Навшпиньках - навшпиньки, навшпинячки

Навшпиньках, присл. На кінчиках пальців ніг (переважно щоб не порушувати тиші). Вж. зі сл.: стояти, ходити, бігти. Я тільки грюкнув хвірткою в садок, а сам швиденько навшпиньках прокрався назад (В.Винниченко); Василько пробрався навшпиньках до стовпа, приставив драбину, виліз тихенько по ній (А.Турчинська); Шагай увійшов навшпиньках (Б.Лепкий).

Навшпиньки, розм. навшпинячки, присл. 1. На кінчики пальців ніг. Вж. зі сл.: підвестися, звестися. Віктор став навшпиньки (С.Добровольський); Антося зупинилася, наче вкопана. Умить зіп’ялася навшпиньки (А. Тудима); Анна, зіпнувшись навшпиньки, дістала яблуко з гілляки, плавним рухом поклала до коша (Є.Гуцало); Старіші на лавках, а молоді позаду Стають навшпинячки (М.Рильський).

2. Те саме, що навшпиньках. Стара їмость гасила пальцями свічку і тихо, навшпиньки виходила пріч (Г.Хоткевич); [Феофанський (вбігає, але, побачивши пару, навшпинячки виходить за двері й кричить):] Можна? (Є.Кротевич).

НАГЛИЙ, розм. Який наступає, відбувається раптово, несподівано, непередбачено; невідкладний, терміновий. Спогадами захопились обоє... Та перепинив розмову наглий і сильний стук (О.Ільченко); Нагла смерть Лебеденка зробила на Миколу тяжке враження (В.Гжицький); На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (З.Тулуб); [Мартіан:] Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю (Леся Українка). Пох. нагло. Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались? (Т.Шевченко); Щоранку, як займеться сонце І кине пасмо золоте, Розчиниться нагло віконце, І личко чиєсь розцвіте (О.Олесь); І треба ж так статися, щоб перед появою татуся нагло вмер пасічний (А.Дімаров).

наглядати див. доглядати.

нагода див. пригода.

НАГОЛОВУ, присл. У вислові розгромити (розбити) наголову.

НАГОРІ - НА ГОРІ

Нагорі, присл. У верхній або на верхній частині чогось; розм. – в організації, що стоїть вище в адміністративному відношенні. Черниш стояв нагорі у палаті сенаторів (О.Гончар); Вони пірнали небезпечно глибоко, і тільки бульбашки, що лопалися нагорі, свідчили про те, що десь там знаходиться жива істота (Григорій Тютюнник).

На горі, ім. з прийм. Коза на горі вища корови в полі (прислів’я); На горі раз у раз палили з гармат (І.Нечуй-Левицький); Позаду – на горі бовваніють дніпропетровські будинки (Б.Антоненко-Давидович); Щербатий мур чорніє на горі (Л.Костенко).

НАГОРУ - НА ГОРУ

Нагору, присл. На верхню частину чогось. Я пройшов з адміністратором нагору до зали (Ю.Яновський); Руфа повернулась і побігла по східцях нагору (І.Копиленко).

На гору, ім. з прийм. Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Увесь натовп заворушився і поповз широким шляхом із села на гору (С.Васильченко).

НАД...; НАДІ... (перед двома приголосними), префікси. 1. Вживаються при творенні дієслів на означення дії, застосовуваної до предмета згори: надбудувати, надписати, надставити.

2. Вживаються при утворенні дієслів на означення дії, спрямованої на відокремлення порівняно невеликої частини від цілого: надламати, надрубати, надтесати, надірвати.

3. Вживаються при творенні дієслів на означення спрямування руху в напрямі до предмета, наближення до нього: надбігти, над’їхати, надійти, надіслати.

НАДВІР - НА ДВІР Надвір, присл. За межі чогось (переважно приміщення); на подвір’я, на вулицю. Вона пішла темним довгим коридором, одчинила двері надвір і спинилась (І.Нечуй-Левицький); Оксен гримнув дверима, вискочив надвір (Григорій Тютюнник).

На двір, ім. з прийм. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т.Шевченко); Молодий Джеря перейшов невеличкий садок і поза хатою повернув на двір (І.Нечуй-Левицький); Волоські горіхи, акації та жерделі кидали на двір і на хату довгі чорні тіні (М.Коцюбинський).

надвір’я див. двір.

НАДВОЄ - НАДВОЄ

Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А.М’ястківський); Ріка під містком розділяється надвоє (Я.Баш); Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива (приказка); Стеха б то надвоє думала (Г.Квітка-Основ’яненко).