4. Функціональна логістика виробничого підприємства

Заготовительная логістика. Завдання заготівельної логістики формулюються

наступним чином:

• визначення потреб у матеріально-технічних ресурсах;

• встановлення раціональних господарських зв'язків з постачальниками;

• планування та організація матеріально-технічного забезпечення виробництва;

• організація закупівель і доставки матеріально-технічних ресурсів;

• організація зберігання матеріалів та підготовка їх до виробничого

споживання;

• організація матеріально-технічного забезпечення цехів та інших підрозділів

підприємства;

• управління виробничими запасами на складах підприємства;

• розробка програм економії матеріальних ресурсів та контроль за їх

виконанням;

• контроль за виконанням кошторису витрат на забезпечення;

• контроль за кредиторською заборгованістю постачальникам і вживання заходів з її скорочення;

• розробка та виконання узгоджених з іншими підрозділами план-графіків руху матеріальних ресурсів.

Для реалізації даних задач необхідно досліджувати ринок закупівель. Дослідження ринку закупівель - це систематична і методична діяльність отримання та обробки тієї інформації, яка забезпечує підприємство потрібним знанням про ринок ресурсів.

Спочатку формулюється загальна мета виробництва, яка може конкретизуватис підцілі. Останні, в свою чергу, потребують вирішення певних завдань, які спочатку формулюються в загальній формі, а потім конкретизуються для кожного структурного підрозділу підприємства. Конкретизація завдання закупівлі ресурсів означає визначення асортименту тих видів сировини, матеріалів, обладнання та послуг, які необхідні підприємству для виробництва кінцевого продукту.

Проте дослідження недоцільно проводити для всіх потрібних підприємству ви - дів ресурсів з однаковою глибиною опрацювання. Слід виділити ті матеріали, які мають більше значення для виробництва продукції, що випускається підприємством продукції, що визначається виходячи із загального обсягу окремих матеріалів. Це завдання стоїть перед кожним підприємством, яке купує потрібні йому ресурси шляхом закупівлі в виробника або комерційного посередника.

Для цього слід використовувати широко застосовуються в ринковій економіці методи ABC-і XYZ-аналізу.Ці методи є дієвим засобом класифікації матеріальних ресурсів по ряду параметрів, значимість яких визначається специфікою підприємницької діяльності даного підприємства.

В процесі проведення ABC-аналізу звичайно зіставляють кількісно - вартісні характеристики ресурсів, в результаті чого виявляється, що незначне

кількість найменувань сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів становить більшу частину витрат на придбання ресурсів, у той час як для більшого кількості ресурсів ця частка витрат вельми незначна. У результаті зробленого аналізу формують три групи матеріальних ресурсів:

• група А - основні, до неї ставляться ресурси (10-15% від загального числа

найменувань), що складають 75-80% загальних витрат на закупівлю;

• група С - найчисленніша за номенклатурою (50-60% найменувань), не

перевищує 5% загальних витрат на закупівлю ресурсів;

• група Б - проміжна, до неї відносять інші матеріальні ресурси (25-40%

номенклатури, 15-20% витрат на закупівлю).

XYZ-аналіз дозволяє провести класифікацію тих же матеріальних ресурсів у

залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін у їх потреби:

• група X - ресурси, що характеризуються стабільною величиною споживання, незначними коливаннями витрат і високою точністю їх прогнозування;

• група У - ресурси, що характеризуються досить значними, але чітко прогнозованими тенденціями зміни потреби;

• група Z - ресурси, що характеризуються нерегулярним споживанням (виявлення

тенденції важко, точність прогнозування невисока).

Проведення ABC-і XYZ-аналізу вже є результатом, достатнім для

позиціонування ресурсів підприємства і формування груп (АХ, AY, AZ, ВХ, BY, BZ9

CX, СУ, CZ) для розробки типових технологій заготівельної логістики.

Однак, обмежитися методами ABC-і XYZ-аналізу можна лише у відносно

короткому часовому періоді, в умовах стабільної економіки, високої дисципліни поставок і платежів, одним словом в умовах «легко виконуваного бізнесу».

Внутрішньовиробничі логістика. Підприємство являє собою мікрологістичних систему, інтегруючу як його зовнішні функції і, відповідно, заготівельну і розподільну логістики, так і внутрішні і, відповідно, внутрішньовиробничих логістику.

Внутрішньовиробничі логістика інтегрує, таким чином, процеси

управління потоками і запасами всередині самої системи в умовах відомої заданості вхідних і вихідних потоків.

З точки зору кібернетичного підходу підприємство являє собою чорний ящик, де на вході - ресурси, а на виході - продукція та послуги. Співвідношення вихідних і вхідних параметрів, в кінцевому рахунку, і обумовлює рівень його конкурентоспроможності. Вихідні параметри - виручка від реалізації продукції і надання послуг - значною мірою детерміновані зовнішньої економічним середовищем, бо на такі показники, як попит і рівноважна ціна, підприємство може впливати у вельми обмеженій мірі.Більшою мірою залежить від підприємства ефективність використання ресурсів, рівень витрат.

Логістичний підхід, що означає системне мислення, цілісність, оптимізацію загальних витрат, єдність керівництва, дозволяє сформулювати основні завдання реалізації інтегрованої стратегії логістики підприємства.

Логістичний інжиніринг починається з утворення структурного підрозділу, що складається із співробітників різних відділів і посад, з метою спільного здійснення проекту логістики, що охоплює одночасно ряд підсистем підприємства: маркетинг і збут, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, кадри, фінанси та бухгалтерію. Це дозволяє виконати взаємозалежні частини проекту не послідовно, а паралельно, що сприяє економії часу, дотриманню системності та комплексності розробок, підвищення їх якості та ефективності.

Цілі і фактори ефективності логістики є основою для розробки стратегії логістики. На сучасному етапі економічного розвитку до головних цілям слід віднести підвищення конкурентоспроможності підприємства, зростання його обороту і реалізації, доходів, прибутку та рентабельності. Ринок зі сприятливою для покупців кон'юнктурою робить свій вплив на логістику підприємства, вимагаючи точного і повного відповідності потребам термінів і умов сервісу поставок, тривалості та термінів проходження замовлення, гнучкості логістичної системи і точності прогнозів, доступності та наявності адекватної економічної і технічної інформації.

Концепція та виходили з неї планування та організація заходів формуються з урахуванням вимог логістики підприємництва. В інтегрованому вигляді завдання (функції) внутрішньовиробничої логістики можуть бути сформульовані наступним чином:

• планування виробництва на основі прогнозу потреб у готовій продукції та

замовлень споживачів;

• розробка планів-графіків виробничих завдань цехам та іншим

виробничим підрозділам;

• розробка графіків запуску-випуску продукції,узгоджених зі службами постачання і збуту;

• встановлення нормативів незавершеного виробництва і контроль за їх

дотриманням;

• оперативне управління виробництвом та організація виконання

виробничих завдань;

• участь у завантаженні виробничих потужностей замовленнями споживачів;

• контроль за кількістю і якістю готової продукціі;

• участь у розробці та реалізації виробничих нововведень;

• контроль за собівартістю виробництва готової продукції.

Відомі два типи систем руху матеріальних потоків: що штовхають і тягнуть.

Що штовхає система являє собою систему подачі матеріалів, деталей або вузлів у виробничий процес або з попередньої технологічної операції на подальшу незалежно від того, чи потрібні вони в даний час і в даній кількості на подальшої технологічної операції. Що штовхає система характерна для традиційної організації виробництва, вона менш здатна до гнучкої перебудови, до реагування на коливання попиту.У системі штовхаючого типу кожен технічний агрегат,кожен технологічний переділ має інформаційні зв'язки з центральним органом управління.

Тягне система подачі деталей і комплектуючих виробів з попередньою технологічної операції на наступну здійснюється в міру необхідності. При

роботі системи тягне типу на кожній виробничій дільниці створюється строго певний запас готових деталей і вузлів. Подальший ділянку замовляє і витягує з попереднього ділянки вироби строго відповідно до норми і часом виробничого споживання.З систем тягне типу найбільш відома японська система «Канбан», що дозволяє реалізувати принцип поставок «точно в строк»; що грунтується на управлінні матеріальними потоками в залежності від фактичної завантаження виробничих підсистем.

Промислова логістика як функція відповідає збуту як стадії відтворювального процесу. Тут слід зауважити, що в різних економічних системах завдання збуту серйозно різняться. Так, в умовах централізованої, командно -адміністративної економіки перед службами збуту підприємств ставилися наступні завдання:

• вивчення поточної та перспективної потреби в виробленої об'єднанням

продукції і висунутих споживачами вимог до її якості та споживчих властивостями;

• повне і своєчасне забезпечення підприємств об'єднання замовленнями на що виготовляється продукцію з ув'язкою задоволення попиту і високоефективного використання виробничих потужностей;

• дотримання державної дисципліни при організації поставок продукції в

відповідності з діючими нормативними актами та укладеними господарськими до -

говорами;

• підвищення продуктивності праці та зниження питомих витрат у збутової

діяльності з підвищенням її якості та ефективності.