7. Походження й значення вивчення боліт
Одним із водних об'єктів суші є болота. Болотом називається природне утворення, яке постійно перебуває в стані застійного або слабопроточного зволоження і в якому відбувається накопичення органічної речовини у вигляді торфу. До цієї ж категорії природних утворень відносяться іі заболочені землі.
7. 1 Шляхи виникнення боліт
Походження боліт пов'язане з заростання водойм (озер, водосховищ ставків) або із заболочуванням суші (головний вид утворення боліт).
Виникнення боліт шляхом заболочування суші обумовлене співвідношенням на її території складових водного балансу (опади, випаровування, стік) та сприятливій геоморфологічній будові місцевості (западини, низини). які створюють умови для застійного або слабопроточного водного режиму й акумуляції на поверхні суші надмірної вологи (рис. 7. 1). Заболочування ділянок суші відбувається під впливом певних гідрологічних факторів (наприклад, наявність водонепроникних порід і виілювання підземних вод).
Виділяють два основних види заболочування суші: затоплення і підтоплення території. Затоплення пов'язане з переважанням атмосферних опадів над випаровуванням за відсутності дренажу, або з незначним поверхневим стоком в умовах зниженого рельєфу місцевості. Підтоплення території пов'язане з підвищенням рівня ґрунтових вод (після спорудження, наприклад, гребель на річках, або внаслідок надмірного зрошення значних територій).
Рис. 7. 1. Заболочування суші
Утворення боліт супроводжується накопиченням органічного матеріалу на поверхні ґрунту. Надлишок вологи в ґрунті спричинює погіршення кисневого і мінерального живлення рослин, внаслідок чого порушуються процеси розкладання відмерлих органічних решток рослин, відбувається виділення гумінових кислот і консервація органічного матеріалу. Останній ущільнюється, деформується і поступово перетворюється в органічну породу — торф, який характеризується значною водопроникністю і вмістом води (88 … 97 % за об'ємом).
Болото можна ототожнити з торфовищем, котре мас шар торфу не менше 30 см і вкрите специфічною рослинністю. Надмірно зволожені ділянки земної поверхні з шаром торфу . завтовшки менше 30 см називають заболоченими земляної.
Процеси утворення боліт характерні для умов холодного та теплого клімату на рівнинах і гірських схилах, але інтенсивність їх у різних кліматичних й орографічних умовах залежить від двох основних чинників: зволоженості території та кількості тепла.
7. 2 Причини та умови утворення боліт і болотних масивів
Болотами називають надлишкове зволоження ділянки земної поверхні, які зайняті вологолюбною, яка пристосована до недостачі кисню в ґрунті рослинністю. На цих ділянках відбувається накопичення торфу; товщина торфу така, що коренева система основної частини рослин не досягає підситилаючого мінерального ґрунту. Ділянки, на яких товщина торфу незначна і коренева система розташовується в мінеральному ґрунті, належить до заболочених земель.
Болота утворюються при заболоченні суходільної частини ґрунту або заростанні природних водоймищ.
Болотна ділянка земної поверхні, що характеризується надмірним застійним або слабопроточним зволоженням горизонтів ґрунту на протязі більшої частини року, наявністю процесів торфоутворення та специфічної вологолюної рослинності. При наявності незначного шару торфу, коли корені основної маси рослин досягають підстелюючого мінерального ґрунту, перезволожені ділянки суші трав’яній рослинності, шар торфу не перевищує 30 см.
Болота можуть виникати або шляхом зростання водойм, або внаслідок торфоутворення на поверхні суші, що призводить до заболочування вододільних просторів.
В першому випадку безперервний процес виносу в озеро мінеральних і органічних частинок ґрунту, змитих з його водозбору, а також відкладанню відмираючих просторів.
В другому випадку безперервний процес виносу в озеро мінеральних і органічних частинок ґрунту, змитих з його водозбору, а також відкладання відмираючих рослин, зумовлює поступове зменшення глибин в озері. Одночасно починає розвиватися мілководна рослинність.
Таким чином, на місце озера може утворюватися болото, яке в процесі свого розвитку переходить із низинного в перехідне, а потім в верхове.
Процес утворення боліт, на мінеральних ґрунтах, залежить від умов обводнення території та її рельєфу. Найбільш інтенсивно цей процес протікає в зоні надмірного зволоження, де норма річних опадів значно перевищує норму випарування з поверхні суші і зумовлює більш - менш постійне зволоження верхніх шарів в ґрунту. Надмірна волога в цій зоні повинна відводитись з поверхні суші шляхом поверхневого та ґрунтового стікання. Але при рівнинному рельєфу, з малими похилами цей процес триває досить довго. В результаті утворюються значні площі за відносно рідкою річковою мережею. Болота та заболоченні землі займають не тільки пониження місцевості, але й значні масиви з позитивними елементами рельєфу, включаючи і річкові вододіли.
Зона нестійкого зволоження характеризується значно меншим поширенням боліт. Тут болотні масиви мають місце лише на ділянках з від’ємними елементами рельєфу.
Надлишкове зволоження верхніх горизонтів в цій зоні може утворюватися лише за рахунок притоку поверхневих стічних вод та завдяки виходу на поверхню водоносних горизонтів або близькості рівнів ґрунтових вод в понижених місцях рельєфу. Основною причиною заболочення тут являється рівнинний рельєф і наявність на поверхні або близько неї водонепроникного шару ґрунту, в більшості випадків глини, що веде до постійного перезволоження верхнього горизонту. Часто процес заболочування розпочинається на місцях лісних виробок, лісових пожеж.
Місяцями заболочення можуть бути і ділянки біля схилу річкових долини, де виклинюються ґрунтові води, а також мілких впадини, що утворюються, як правило, в місцях виносу ґрунтовими водами розчинених солей та мілко зернистих пісків. Заболочення прирічкових рівнинних ділянок має також місце в результаті підняття рівня води в річці внаслідок побудови греблі.
Площа боліт і перезволожених земель в Україні становить більше 4190 тис. га (приблизно 1,7 % територій країни). Із них власне боліт – 613 тис. га, заболочених земель – 745 тис га і перезволожених земель 2834 тис га.
По ступні заболоченості і характерну боліт в Украйні виділяють п’ять характерних регіонів: Полісся. Мале Полісся Лісостеп, Степ, Карпати з Прикарпаттям