20. 5 Міфологія

У міфології багатьох культур болото асоціюється з поганим, згубним, нечистим місцем.

Відповідно до східнослов'янської міфології на болотах живе болотна людина, що може заблудити подорожанина.

Із древніх пор людей лякало нічне світіння на болотах. Через характерне розташування вогників - на висоті людської руки - їх називають «свічами небіжчика». Уважається, що побачив їх, одержав попередження про швидку смерть, а несуть їхні прибульці з того світла. У Німеччині говорили, що вогники на болоті - це примари тих, хто украв у сусідів землю - на кару їхньої душі бродять по болотах у пошуках твердої землі. Фіни називали їх «льеккьо» і вірили, що це душі дітей, похованих у лісі. У Північній Європі вважали, що вогники на болоті - парфуми древніх воїнів, що охороняють скарби [12].

По англійських повір'ях ці так звані блукаючі вогні намагаються затягти людини в болото або інше небезпечне місце [22]. Цей елемент фольклору добре показаний у фільмі «Владар кілець», коли хоббити йдуть по болотах.

У слов'янській міфології в болотах живуть потвори болотні. Вони заманюють подорожан у трясовину голосно призиваючи про допомогу. Іноді людей заводять у болото лісавки - діти потвори й лісовика [12]. У слов'янській міфології в болота є свій дух-хоронитель, хазяїн - болотняник. Виглядає він як сивий старий із широкою, жовтуватою особою. Це він лякає, що йдуть через болото різкими звуками, подихами, голосними причмокуванями. Це він заманює в трясовину самовпевнен і безтурботних і, навпаки, показує безпечну стежку тим, хто ставляться до природи з повагою [23].

У фінно - угорській міфології болото наділяє небаченою силою свого мешканця велетня Яру Морта [24].

У кельтській міфології болота були «вратами парфумів» - у тім місці, де гадана твердої ґрунт миттєво йде з - під ніг, відкриваються ворота в мир загадкових парфумів природи й божества. Кельти приносили на болотах жертовні дарунки [23].

Ханти й манси вірили, що увесь світ народився з «рідкої землі», тобто з болота [12].

Єгипетська богиня Исіда ховала там свого сина - бога Хору [2].

В одному з міфів про створення миру, болота виникли з виплюнутої з рота чорта, захованої від Бога землі [1].

Таємнича принадність боліт оспівана Олександром Блоком у віршах «Полюби цю вічність боліт ...», «Болото - глибока западина величезного ока землі ...», «Болотний попик», «Білий кінь ледве ступає втомленою ногою ...» та інш.(Цикл «Міхури землі», 1904 - 05 рр.)

21. Сучасний стан, характеристика, перспективи та роль боліт й болотних масивів у водогосподарському комплексі країни

Болота — це своєрідні природно-територіальні комплекси, у формуванні яких важливу роль відіграють поверхневі й ґрунтові води. У них своєрідні ґрунти, рослинність та мікрокліматичні умови. Болота сприяють живленню рік і озер водою.

Рис. 21. 1

Загальна площа боліт з відкритою водною поверхнею в Україні становить 939 тис. га, а перезволожених і заболочених земель — 3630,5 тис. га. Найбільше боліт у поліській частині України, де пересічна заболоченість досягає понад 6 % території. Тут переважно поширені низинні (евтрофні) болота, які живляться за рахунок поверхневого стоку та підґрунтовими водами. Вони заболочені органічними і мінеральними речовинами. Низинні болота розвинені у зниженнях рельєфу — на заплавах, плавнях, староруслових ділянках, берегах озер. Заболочені долини рік Верхня Прип'ять, Турія, Стохід, Горинь, Льва, Ствига на Волинському Поліссі, яке є найбільш заболоченим. Низинні болота займають понад 80 % усіх боліт Полісся. Верхові (оліготрофні) болота трапляються значно рідше. Вони живляться в основному атмосферними опадами, і тому бідні на мінеральні речовини.

Рис. 21. 1

Кілька верхових боліт Полісся мають значні розміри. Серед них болотний масив Кремінне на межиріччі Льви і Ствиги та в долині Льви в Ракитнівському та Сарненському районах Рівненської області. Загальна площа масиву 35 тис. га. Більшість його має оліготрофний характер, частина — мезотрофний. На окремих ділянках тут ведуться торфорозробки, використовують також під сільськогосподарські угіддя після меліоративних робіт. У болотному масиві Кремінне в 1984 р. засновано заказник Сира Погоня площею 13 635 га. Заказником також оголошене болото Переброди в Дубровицькому районі Рівненської області. Його площа — 16 530 га. Всього в Українському Поліссі під охорону взято 70 боліт і болотних масивів загальною площею 120 тис. га. На Чернігівському Поліссі заболоченість сягає 5%. Тут панують болота низинного типу. Найбільші з них: Замглай (понад 10 тис. га), Остерське (понад 10 тис. га), Сновське (9,4 тис. га). Смолянка (понад 4,0 тис. га) та ін. Болото Замглай у Ріпкинському і Городянському районах Чернігівської області займає давню прохідну долину на межиріччі Дніпро—Десна. До його складу входять кілька болотних масивів. Там здавна розробляються торфові поклади потужністю шарів від 1,5 до 6 м. Проведено також значні меліоративні заходи.

Рис. 21. 1

У лісостеповій зоні болота займають невеликі площі й знаходяться вони переважно в долинах рік. Одним із найбільших є Ірдинське болото (5,5 тис. га) в долинах р. Ірдинь (басейн Дніпра) у Смілянському і Черкаському районах Черкаської області.

Рис. 21. 1

У степовій зоні болота зосереджені переважно в плавнях рік, зокрема в Дунайських та Дністровських. Болота розвинені в Передкарпатті, на Закарпатській низовині та в окремих долинах карпатських рік.

Рис. 21. 1

В Україні проведено великі меліоративні роботи щодо використання боліт, заболочених і перезволожених земель. Це насамперед пов'язано з меліорацією поліських земель. Особливо широкомасштабне будівництво відбувалося в 1966-1986 рр. Всього в Україні споруджено близько 60 осушувальних систем, які охоплюють площу в 3,2 млн га. Побудовано мережу меліоративних каналів, шлюзи-регулятори, насосні станції, польдерні системи, проведено роботи зі спрямування русел рік і їх очищення. Найбільшими осушувально-меліоративними системами в Україні є: Верхньоприп'ятська у Волинській області (побудована в 1974-1987 рр., довжина магістральних каналів — 68,4 км, площа осушених земель — 25,1 тис. га); Остерська в Чернігівській області (1928-1955 рр., реконструйована в 1961-1968 рр., довжина мережі каналів — 673 км, площа — 34,2 тис. га); Ірпінська в Київській області (1947-1954 рр., реконструйована в 1979-1981 рр., довжина мережі каналів — 395 км, площа — 8,2 тис. га); Латорицька в Закарпатській області (1961-1972 рр., довжина мережі каналів — 560 км, площа — 9,9 тис. га).

Меліоративні роботи сприяли розширенню посівних площ, поліпшенню їх використання та підвищенню врожайності. Деякі випадки проведення осушувальних меліоративних робіт на Поліссі мали негативні екологічні наслідки: погіршення водного режиму малих річок, зниження рівня ґрунтових вод, втрата родючості торф’яно-болотних ґрунтів, дефляція ґрунтів, усихання окремих ділянок лісу. Найефективніші результати меліоративних робіт одержують там, де проводять комплексні меліоративні заходи (гідромеліорація, агролісомеліоративні, хімічні та ін.).

Рис. 21. 1

Науковими проблемами меліорації займається одна з галузей географічної науки — меліоративна географія, яка значно розвинена в Україні.