19. Вивчення та практичне значення боліт

Різнобічне вивчення боліт з метою їх освоєння проводять багато науково-водно - ландшафтних інститутів, болотних станцій та інших установ. Однак, порівняно з річками в гідрологічному відношенні болота вивчені ще недостатньо.

При вивченні боліт застосовують як стаціонарні, так і польові (експедиційні) дослідження. В останніх широко використовують аерофотозйомку, що дає можливість досить детально вивчати різні види болотних мікроландшафтів, спостерігати напрямки стоку тощо. На спеціальних болотних станціях вивчають елементи водного балансу боліт, водні властивості торфу, термічний режим, боліт, режим рівнів ґрунтових вод тощо. Матеріали цих досліджень використовують при різних водогосподарських розрахунках, насамперед при проектуванні осушувальних систем.

Осушення боліт полягає в штучному зниженні рівня ґрунтових вод на болотах, що спричиняється до зміни співвідношення елементів водного балансу та перерозподілу стоку. В Україні основні осушувальні роботи проводяться в Поліссі.

Осушені болота мають велику господарську цінність. На осушених низинних болотах розвивається високопродуктивне сільське господарство (вирощують кормові, зернові, овочеві культури).

Крім того, болота містять великий запас теплової енергії у вигляді торфової маси. Перші електростанції в Росії (Шатурська, Каширська та інш.) були збудовані на базі використання торфу як палива. Торф також широко застосовується в хімічній промисловості (з нього виробляють ряд хімічних продуктів, таких, як бітум, аміак тощо), сільському господарстві (як добриво), будівництві (як будівельний матеріал). Промислове скупчення торфу називають торфовим родовищем Найбільші промислові родовища торфу мають Росія, Канада, Фінляндія та СІНА.

Добувають торф за допомогою спеціальних фрезерних та екскаваторних машин.

Верхівкові болота

По площі й запасам торфу серед боліт у Росії переважають верхівкові болота. Хоча найкраще вони розвинені в тайзі, але зустрічаються й південніше її границь, аж до степу.

Рисунок 19. 1. Фото верхівкового болоту

Чому ж ці болота назвали верхівковими? Це пов'язане з особливістю їхньої форми. Всі верхівкові болота – опуклі, як гори, тільки в мініатюрі. Вони мають вершину, схил і окраїну. Коли стоїш на болоті, можна й не помітити, що його вершина піднімається над окраїною від 2 … 3 до 8 м, але якщо зробити зйомку болота за допомогою теодоліта або нівеліра й за результатами намалювати його поверхня, структура болота стає чітко видна. По тому, де розташована вершина, розрізняють різковипуклі й пологовипуклі верхівкові болота.

Мохове болото; Оліготрофне болото High moor; Oligotrophic moor

Від гречеського. Оligos - деякий + Trophe – їжа.

Верхівкове болото - болото з бідним мінеральним харчуванням (зольність верхнього шару становить менш 4 %). Верхівкове болото формується в умовах застаюваня поверхневих вод на плоских зниженнях вододілів, що підстилаються водонепроникними породами. Звичайно верхівкове болото не пов'язане із ґрунтовими водами й існує за рахунок надходження вологи з атмосферних опадів.

Характерна рослинність верхівкових боліт - мохи сфагнум, пухівка, журавлина, багно, на півночі - карликова береза. Верхівкові болота часто мають опуклу форму, тому що мохи швидше наростає в середній частині болота. Мохові болота важко прохідні або зовсім непрохідні. Пушицеві й кустарничкові болота прохідні.

На багатьох верхівкових болотах, особливо великих, утвориться своєрідний мікрорельєф – підвищення висотою 20 … 30 см і більше. Підвищення мають вигляд нерегулярно розкиданих серед знижень купин від невеликих (10 х 30 см) до більших (1 х 3 (5) м). Іншу форму мають гряди. Вони звичайно сильно витягнуті в довжину, часто звивисті, шириною від 0,5 до 2,3 м і довжиною іноді більше 10 м. Між грядами розташовуються зниження. Зниження, зайняті рослинними співтовариствами з перевагою сфагнових мохів, називаються мочажинами. Нерідко в зниженнях коштує вода, у якій іноді подекуди плавають латаття, – це вже озерця. Закономірне чергування підвищень і знижень на болотах називають комплексом.

Розрізняють купиняста - мочажинні, урядово - мочажинні й урядово - озеркові комплекси. Існують певні закономірності розподілу комплексів по поверхні болота, їхній зв'язок з різною рослинністю, обумовленість рухом води.

Специфіка структури й будови верхівкових боліт обумовлена пануванням сфагнових мохів. Через постійне наростання сфагнових мохів нагору й утворення потужних шарів пухкого сфагнового торфу, а також підкислення середовища й багатьох особливостей водного й фізичного режимів верхівкового болота мало видів рослин здатні існувати в настільки своєрідному середовищі. Крім високої кислотності середовища живі істоти повинні пристосуватися до низьких температур, недоліку кисню, бідності мінерального харчування й багато іншому.

Вважається, що процес пристосування видів рослин і тварин до середовища їх розсоредження сфагновими мохами ще не закінчився. Види, найбільш пристосовані, називають сфагнофилами. До них відносять, наприклад, журавлину дрібноплідну або росичку круглолистну. Щоб упоратися з недостатністю азоту, росичка додає у свій раціон різноманітних комах. Деякі рослини своїм поводженням показують, що вони колись були поширені південніше. Поки не ясно, що змусило їх зв'язати своє життя з верхівковим болотом, але зовсім очевидно, що вони ще не повністю пристосувалися до тутешніх умов. Наприклад, дуже смачна ягода морошка. Її врожаї важко пророчити, тому що в той час, коли вона цвіте, на болотах часто бувають заморозки, від яких квіти гинуть. Це говорить про те, що ритм життя цієї рослини складався південніше - там, де морозів під час цвітіння не бувало.

Ходити по болоту треба обережно, з огляду на його особливості. Якщо знаєш їх, то пройти можна через будь-яке болото, але якщо ти на болоті вперше, те краще далі купин не ходити або ходити тільки по грядах. На грядах провалитися не можна, вони пружні, а вода в них стоїть на глибині 30 см і нижче поверхні мохового покриву. У мочажинах же вода коштує в самої поверхні, опускаючись іноді на 10 см.

На болотах можна побачити багато цікавого. Навесні, наприклад, коли сніг ще повністю не зійшов, зацвітає пухівка, хоча коріння її перебувають у льоді. Слідом за нею починають цвісти чагарнички. Першої цвіте кассандра, або болотний мирт, - її білі квіти унизують гілочки, як гірлянди. Кассандру поміняє андромеда, або подбел, що цвіте рожевими дзвіночками.

Цікаво спостерігати, як росичка ловить та їсть мошку; можна й самим її погодувати. По росичці можна визначити швидкість росту болота. Обережно звільните росичку від сфагнових мохів. Розетки її листів не відмирають повністю, а зберігаються 2 … 3 роки, і відстань між розетками даного року й попереднього показує, на скільки сантиметрів або міліметрів виросло болото за рік.

У мочажинах і озерцях за допомогою пристосувань для лову планктонів можна знайти багатьох дивних безхребетних, особливо ракоподібних, і потім розглянути їх під бинокуляром або мікроскопом.

Рисунок 19. 2 Фото специфічної структури й будови верхівкових боліт

Якщо поводитися досить тихо й обережно, то можна побачити й багатьох тварин. На болото приходять лосі, а іноді й ведмеді, рятуючись від комарів, - тут, на відміну від лісу, звичайно дме вітер і розганяє їх. Ряд птахів гніздиться й годується на болоті.

Маючи торф'яний бур, можна довідатися глибину болота, визначити якість торфу, довідатися, яке дно в болота - глина, пісок, галька або скеля. Глибина торфу на верхівковому болоті найчастіше від 4 до 8 м, але може досягати й 12 м. А виникли верхівкові болота приблизно 10 … 12 тис. років тому. Формування й розвиток їх - особлива захоплююча історія.