

Інші роботи А.Д.Захарова.

Андріївський собор у Кронштадті Преображенський собор. 1830-35.

1805-1817. Зведений архітекторами Дніпропетровськ.

Ч. Кмероном, А.Д.Захаровим і

А.Н.Акутиним. Знищений у 1932 р.

Захаров. А.Д. Преображенський собор у Дніпропетровську (колишньому Катеринославі).

Монументальне приміщення Біржі, на стрілці Василівського острова, зведене за проектом Тома де Томона (1760-1813), стало архітектурним центром міста.

Вигляд Біржі з боку Великої Неви. Гравюра 1810-х.

Ж.-Б. Тома де Томон. Будівля Біржі (Військово-морський музей). 1805-1816.

Обнесена колонадою будівля відкривається до оточуючого її простору з усіх боків. Дві гігантські колони (ростральні) – маяки, поставлені з боків, на відстані, пов’язують будівлю з величезними просторами води і повітря.

Ростральна колона. 1805-1810, архітектор Ж.-Ф. Тома де Томон, скульптори И. Камберлен, Ж. Тібо.

Ростри - носові частини кораблів, символи військово-морських перемог. Висота колон –32 метри. Біля підніжжя колон скульптури з пудожського вапняку – алегоричні зображення російських рік Волги, Дніпра, Неви і Волхова.

Таким чином, в центрі Петербургу були створені архітектурні ансамблі, що визначили пейзаж міста, розраховані на найширший огляд.

Монументальні риси притаманні будинку Казанського собору Андрія Никифоровича Вороніхіна (1760-1814), який оригінально вирішив в цій будівлі традиційну архітектурну тему купольної споруди з доданими до неї заокругленими колонадами.

ВОРОНІХІН Андрій Никифорович (1759-1814, СПб.), архітектор, представник класицизму. До 1785 кріпосний графа А. С. Строганова. Навчався в Москві (з 1777) у В. І. Баженова і М. Ф. Казакова і в СПб. (з 1779) у Ф. І. Демерцова. В 1786-90 вивчав архітектуру, механіку, математику, природничі науки в Швейцарії і Франції. Акад. АМ (1797), викладав там же (з 1800, з 1802 проф.).