Тема 29. Мистецтво Франції хvіі ст. Класицизм.

План.

1. Загальна характеристика стилю.

2. Архітектура.

3. Скульптура.

4. Живопис.

А) Латур.

Б) Пуссен.

В) Академічне навчання у Франції ХУІІ ст.

1. Загальна характеристика стилю.

У ХУІІ ст. у Франції встановилась особлива форма державного устрою, яка пізніше була названа абсолютизмом. Знаменита фраза короля Людовіка ХІУ (1643-1715) “Держава – це я” мала під собою вагому основу: відданість монарху вважалась верхом патріотизму.

Королівській владі підкорювалось і релігійне життя країни. Католицька Церква у Франції прагнула бути незалежною від Папи Римського і в усіх питаннях діяла самостійно.

У цeй час склався новий філософський напрямок – раціоналізм (від лат. rationalis – розумний, поміркований), який визнавав основою пізнання розум людини. “Я думаю, отже я існую”, -- стверджував Рене Декарт (1596-1650), один з фундаторів цього вчення. Саме здібність людини мислити, за думкою філософів, возвеличувала її, перетворювала на справжній образ і подібність до Бога.

На основі цих уявлень сформувався новий стиль у мистецтві – класицизм, який став провідним стилем французької художньої культури ХУІІ ст. Класицизм, художній стиль в європейському мистецтві 17 – початку 19 ст., однією з найважливіших рис якого було звернення до форм античного мистецтва, як до ідеального естетичного і етичного еталону.

Каллікрат. Храм Ніке Аптерос на Афінському акрополі. Б. 425 р. До н.Е.

Класицизм, що розвивався у гостро-полемічній взаємодії з бароко, в цілісну стильову систему склався у французькій художній культурі 17 ст.

В основі стилю лежали ідеї, що мали таке підґрунтя: кожна особистість має відповідальність перед суспільством; кожна людина повинна служити інтересам нації, її моральної доблесті й етичної чистоти. Стиль класицизм склався під впливом тих ідей, які володіли в цей час кращими головами Європи. У ХУІІ ст. в різних країнах вчені здійснювали найважливіші наукові відкриття: Галілей – в Італії, Ньютон – в Англії, Спіноза – в Голландії, Декарт – у Франції.

Назву “класицизм” (від. лат. classicus – “зразковий”) можна буквально перекласти як “заснований на класиці”, тобто твори, мистецтва, які визнані зразками досконалості, ідеалом – як художнім, так і моральним. Творці цього стилю вважали, що краса існує об’єктивно й її закони можна осягнути за допомогою розуму. Кінцева ж мета мистецтва – перетворення світу й людини у відповідності до цих законів і втілення ідеалу в реальному житті.

Н.Пуссен. Аркадські пастухи. 1638-39. Париж, Лувр.

Для естетики класицизму характерні раціоналізм, прагнення встановити певні правила створення творів мистецтва, сувора ієрархія (підпорядкування) видів і жанрів мистецтва. В синтезі мистецтв царювала архітектура. Високими жанрами в живопису вважались історична, релігійна й міфологічна картина, які давали б глядачеві героїчні приклади для наслідування; нижчими – портрет, пейзаж, натюрморт, побутова картина. Кожному жанру були визначені чіткі границі й чітко означені формальні ознаки; не допускалось змішення піднесеного з ницим, трагічного з комічним, героїчного з повсякденним. Класицизм – стиль протиставлень. Його ідеологи виголосили перевагу громадського над особистим, розуму над емоціями, почуття обов’язку над бажаннями. Класицистичні твори відрізняє лаконізм, ясна логіка задуму, врівноваженість композиції.

Вся система художньої освіти класицизму будувалась на вивченні античності й мистецтва Відродження. Процес творчості складався передовсім у дотриманні правил, встановлених під час вивчення давніх пам’яток, а достойним втіленням у творах мистецтва вважались сюжети з античної міфології та історії.