10. Гідрологічний режим, особливості боліт та їх вплив на річковий стік

Болото характеризується рядом особливостей і характерних ознак та особовостей в порівняні з озерами, тічкою або сушею. В торф’яних болотах міститься від 89 до 94 % води і всього 11 … 16 % сухої речовини, котре утримує у болоті великі об’ємі води. Зв'язок води в болоті сухою речовиною торфу виключає можливість її використання для додаткового живлення річок. Осушення боліт знижує вміст води в торфі незначно, до 85 %. Подальше зменшення вологи в торф’яних болотах відбувається тільки під дією випаровування. Таким чином, болото за своєю фізичною сутністю є акумулятором вологи.

Гідрологічний режим боліт й болотних масивів такими факторами, як: джерела живлення, структура і властивості торфу, водне живлення боліт, рух води в торф’яних ґрунтах, коливання рівнів ґрунтових вод, закресаня та відтавання боліт, випаровування, стік з боліт тощо.

10. 1 Джерела живлення боліт

Умови живлення боліт і болотних масивів різних типів неоднакова і залежить від висотного положення болотних масивів. Болота розташовані в низині і перехідні болота живляться головним чином ґрунтовими водами й поверхневими водотоками в період їх розливання, болота у верхів’ях – головним чином атмосферними осадами.

10. 2 Структура й водні властивості торфу

Органічна частина торф’яної маси являє собою використання частинок різних розмірів: від їх розмірів, які можливо розгледіти неозброєним оком до колоїдних частинок. Тому, по мірі їх збільшення ступень розкладання торфу збільшує ступень зв’язку води твердою фазою.

Вода, яка входить до складу до торфу болотних масивів поділяється на вільну, яка відділяється від торфу під дією сили своєї ваги (сили ваги), і пов’язану з торф’яною масою, яка не відділяються під дією сили ваги (сили ваги).

Найбільша кількість води, яка утримується ґрунтом, в порах при наявності вільного стоку, має назву повною вологоємністю. Повна вологоємність торфу в декілька разів більше, ніж в мінеральних ґрунтах; в сфагнових торфах вона досягає 92 … 94 %, в низинних трав’яних торф’яних – 89 … 91 %.

Шари ґрунту, розташовані вище рівня ґрунтових вод, зволожені до повної вологоємності за мінусом втрат на випаровування, котре збільшується внаслідок наближення до поверхні.

До водних властивостей торфу належать його водонепроникність, яка характеризується коефіцієнтом фільтрації. Коефіцієнт фільтрації торфу залежить від типу боліт і ступеню розкладання торфу. Найбільший коефіцієнт фільтрації мають найбільш верхні, найбільш ущільнені шари торфу. З глибиною, по мірі збільшення ступеню розкладання торфу водо проникливість його знижується. Коефіцієнт фільтрації нижче розташованих шарів, які дуже сильно розклалися і ущільнені дорівнює нульовому значенню.

10. 3 Рух води в торф’яних ґрунтах

Фільтрація води в торф’яній залежи відбувається головним чином у верхньому слабощільному шарі гранту. Цей шар – від поверхні болота до середнього положення найнижчого рівня ґрунтової води на болотах – має назву діяльного, або активного, шару болота; нижче розташований лише інертний шар.

Діяльний, або активний шар болотного масиву характеризується зміною рівня води, високим коефіцієнтом фільтрації і перемінним значенням вологи. для болотних масивів його товщина в середньому дорівнює 0,3 м, для низинних – 1,5 м.

Інертний шар відрізняється постійним вмістом води і дуже низьким значенням воло непроникливості торфу; практично вся волога в інертному шарі знаходиться у зв’язаному стані. Тому з торф’яною залежу до річки маже надходити тільки вільна вода, яка акумулюється в активному шарі.

Рух води в торфовій товщі боліт. Рух води в торфовій товщі здійснюється шляхом фільтрації по вертикалі та в бік похилу над водонепроникними прошарками торфу, а також у вигляді водяних ШМ і навіть потоків у середині торфових відкладів. За умовами фільтрації товща торфу дуже неоднорідна: у верхніх — найменш щільних прошарках — вона найбільша, а в нижніх — сильно розкладених та щільних — значно менша, близька до нуля.