Всередину (усередину) - в (у) середину

Всередину (усередину), присл. У внутрішню частину чого-небудь; у знач, прийм. вказує на рух когось, чогось у внутрішню частину кого-, чого-небудь. Огонь тривоги вилизав глибокі западини в щоках, – аж усмокталися вони всередину (Панас Мирний); Гриць провів нас аж до якогось порожнього вагона й допоміг вилізти усередину (О.Досвітній); Швейцар не пустив мене всередину Палацу (Л.Смілянський).

В (у) середину, ім. з прийм. У місце, однаково віддалене від кінців чогось; у час, однаково віддалений від початку й кінця чогось тощо. Не встерігся й Пилипко свого ворога, що заманив його в середину глухого лісу (Панас Мирний); Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків, багатьох комонників збив з коней і пробився до гармати (О.Довженко).

ВСІМОХ (УСІМОХ) - В (У) СІМОХ

Всімох (усімох), присл. У складі семи осіб: до музею ми підемо всімох.

В (у) сімох, числ. з прийм. Коней у них у сімох забрано (А.Головко).

ВСЛІД (УСЛІД) - В (У) СЛІД

Вслід (услід), присл. (звичайно у сполуч. з прийм. "за"). Слідом, безпосередньо за кимсь, чимсь; у знач, прийм. – у напрямі віддалення когось, чогось. – Щоб ти собі голову зломив! – проговорили ми вслід за ним (І.Франко); Той поліз по драбині й за ним Яків услід (А.Головко); Ти нічого мені не сказала, тільки довго дивилась услід (В.Сосюра); Ціла буря, ціла хуртовина молодих, чистих, як кришталь, голосів зашуміла вслід заспівові (С.Васильченко).

В (у) слід, ім. з прийм. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Леся Українка); Довго йшли мовчки. Слід у слід – ланцюжком (А.Тудима).

всміхатися див. усміхатися.

всовувати див. усувати.

ВСОТЕ (УСОТЕ), присл. У сотий раз. – Ярина, Ярина! – повторював про себе, може, всоте Кривоніс (П.Панч); – Слухаєш мене? – спитав, мабуть, усоте Бобойченко (Вал. Шевчук); Стугонить за темними вікнами вітер, дощ січе у шибки, а я – може, усоте – міряю кроками редакційну кімнату і думаю (В.Дрозд).

вставка див. уставка.

Вступ - уступ - передмова

Вступ, -у. 1. Дія – вступання. Я не мав права на вступ до університету (О.Довженко); Рух коваля, що перехопив його руку, Рубін сприйняв як вступ до бійки (І.Сенченко).

2. Початкова частина книжки, статті, доповіді, музичного твору тощо. Треба було зробити вступ, і Рая, зробивши паузу, заявила.. (О.Копиленко); Яким же вступом пісню я почну? (В.Самійленко); Кучеренко грає музичний вступ (А.Головко).

3. Вступна частина, що являє собою розділ певної науки, в якому викладено попередні відомості й основні поняття цієї науки: вступ до мовознавства.

Уступ, -у. 1. Виступ або виїмка в чомусь, що нагадує східець. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх "Чортові сходи" (Леся Українка); Уступи скель бризантні рвали злісно (І.Гончаренко).

2. Частина тексту, уривок, абзац. Я хочу, щоб ти прочитав оцей уступ в газеті (В.Самійленко); Цілі уступи "Тараса Бульби " безпосередньо навіяні козацькими думами (М.Рильський).

Передмова. Вступна стаття до якогось твору, збірки, багатотомного видання творів тощо, яка містить попередні пояснення, зауваження: передмова до другого видання словника, передмова до збірки пісень, передмова перекладача.

всувати див. усувати.

ВСУМІШ (УСУМІШ), присл. Змішано, разом. В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками (Леся Українка); Пішли навкруги присадкуваті кряжисті граби й дуби всуміш з гіллястими липами (З.Тулуб); Всі вони йдуть усуміш, рівним, розміреним кроком (І.Франко).

втискувати, втискати див. утискувати.

втілювати див. запроваджувати.

ВТІМ (УТІМ) - В (У) ТІМ

Втім (утім), присл., спол. Тим часом; а проте, однак. Всі четверо стояли мовчки й думали. Втім надбіг "окопом" Качковський (Леся Українка); Коло них класна дама – монотонно, як у церкві, розповідає щось нецікаве і нудне. Втім, найнудніша вона сама (Ю.Смолич); В розривах хмар темніє земля, а втім – це давно вже не земля: синіє море, забите кригою (Л.Первомайський).

В (у) тім, займ. з прийм. У тому. В тім дворі-труні якась принада (М.Коцюбинський); Мрію "побаченням, друже, з тобою В тім заповітнім краю (М.Нагнибіда).

ВТОРА - УГОРИ (ВТОРИ)

Втора. Другий голос у музичній партії; друга скрипка.

Угори (втори), -ів. Пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно.

ВТРЕТЄ (УТРЕТЄ) - В (У) ТРЕТЄ

Втретє (утретє), присл. У третій раз. Уже втретє вона йти хоче та втретє й зупиняється (Б.Грінченко); З валів на честь гетьмана ревнули гармати, раз, удруге, втретє... (М.Лазорський); От постукали і раз, і вдруге, і утретє, і ввійшли старости (Г.Квітка-Основ’яненко); Та вже ж утретє чую сі слова (Леся Українка).

В (у) третє, числ. з прийм. В третє покоління перейшла ця традиція; Він зайшов аж у третю хату.

втримувати див. стримувати.

ВТРИЧІ (УТРИЧІ), присл. У три рази. Він би втричі дорожче заплатив за цю землю (М.Стельмах); У нас на околиці, на пісках, жила баба.. Разів утричі старіша за оцю яблуню (О.Гончар).

ВТРОЄ (УТРОЄ) - В (У) ТРОЄ

Втроє (утроє), присл. У три рази. Смішний, як втроє бублик (приказка); Втроє б витерпіла За єдине слово (Т.Шевченко); У воротях показався сухий, перегнутий утроє панок (Панас Мирний); В тебе аж утроє більші коси виросли (І.Нечуй-Левицький).

В (у) троє, числ. з прийм.

ВТРЬОХ (УТРЬОХ) - В (У) ТРЬОХ

Втрьох (утрьох), присл. У складі трьох осіб. Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк (казка); Ми втрьох жили на чорнім сухарі (А.Малишко); Я забіжу та разом утрьох і підемо (Панас Мирний).

В (у) трьох, числ. з прийм. Польські полки кинулись до річки трьома лавами в трьох місцях (І.Нечуй-Левицький); Овес у трьох кожухах, та й то холоду боїться (приказка).

ВУТЛЕ... Перша частина складних слів, що відповідає слову вугілля; пишеться разом: вуглевидобувний, вугленосний.

ВУГЛЕВОДИ - ВУГЛЕВОДНІ

Вуглеводи, -ів, мн. Дуже поширена в природі група органічних сполук, що складаються головним чином з вуглецю, водню й кисню.

Вуглеводні, мн. Органічні сполуки, які складаються тільки з атомів вуглецю й водню.

ВУЗОЛ, вузла. Швидкість, яка дорівнює одній морській милі (1852 км на годину).

ВЧВАЛ (УЧВАЛ), присл. Галопом, великими стрибками (про кінський біг). Кінь з місця рвонув учвал (А.Дімаров); Нахилившись до гриви коня, на галявину вимчав учвал вершник (Н.Рибак).

ВЧЕТВЕРО (УЧЕТВЕРО) - В (У) ЧЕТВЕРО

Вчетверо (учетверо), присл. У чотири рази: вчетверо згорнутий папірець, учетверо нижчий.

В (у) четверо, числ. з прийм. Велика хата, аж у четверо вікон (Панас Мирний).

вчитель див. педагог.

ВЧОТИРЬОХ (УЧОТИРЬОХ) -В (У) ЧОТИРЬОХ

Вчотирьох (учотирьох), присл. У складі чотирьох осіб. їдьмо, друзі, вчотирьох (П.Усенко); Ми домовились учотирьох – готуватись до втечі (Ю.Збанацький).

В (у) чотирьох, числ. з прийм. П’ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки (І.Котляревський); Вона мусила сидіти в чотирьох стінах (Панас Мирний).

ВШЕСТЕРО (УШЕСТЕРО) - В (У) ШЕСТЕРО

Вшестеро (ушестеро), присл. У шість разів: вшестеро більший, згорнена вшестеро газета, ушестеро плетений нагай.

В (у) шестеро, числ. з прийм. В шестеро очей вони спостерігали за протилежним берегом.

ВШІСТЬОХ (УШІСТЬОХ) - В (У) ШІСТЬОХ

Вшістьох (ушістьох), присл. У складі шести осіб. Три валізи ми ледве несли вшістьох (Ю.Збанацький).

В (у) шістьох, числ. з прийм.

В’ЯЗ - В’ЯЗЬ - ЯЗ - В’ЯЗИ

В’яз, -а, ч. Листяне дерево.

В’язь¹, -я, ор. -ем, ч. Прісноводна риба родини коропових. – Пам’ятаєш, якого ти в’язя вранці підсік на вудочку? – "Пам’ятаю... Ти зловив, а я лишень до берега підвів, до підсаки" (Є.Гуцало).

В’язь², -і, ор. -ззю, ж. Спосіб скріплювання дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма.

Яз, язу. Пліт, частокіл впоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір.

В’язи, -ів, мн. розм. Шия: скрутити (зламати) в’язи. Голова у неї, наче в п’яної, хиталася, не держалася на в’язах (Панас Мирний); Глянула на нього: такий повний, червоний, в’язи товсті (А.Тесленко).

Г (ге). Як назва літери вживається в с. р.: велике г; як назва звука вживається в ч. р.: пом’якшений г, приголосний г.

гадюка див. змія.

ГАЗ - ГАС

Газ, -у. Речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі.

Гас, -у. Горюча речовина, продукт перегонки нафти. Кожну деталь, густо криту іржею, треба було вимочити в гасові (А.Дімаров).

ГАЙ - ДІБРОВА

Гай, гаю, ор. гаєм. Невеликий, переважно листяний ліс. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба (Т.Шевченко); На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільх та верб (І.Нечуй-Левицький); Троянди тоді не квітли, Не співали в гаях солов’ї (Є.Маланюк); Затихли чомусь стривожено і чуло В передчутті березові гаї (Л.Забашта).

Діброва. Листяний ліс, звичайно з переважанням дуба. За Ташанню діброви стоять у весняних розливах, а від чорного дуб’я і тінь у воді чорна, і сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні (Григорій Тютюнник); Лист в діброві пожовк і сипався додолу. Липи й кленки ще були вкриті жовтим золотистим листом (І.Нечуй-Левицький).

гайворон див. грак.

ГАЙ-ГАЙ, виг. розм. Вживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності тощо. Гай-гай, чи все ж ви ще такі, Які були степовики? (М.Костомаров); Гай-гай, скільки вона того діла чужого своїми пучками переробила! (Г.Косинка); Гай-гай, – як же багато води збігло! (С.Скляренко).

ГАЛИ - ГАЛЛИ

Гали, -ів, мн. (одн. гал, -а). Нарости на рослині, утворені паразитами.

Галли, -ів, мн. (одн. галл, -а). Римська назва кельтського племені, яке населяло в IV–І ст. до н. є. частину сучасної Франції, Бельгії та Північної Італії.

ГАЛИЦИЗМ - ГАЛЛІЦИЗМ

Галицизм, -у. Західноукраїнський діалектизм – слово, вислів, граматична форма тощо (від Галичина).

Галліцизм, -у. Слово, зворот, запозичені з французької мови, або зворот, складений на зразок французького.

ГАЛІСІЯ - ГАЛЛІЯ

Галісія, -ї, ор. -єю. Історична область на північному заході Іспанії. Пох. галісійський.

Галлія. Історична область Європи, яка включала територію сучасних північної Італії, Франції, Люксембургу, Бельгії, частини Нідерландів і Швейцарії. Пох. галльський.

галка див. ворона.

галли див. гали.

галліцизм див. галицизм.

Галлія див. Галісія.

ГАЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "сіль"; пишеться разом: галогенез, галофлавін.

галоша див. калоша.

галтель див. гантель.

ГАЛЬВАНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову гальванічний; пишеться разом: гальванометр, гальванотерапія.

ГАМА - ГАММА, ГАММА-...

Гама. Ряд звуків у межах октави, який послідовно зростає або спадає; ряд гармонійно взаємозв’язаних відтінків кольору тощо.

Гамма, гамма-... Третя літера грецького алфавіту. У складних словах означає стан речовини або зв’язок з гамма-промінням; пишеться через дефіс: гамма-залізо, гамма-камера, гамма-спалах (але: гаммаграма, гаммаграфія).

...ГАМІЯ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "шлюбність": моногамія, полігамія.

гамма, гамма-... див. гама.

ГАМУВАТИ - ТАМУВАТИ

Гамувати, -ую, -уєш. Не давати виявлятися; стримувати; заспокоювати, втихомирювати. Мася чуть тільки гамує сміх (А.Свидницький); Радісно здивований, гамуючи в грудях шалений стук серця, оглядаю кімнату Гані (М.Гуреїв).

Тамувати. Зупиняти, стримувати плин, рух чогось; не давати чому-небудь виявлятися повною мірою. Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку... це він тамував кров (Ю.Яновський); Навіть поранені тамували стогін у собі (О. Гончар); Нізчимний суп майже не тамував голоду (Ю.Збанацький).

ГАНТЕЛЬ - ГАНТЕЛЬ

Гантель, -і, ор. -ллю. Гімнастичний прилад у вигляді двох куль, з’єднаних ручкою.

Галтель, -і. Профільована рейка, столярний інструмент тощо.

ГАРАЗД. 1. част. Вживається для вираження згоди; добре. – Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так (Леся Українка); – Отже, не хочете казати правду?.. Ну гаразд, перейдемо до іншого (А.Дімаров).

2. присл. Добре, як слід, належним чином. Було досить погано чути, і я не все розібрав гаразд (О.Довженко); – Ну і гаразд зробили, що прийшли до мене, тату, – став до нього говорити Миколка (Т.Бордуляк); Всякий вірив, що старий сотник гаразд діло обдумав (Б.Лепкий); Уже й дружина, помічаю, стурбована. Допитується, чи гаразд у мене зі здоров’ям (В.Дрозд); На другий день, ще гаразд і на світ не благословилось, уся юрба прочан рушила у дорогу (Д.Мордовець).

3. ім., р. -у. Щастя, благополуччя; достатки. –Дай вам, Боже, в добрі та в гаразді проживати (М.Грушевський); – А ви ж гадаєте, – говорила Проциха, – що в нас гаразди... Ой кумко, кумко! Таж бідно діється, так бідно, що прийдеться з голоду вмирати (Лесь Мартович); Вранці Гаврило зібрався в дорогу. Взяв на плечі тайстру і пішов шукати гараздів (казка).

ГАРАНТІЙНИЙ - ГАРАНТОВАНИЙ

Гарантійний. Прикм. від гарантія; який гарантується кимсь, чимсь. Вж. зі сл.: ремонт, лист, паспорт, талон, договір, угода, зобов’язання, кредит, мінімум, строк, термін, майстерня, марка.

Гарантований. Дієприкм. від гарантувати; у знач, прикм. – сталий; підтримуваний законом. Вж. зі сл.: заробіток, збут, прибуток, дохід, урожай, успіх, можливість, оплата, праця, робота, свобода, постачання, право.

ГАРМОНІЗУВАТИ - ГАРМОНІЮВАТИ, ГАРМОНУВАТИ

Гармонізувати, -ую, -уєш. Створювати акордове супроводження якоїсь мелодії: гармонізувати мелодії пісень.

Гармоніювати, -юю, -юєш, гармонувати. 1. Те саме, що гармонізувати.

2. Бути у відповідності з кимсь, чимсь. Ширми повинні служити архітектурним продовженням залу для глядачів і гармоніювати, зливатися з ним (К.Станіславський); Малиновий колір гармоніював з Марусиним загорілим личком, і вона виглядала в тій сукенці, ніби суничка (Ірина Вільде); Це був тип людини, в якої зовнішність повністю гармоніювала з її внутрішнім духовним змістом (С.Воскресенко); І море, і поле, і небо – все велично гармонувало між собою, заспокоювало душу (О. Гончар).

ГАРМОНІЙНИЙ - ГАРМОНІЧНИЙ

Гармонійний. 1. Приємний для слуху; милозвучний: гармонійний голос.

2. Який перебуває в чіткій відповідності з чимсь; злагоджений: гармонійний розвиток людини, гармонійні стосунки, гармонійні пропорції. Тіло було гарне гармонійною красою (Б.Лепкий).

Гармонічний. Заснований на принципах гармонії; співзвучний: гармонічний слух, гармонічна структура твору, гармонічний стиль.

гармонувати, гармоніювати див. гармонізувати.

ГАРНІТУР - ГАРНІТУРА

Гарнітур, -у. Комплект, набір однохарактерних предметів певного призначення.

Гарнітура. Певний комплект друкарських шрифтів різних накреслень і кеглів, але однакового за характером малюнка.

гарячий див. палкий.

гас див. газ.

гастеро... див. гастро...

гастрит див. катар.

ГАСТРО..., ГАСТЕРО... Перші частини складних слів, що відповідають поняттю "шлунок" або "черевна частина тіла"; пишуться разом: гастроентерит, гастероміцети.

ГАЯТИ, ЗГАЯТИ. 1. Затримувати когось довше, ніж треба. – Іди, я тебе не гаятиму (С.Метлинський); Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виряджай мене (Словник Б.Грінченка).

2. Витрачати даремно (час). [Василько:] Не будем гаяти часу! Ходім!.. (Є.Кротевич); На нараді полковники вирішили не гаять більше часу, а завтра ж робити через Пляшеву й через болото три мости або греблі (А.Кащенко); Обидва зрозуміли, що не можна гаяти жодної хвилини (М.Трублаїні); – Тільки не гаймо ані часинки! (А.Головко); Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Б.Грінченко).

ГАЯТИСЯ, ЗАГАЯТИСЯ. Затримуватися, бути десь довго; зволікати з чимсь тощо. – Не гайся ж, жени корову напувати! (Панас Мирний); [Єфрем:] Ви ж там не гайтесь (М.Кропивницький); А тут мала дитина. Звісно, коло його загаєшся (Ганна Барвінок).

ГВОЗДИКОВИЙ - ГВОЗДИЧНИЙ

Гвоздиковий. Прикм. від гвоздика – трав’яниста декоративна рослина із запашними квітками.

Гвоздичний. Прикм. від гвоздика – висушені бруньки дерева, що вживаються як прянощі.

ГЕЄНА - ГІЄНА

Геєна, книжн. Пекло, а також переносно: геєна вогненна. Тату, тут тісно! Дух мій в задумі, В грудях жевріє вічна геєна (П.Карманський).

Гієна. Хижа південна тварина, що живиться переважно падаллю.

...ГЕЙ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "земля": апогей, перигей.

ГЕКСА... Перша частина складних слів, що означає "шести..."; пишеться разом: гексагональний, гексахлоран.

ГЕКТО... Перша частина складних слів, що означає "сто", "в сто разів"; пишеться разом: гектограм, гектолітр.

ГЕЛІО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сонце", "сонячний"; пишеться разом: геліогравюра, геліоенергетика.

ГЕМ - ГЕМА

Гем, -у. Небілкова залізовмісна частина гемоглобіну.

Гема. Коштовний чи напівкоштовний камінь з вирізьбленим зображенням, що використовується як печатка, амулет, прикраса тощо.