Вороніхін а.Н.Казанський собор. 1801-11. Фотографія 1890-х рр..

Створюючи величезну площу для народу, що виходить на головну магістраль, будівля Казанського собору отримала у Вороніхіна громадянський характер. Казанський собор став місцем поховання Кутузова, а разом з тим і монументальним пам’ятником Вітчизняній війні 1812 року.

Інші роботи а.Н.Вороніхіна.

Вороніхін а.Н. Гірничий кадетський корпус. 1806-1811. Нині – Гірничий інститут.

Архітектурні споруди Карла Івановича Россі (1775-1849) стали достойним продовженням творчих починань його попередників. Ансамблі Михайлівського палацу (нині приміщення Російського музею), Дворцової площі, Олександринського театру, Сенатської площі – всі ці колосальні творіння архітектурного генія Россі овіяні духом патріотизму.

Ореолом перемоги 1812 року овіяно приміщення Головного Штабу російської армії у Петербурзі. Заокруглена кам’яна громадина утворює разом з будівлею Зимового палацу подібність колосальної зали, призначеної для парадів, для мас народу.

Арка Головного Штабу.

Величезна арка, що спирається на гігантські бокові корпуси будівлі, створює центр будинку. Величність і грандіозність всієї споруди набувають при цьому велетенського характеру.

Урочиста фігура Слави на шести-кінній колісниці, що увінчує арку, виражає тріумфальний характер споруди (скульптори С.С.Пименов і В.І.Демут-Малиновський).

У 1813 році була організована Комісія для будівництва Москви, куди увійшли найбільші архітектори Осип Іванович Бове, В. П. Стасов, Доменіко Жилярді, А.Г.Григор’єв та інші. Будівельні правила регламентували розміри будинків, відстань між ними тощо. Єдність в забудові міста досягалась і єдністю розфарбування стін в установлені світлі тони (жовтий, палевий, рожевий), на фоні яких виділялись білі колони і барельєфи. В композиції будівель зберігалось переважно трьох-часне ділення фасаду з колонним або пілястровим портиком в центрі, вони будувались на основі архітектурної практики кінця XVIII ст. – часів М. Ф. Казакова. Але монументальність палаців кін. XVIII ст. змінилась затишком та інтимністю образу невеликих особняків. В першій чверті ХIX ст. відбувався небувалий підйом національного самоусвідомлення, викликаний перемогою російського народу в Вітчизняній війні. Після переможного закінчення Вітчизняної війни 1812 р. в архітектурі виникають ідеї величезних містобудівельних ансамблів.

Чимало сил для архітектурного оновлення Москви після французького розорення і пожежі 1812 р. доклав зодчий Осип Іванович Бове (1784-1834)

Б ове Осип Іванович – російський зодчий, учень М.Ф.Казакова і К.І. Россі. В 1809-1812 рр. бере участь в роботах по реставрації Кремля. С 1813 - один з чотирьох архітекторів, що очолили роботи по відродженню Москви. В 1814 р. створює проект перебудови Красної площі, загальний задум якого зберігся до наших днів, у 1816 р. проектує Театральну площу і будівлю Великого театру в Москві.

Архітектору належить створення нового проекту купецького будинку - з торговими лавками внизу і житловими кімнатами для хазяїв і квартирантів нагорі. Також Бове створив і новий тип міського особняка з виходом флігелів на вулицю і з парадним