10. 7 Замерзання та відтавання боліт

Своєрідність температурного режиму боліт визначається насамперед тим, що теплопровідність торфу менша, ніж інших ґрунтів. Тому просохле восени болото промерзає на меншу глибину, ніж мінеральні ґрунти; з цієї самої причини відтавання замерзлого болота відбувається повільніше, ніж мінеральних грантів. Теплопровідність торфу збільшується при насиченні його водою.

Глибина промерзання торфу значною мірою залежить від режиму від'ємних температур та часу випадання і товщини снігового покриву. Якщо морози настають до випадання снігу, болото промерзає на більшу глибину, а коли сніг випадає на ще незамерзлий грунт, то промерзання його іде повільно або зовсім відсутнє.

10. 8. Водні властивості торфу

Найбільшу кількість води, яка утримуєтеся у порах торфу при наявності вільного стоку, називають МГО повною вологоємністю. Вологоємність торфу у кілька разів більша, ніж мінеральних ґрунтів: у сфагнових торфах вона становить 92 … 94 %, а в низинних трав'яних торфах – 89 … 91 % миси торфу, тобто води в них відповідно 92 … 94 і 89 …. 91 %, а сухої речовини лише 6 … 11 %.

Гідрологічні властивості боліт дуже своєрідні. Це визначається тим, що в торфових болотах міститься від 89 до 94 % води по вазі і всього лише від 11 до 6 % сухої речовини. А в зв’язку з тим, що вода в болоті зв’язана сухою речовиною торфу, накопичені в болоті запаси води не можуть бути використанні як значне додаткове живлення річок.

Воду, що міститься в торф’яному болоті, можна розподілити на дві групи, які відрізняються характером зв’язку води з торфом:

1) вільну, що відділяється від торфу під дією сили тяжіння і стікає по уклону в канави та річки;

2) зв’язану з торф’яною масою, що не відокремлюється від неї під дією сили тяжіння.

Найбільша кількість води, що може утримуватися торфом називається повною вологоємкість торфу. Вологоємкість торфу складає від 750 до 900 кг / м³. Повна вологоємкість являється своєрідною межею: вся волога понад повної вологоємкості може бути порівняно легко відведена із болота по каналах і природних руслах; вологопристанне зволоження нижче повної вологоємкості, яка відводиться з великими труднощами і частково витрачається лише на випарування.

Про гідрологічну роль боліт довгий час існували різні думки. Із накопиченням данник спостережень більшість дослідників прийшло до висновку, що в умовах надмірного зволоження болота при наймі не зменшують величин середнього стоку. В умовах недостатнього зволоження болота, як і озера, можуть де що знизить величину стоку за рахунок більшого випарування з поверхні боліт в порівнянні з випаруванням з поверхні суші. А в загалі можна сказати про відсутність значного регулюючого впливу заболоченості території на річний стік.

Що до експериментальних значень, то болота зменшують як максимальний стік паводків та повеней за рахунок акумуляції значної частини води торфом, так і мінімальний стік за рахунок зменшення коефіцієнту стоку.

Осушення боліт не веде до різких змін річкового стоку. За даними спостережень, ці зміни в більшості випадків не перевищують точності розрахунків. Меженний і мінімальний стік під впливом осушення боліт і перезволожених земель де що підвищується, а розподіл стоку в середині року стає більш рівномірним.