2. Те саме, що світанок. На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (в.Сосюра).

Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранкова зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній).

СВІТЛІТИ - СВІТЛІШАТИ

Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.Журахович); В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О.Донченко).

Світлішати. Ставати світлішим, розвиднятися тощо. Ніч минала, все округи світлішало (Є.Гуцало).

СВІТЛОВИЙ - СВІТЛЯНИЙ - СВІТНИЙ

Світловий. Прикм. від світло – переважно в значенні "промениста енергія", а також утворений за допомогою світла; освітлений: світловий потік, світлові хвилі, світлове випромінювання, світлова одиниця, світловий рік, світловий день, світлова сигналізація, світлова реклама, світлове коло.

Світляний. Те саме, що світловий, але вживається переважно у значенні "утворений світлом, освітлений", а також "який світиться": світляна пляма, світляний циферблат. Крізь хмари продерлося сонце і скісним, світляним стовпом лягло поперек світлиці (І.Франко); Тієї ж миті врізався в сивину туману струмінь світла з прожектора.. Праворуч засвітилося сизе око циклопа. Два світляні мечі розійшлися в різні боки (А.М’ястківський).

Світний. Який світиться: світний газ, світний диск, світний циферблат годинника, світні фарби, скупчення світного газу.

СВІЧАДО, розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взявшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І.Багряний); Я вбираю щиро, радо Все веселе і сумне; Вся душа моя свічадо Одворотне й чарівне (Г.Чупринка); Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась, Дівчина наче, цвіла, червоніла (О.Олесь).

СВІЧКАР - СВІЧНИК

Свічкар, -я. Той, хто виготовляє свічки або торгує ними.

Свічник, -а. Підставка для свічки або свічок.

свобода див. воля.

СВОП, -у. Операція з обміну національної валюти на іноземну із зобов’язанням зворотного обміну через певний термін.

себелюбство див. самолюбство.

сегрегація див. расизм.

СЕЙСМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сейсмічний; пишеться разом: сейсмозона, сейсмонебезпечний (але сейсмо-акустичний).

секретний див. таємний.

СЕКСТАНТ – СЕКТАНТ

Секстант, -а. Кутовимірний прилад. Пох. секстантський.

Секстант, -а. Послідовник, учасник секти; переносно – людина, яка замикається в своїх вузьких інтересах. Пох. секстантський.

СЕЛЕКТИВНИЙ - СЕЛЕКЦІЙНИЙ

Селективний. Здатний робити відбір; який грунтується на селективності – здатності робити відбір: селективні розчинники, селективне очищення мастила.

Селекційний. Пов’язаний з селекцією; який займається селекцією; одержаний внаслідок селекції: селекційні досліди, селекційна станція, нові селекційні сорти.

СЕЛЕН - СЕЛІН

Селен, -у. Хімічний елемент – супутник сірки.

Селін, -у. Рослина з роду аристиду родини злаків.

СЕЛЕНІД - СЕЛЕНІТ

Селенід, -у. Сполука селену головним чином з металом, що її застосовують в основному як напівпровідниковий матеріал.

Селеніт¹, -у. Мінерал класу сульфатів, різновид гіпсу рожевого, жовтого або білого кольору, який використовують для виготовлення художньо-побутових виробів.

Селеніт², -а. У науково-фантастичній літературі – назва мешканця Місяця.

селін див. селен.

СЕЛО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова село, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: в селі Соболівці, біля села Долинівки. Звичайно не узгоджуються назви, рід і число яких розходяться з граматичним родом і числом слова село: в селі Гоголів, коло села Літки.

СЕЛЬ, -ю, ор. -ем. Бурхливий грязе-кам’яний потік, що виникає в горах під час сильних дощів або танення снігів: з гір зійшов сель. Пох. селевий.

СЕЛЯНИН - СІЛЬЧАНИН

Селянин, -а, мн. -яни, -ян. Мешканець села, основним заняттям якого є обробіток землі. Пох. селянський.

Сільчанин, -а, мн. -ани, -ан. Мешканець села; односелець. Крокуючи до села, перебирав [Данило] усі можливі зустрічі, розпитування, готував заздалегідь відповіді, уявляв себе з усіх боків перед сільчанами й сім’єю (Б.Гончаренко).

селянський див. сільський.

СЕМЕРО, сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє.

СЕНАТСЬКИЙ - СЕНАТОРСЬКИЙ

Сенатський. Прикм. від сенат.

Сенаторський. Прикм. від сенатор.

СЕНЬЙОР - СИНЬЙОР - МОНСЕНЬЙОР

Сеньйор, -а. 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала.