- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Затверджено
- •Методики діагностики, лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом
- •1. Природжений сифіліс
- •2. Ранній сифіліс
- •2.1. Первинний сифіліс
- •2.2. Вторинний сифіліс
- •2.3. Ранній сифіліс, латентний (прихований)
- •4. Латентний сифіліс не уточнений як ранній або пізній
- •Лікування хворих на сифіліс
- •1.1. Загальні принципи
- •1.2. Лікування дорослих
- •1.3. Лікування дітей
- •Лікування дітей, хворих на сифіліс, віком більше 6 місяців
- •1.4. Лікування вагітних
- •1.5. Сифіліс у поєднанні з іншими венеричними хворобами
- •1.6. Лікування сифілісу у осіб, хворих на снід та у віл-інфікованих
- •1.7. Прискорені схеми амбулаторного лікування сифілісу
- •1.8. Резервні методи лікування хворих на сифіліс
- •Пероральна десенсибілізація для пацієнтів з позитивною пробою на пеніцилін
- •1.9. Клініко-cерологічний контроль результатів лікування.
- •Тривалість, обсяг і періодичність клініко-серологічного контролю після лікування сифілісу
- •Гонорея
- •Лікування гонореї
- •Хламідіоз
- •Мікоплазmоз сечостатевий
- •Генітальний герпес
- •Стандарти діагностики та лікування хвороб, які передаються статевим шляхом
- •Інструкція з профілактики трансфузійного сифілісу в роботі станцій, відділень переливання крові та шкірно-венерологічних диспансерів, лікувально-профілактичних закладів
- •На заклади служби крові покладено обовязки щодо виконання наступних заходів:
- •1. Відбір донорів
- •2. Обстеження донорів та осіб, що виявили бажання здати кров:
- •3. Заходи при виявлені осіб з позитивними імунологічними реакціями та таких, відносно яких є підстави запідозрити у них наявність захворювання на сифіліс:
- •Журнал Обліку осіб, які відсторонені від крово/плазмоздачі з причини клінічної підозри на сифіліс
- •Журнал Обліку донорів, у яких виявлені позитивні, слабопозитивні та сумнівні серологічні реакції при обстеженні на сифіліс, клінічної підозри на сифіліс
- •Затверджено
- •Примірне положення про шкірно-венерологічний диспансер
- •Інструктивно-методична вказівка по виявленню інфекцій, які передаються статевим шляхом у хворих з запальними процесами сечостатевої сфери
- •Примірне положення про лікаря-дерматовенеролога
- •Затверджено
- •Перелік заходів у мережі лікувально-профілактичних закладів з виявлення інфекцій, які передаються статевим шляхом
1.5. Сифіліс у поєднанні з іншими венеричними хворобами
Сифіліс, як моноінфекція трапляється не часто, приблизно в 1/3 випадків. Частіше діагностується змішана інфекція — сифіліс з хламідіозом, мікоплазмозом, та іншими статевими хворобами, приблизно в 2/3 випадків. З них сифіліс в поєднанні з однією урогенітальною інфекцією спостерігається у половини хворих, з двома — у 1/5. Виявлялись хворі з трьома і чотирма венеричними інфекціями окрім сифілісу. Наявність субєктивних скарг з боку сечостатевого тракту мають менше половини хворих на сифіліс і супутню хламідійну та мікоплазмену інфекцію. Обєктивні симптоми і ознаки спостерігаються тільки у половини хворих на змішану інфекцію. Таким чином, інфекції урогенітального тракту у хворих на сифіліс часто перебігають без скарг і обєктивних проявів.
Супутній хламідіоз і мікоплазмоз у хворих на сифіліс ускладнює лікування, тому що препарати пеніциліну не діють на Mycoplasmacea, а по відношенню до Chlamydiaсea виявляють лише слабку активність. Оскільки для пригнічення цих збудників потрібні великі разові та курсові дози антибіотиків широкого спектру, то найбільш ефективним і безпечним засобом лікування хворих на сифіліс та хламідіоз/мікоплазмоз є спочатку лікування препаратами пеніциліну, а потім, через 3-4 тижні (час, необхідний для відновлення функцій печінки, нирок, мікрофлори кишок) — лікування супутньої інфекції. При наявності у хворого на сифіліс гонореї, трихомоніазу, гарднерельозу і кандидозу, лікування всіх інфекцій проводиться разом, одночасно.
1.6. Лікування сифілісу у осіб, хворих на снід та у віл-інфікованих
Кількість ВІЛ-інфікованих в Украйні зростає. Певна частина з них заражаються також й сифілісом. Характер перебігу сифілісу у ВІЛ-інфікованих на теперішній час не встановлено. Одні дослідники вказують, що клініка є типовою, другі — що має місце злоякісний перебіг. Безперечно встановлено, що стан імунодефіциту змінює клініку сифілісу і суттєво впливає на результати лікування. У ВІЛ-інфікованих рецидиви сифілісу після лікування трапляються досить часто. Вважається, що ВІЛ-інфіковані в разі зараження сифілісом мають підвищений ризик розвитку раннього нейросифілісу. Тому хворим на прихований сифіліс та активний сифіліс зі строком зараження більше 6 місяців, або з невстановленим строком, які також мають ВІЛ-інфекцію, показане обстеження ліквору.
Для лікування ВІЛ-інфікованих хворих на сифіліс можна рекомендувати підвищені курсові дози пеніциліну, які в 1,5-2 рази перевищують звичайні, та більш активне застосування неспецифічної (імунної) терапії. При наявності симптомів та ознак нейросифілісу у ВІЛ-інфікованих рекомендовано вводити пеніцилін у вену.
Лікування проводиться за однією зі схем для злоякісного сифілісу з вісцеральними або неврологічними ураженнями:
натрієва сіль бензилпеніциліну по 1 млн. ОД кожні три години протягом 18 діб — два-три курси з інтервалом 1 місяць;
пеніцилін G (натрієва сіль), вунутрішньом’язово по 2 млн. ОД тричі на добу, 21 днів — два-три курси з інтервалом 1 місяць;
пеніцилін G (натрієва сіль), внутрішньовенно по 2,4 млн. ОД двічі на добу, 18 днів два-три курси з інтервалом 1 місяць;
новокаїнова сіль пеніциліну по 1млн. 200 тис. ОД двічі на добу протягом 18 днів — два-три курси з інтервалом 1 місяць;
прокаїн-пеніцилін G 3 млн. ОД 1 раз на добу, 18 днів — два-три курси з інтервалом 1 місяць.