- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Затверджено
- •Методики діагностики, лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом
- •1. Природжений сифіліс
- •2. Ранній сифіліс
- •2.1. Первинний сифіліс
- •2.2. Вторинний сифіліс
- •2.3. Ранній сифіліс, латентний (прихований)
- •4. Латентний сифіліс не уточнений як ранній або пізній
- •Лікування хворих на сифіліс
- •1.1. Загальні принципи
- •1.2. Лікування дорослих
- •1.3. Лікування дітей
- •Лікування дітей, хворих на сифіліс, віком більше 6 місяців
- •1.4. Лікування вагітних
- •1.5. Сифіліс у поєднанні з іншими венеричними хворобами
- •1.6. Лікування сифілісу у осіб, хворих на снід та у віл-інфікованих
- •1.7. Прискорені схеми амбулаторного лікування сифілісу
- •1.8. Резервні методи лікування хворих на сифіліс
- •Пероральна десенсибілізація для пацієнтів з позитивною пробою на пеніцилін
- •1.9. Клініко-cерологічний контроль результатів лікування.
- •Тривалість, обсяг і періодичність клініко-серологічного контролю після лікування сифілісу
- •Гонорея
- •Лікування гонореї
- •Хламідіоз
- •Мікоплазmоз сечостатевий
- •Генітальний герпес
- •Стандарти діагностики та лікування хвороб, які передаються статевим шляхом
- •Інструкція з профілактики трансфузійного сифілісу в роботі станцій, відділень переливання крові та шкірно-венерологічних диспансерів, лікувально-профілактичних закладів
- •На заклади служби крові покладено обовязки щодо виконання наступних заходів:
- •1. Відбір донорів
- •2. Обстеження донорів та осіб, що виявили бажання здати кров:
- •3. Заходи при виявлені осіб з позитивними імунологічними реакціями та таких, відносно яких є підстави запідозрити у них наявність захворювання на сифіліс:
- •Журнал Обліку осіб, які відсторонені від крово/плазмоздачі з причини клінічної підозри на сифіліс
- •Журнал Обліку донорів, у яких виявлені позитивні, слабопозитивні та сумнівні серологічні реакції при обстеженні на сифіліс, клінічної підозри на сифіліс
- •Затверджено
- •Примірне положення про шкірно-венерологічний диспансер
- •Інструктивно-методична вказівка по виявленню інфекцій, які передаються статевим шляхом у хворих з запальними процесами сечостатевої сфери
- •Примірне положення про лікаря-дерматовенеролога
- •Затверджено
- •Перелік заходів у мережі лікувально-профілактичних закладів з виявлення інфекцій, які передаються статевим шляхом
Пероральна десенсибілізація для пацієнтів з позитивною пробою на пеніцилін
Номер дози фенокси-метил-пеніциліну |
Вміст фенокси-метил-пеніциліну в суспензії (ОД/мл) |
Об’єм суспензії |
Доза (ОД) фенокси-метил-пеніциліну |
Накопичена (кумулятив-на) доза фенокси-метил-пеніциліну |
1 |
1 000 |
0,1 |
100 |
100 |
2 |
1 000 |
0,2 |
200 |
300 |
3 |
1 000 |
0,4 |
400 |
700 |
4 |
1 000 |
0,8 |
800 |
1 500 |
5 |
1 000 |
1,6 |
1 600 |
3 100 |
6 |
1 000 |
3,2 |
3 200 |
6 300 |
7 |
1 000 |
6,4 |
6 400 |
12 700 |
8 |
10 000 |
1,2 |
12 000 |
24 700 |
9 |
10 000 |
2,4 |
24 000 |
48 700 |
10 |
10 000 |
4,8 |
48 000 |
96 700 |
11 |
80 000 |
1,0 |
80 000 |
176 700 |
12 |
80 000 |
2,0 |
160 000 |
336 700 |
13 |
80 000 |
4,0 |
320 000 |
656 700 |
14 |
80 000 |
8,0 |
640 000 |
1 296 700 |
Після закінчення процедури через 30 хвилин призначається перша парентеральна ін’єкція натрієвої солі бензилпеніциліну (пеніциліну G) 10 тис. ОД. Через 3-4 години вводиться 20 тис. ОД обов’язково в нижню третину плеча, а не в сідницю. Розчиняти треба у воді для ін’єкцій або в ізотонічному розчині. Через 30 хвилин, якщо стан пацієнта не змінюється, вводять 50 тис. ОД в сідницю, а через 4 години — 100 тис. ОД, потім переходять на необхідну разову дозу (в залежності від форми сифілісу). Увесь час потрібно уважно стежити за хворим: контролювати загальний стан та кров’яний тиск. Необхідно мати на поготові засоби протишокової терапії. Після проведення десенсибілізації лікування проводиться лише натрієвою сіллю бензилпеніциліну (пеніциліном G). Новокаїнова сіль та дюрантні препарати пеніциліну в цих випадках не призначаються!
Якщо нестерпність пеніциліну носить вузько специфічний характер, то можливо призначення напівсинтетичних пеніцилінів (ампіцилін, амоксіцилін). В залежності від фармакологічних властивостей цих препаратів вони призначаються дорослим в дозах від 500 тис до 1 млн. ОД кожні 4-8 годин. Термін лікування (від 8 до 21 днів) та кількість курсів залежить від форми сифілісу. Перевага надається парентеральному шляху введення.
При абсолютній нестерпності всіх препаратів пеніцилінового ряду застосовуються антибіотики резерву: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорини. Їх терапевтична ефективність значно нижча за пеніцилін, тому вони повинні використовуватись лише при абсолютній неможливості лікування препаратами пеніцилінового ряду. При тривалому вживанні (а це необхідно при лікуванні сифілісу) мають місце токсичні, алергічні реакції. Багато с цих препаратів не можуть застосовуватись у вагітних, дітей та хворих з супутньою патологією.
Схеми лікування хворих на сифіліс антибіотиками резерву:4
доксициклін (вібраміцин, доксибене, юнідокс) 0,3г на добу, 14-28 діб;
еритроміцин — 2,0-2,5г на добу, 14-28 діб;
азітроміцин (сумамед) — 1,0г на добу, 10-21 діб;
спіраміцин (роваміцин) — 6-9 млн. МО на добу, 10-21 діб;
кларитроміцин (фромілід, клацид) — 0,5г на добу, 10-21 діб;
цефтриаксон (роцефін, офрамакс, іфіцеф)5 — 1,0г на добу 8-14 діб;
цефотаксим (клафоран) — 2,0г на добу 8-14 діб;
цефуроксим (зінацеф, зіннат) — 3,0г на добу 8-14 діб;
цефіксим — 0,4г на добу 8-14 діб.
У випадку сильної реакції загострення Jarisch-Herxheimer пеніцилінотерапія не припиняється, а вводиться преднізолон 0,5 мг на 1 кг ваги тіла. Якщо через 6 годин реакція не вщухає, то ін’єкцію преднізолону повторюють.
Лікування хворих ан сифіліс антибіотиками резерву треба проводити кількома курсами, зокрема, при первинному серонегативному сифілісі – 1 курс, первинному серопозитивному – 3 курси, вторинному сифілісі та пізніх формах – 5 курсів.