Відпрацювати - відробити

Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. – Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник).

2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє.

3. Те саме, що відробити 1.

4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону.

Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький).

2. Те саме, що відпрацювати 1. – Кинь про сили – ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).

ВІДПУСК - ВІДПУСТКА

Відпуск, -у. 1. Видача, продаж чого-небудь: відпуск товарів, відпуск коштів, відпуск води.

2. У металургії – термічна обробка сталі для зменшення її крихкості.

Відпустка. Звільнення на певний час від роботи, служби, навчання: місячна відпустка, оплачувана (або неоплачувана) відпустка, піти у відпустку.

ВІДРІЗНЯТИ - РОЗРІЗНЯТИ

Відрізняти, відрізнити, -ню, -ниш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка).

Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Вони так схожі один на одного, що, кажуть, їх і мати тільки по очах розрізняє (М.Стельмах); – Я не хотів тебе образити. Просто треба вміти розрізняти свободу і псевдосвободу (О.Гончар).

ВІДРІЗНЯТИСЯ - ВИРІЗНЯТИСЯ

Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нишся. Бути несхожим якоюсь ознакою на інших, інше; виділятися з-поміж інших, іншого; відокремлюватися від когось, чогось. Курінь Птахи нічим не відрізнявся від усіх інших рибальських мазанок (Ю.Смолич).

Вирізнятися, вирізнитися, -нюся, -нишся. Виділятися з-поміж інших, іншого, бути помітним через якісь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Леся Українка); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; вирізнялися два дисканти братів Мосурів (С.Васильченко).

ВІДРІКАТИСЯ - ЗРІКАТИСЯ - ЗАРІКАТИСЯ

Відрікатися, відректися, -ечуся, -ечешся (від кого-чого, кого, чого). – Тяжко їй було відрікатись від свого щастя... (Г.Квітка-Основ’яненко); Я відрікаюся всього (І.Франко).

Зрікатися, зректися (кого, чого, що робити). Відмовлятися від чого-небудь, свідомо позбавляти себе чогось. [Крістабель:] Як можеш ти зрікатися дітей?(Леся Українка); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки (Г.Коцюба); Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен зрікатиметься за неї обставати (Б.Грінченко); Лише нікчемні й безголові Зрікаються своїх батьків (М.Руденко).

Зарікатися, заректися. Давати обіцянку, зарік не робити чого-небудь. Забачивши святий Київ, вони зареклися більше пити, щоб вступити по-християніській до святого міста (І.Нечуй-Левицький); Від суми та тюрми не зарікайся (прислів’я).

відробити див. відпрацювати.

Відстоювати - обстоювати

Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь.

Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); – А чим, батьку, цей кошовий уславився? – спитав Василь. – "Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Кащенко).

Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. – Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар).