Раздел 5. Средневековая философия.

Раздел 7. Философия Нового времени.

21. Татаркевич в. Історія філософії: в 3-х т. / в. Татаркевич. – Львів : Свічадо, 1997-1999

Т. 2: Філософія Нового Часу до 1830 року. – 1999. – 352 с.

22. Трахтенберг О.В. Очерки по истории западноевропейской средневековой философии / О.В. Трахтенберг. – М.: Госполитиздат, 1957. – 254 с.

23. Хесле В. Гении философии нового времени: Лекции в институте философии РАН / В. Хесле, Ин-т философии Рос. акад. наук. – М. : Наука, 1992. – 225 с.

Контрольні питання і завдання:

1. Назвіть специфічні риси середньовічної філософії. Чим вони зумовлені?

2. Яке головне завдання переслідувала патристика?

3. Які значення має термін «схоластика» і чому?

4. Чи являються докази буття Бога Ф. Аквінського доказами?

5. Як вирішувалась у середньовіччі проблема співвідношення віри та розуму?

6. У чому суть суперечки між реалістами та номіналістами?

7. Порівняйте вихідні ідеї схоластики та містики.

8. Окресліть історичний зміст концепції «подвійної істини».

9. Розкрийте зміст і значення принципу «бритви Оккама».

10. Назвіть соціально-політичні та природничо-наукові передумови філософії Нового часу.

11. Чим зумовлена увага до раціоналізму у філософії ХVІІ ст.?

12. Поясніть вибір методу пізнання Ф. Беконом і Р. Декартом.

13. Чому пошуком субстанції більше цікавились раціоналісти, а не емпірики?

14. Знайдіть логічний зв’язок між середньовічним реалізмом і номіналізмом та раціоналізмом і емпіризмом.

15. Чиїм поглядам в тлумаченні людини Ви віддаєте перевагу – вченню про вроджені ідеї Р. Декарта чи поняттю «tabula rasa» Дж. Локка?

16. Порівняйте погляди на субстанцію Б. Спінози і Г. Лейбніца.

17. Які принципові зміни в науковій і філософській картині світу відбулися в Новий час?

18. Порівняйте епохи середньовіччя та Нового часу.

19. Чи погодитесь Ви з висловом: «Немає нічого в розумі, чого б не було у відчуттях? Погляди якого напрямку він відображає?

Тема 4. Німецька класична філософія План:

1. Історичні умови формування німецької класичної філософії.

2. Філософські погляди І.Канта:

• «Критика чистого розуму»;

• «Критика практичного розуму».

3. Система та метод філософії Гегеля

Основні поняття: німецька класична філософія, критична філософія Канта, „коперніканський” переворот Канта, апріорні форми пізнання, розсудок, розум, антиномії, річ-у-собі, агностицизм, категоричний імператив, Абсолютна Ідея, тріада, спекулятивний, діалектика, метафізика, закони діалектики, закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні, закон заперечення, заперечення, категорії діалектики.

Методичні рекомендації:

Німецька класична філософія є своєрідним синтезом усього попереднього філософського знання. Серед її джерел дослідники називають філософську містику ХІV – ХVІ ст., німецьке Просвітництво та літературний романтизм. Її засновником вважається І.Кант, у творчості якого виділяють два періоди: докритичний та критичний.

Предметом філософії Кант робить специфіку суб’єкта і приходить до висновку, що пізнання є не спогляданням, а конструюванням предмета ( пізніше це стали називати коперниканським переворотом Канта). Суб’єкту від природи притаманні деякі вроджені (апріорні) форми підходу до дійсності, які з самої дійсності вивести неможливо: простір, час, форми розсудку (категорії). Людина може пізнати тільки феномени (речі, як вони існують у свідомості), речі-в-собі (ноумени) є непізнаваними. Така позиція називається агностицизмом.

Характерною рисою моральної теорії Канта є обгрунтування найвищої онтологічної цінності людини відносно природи.

Філософська система Гегеля – це теоретичне втілення християнської схеми розвитку світу, першоначалом якого є Абсолютна Ідея – Бог, яка перебуває у постійному розвитку і створює спочатку природу, а потім людину, реалізувавши в них свій творчий потенціал. Число «3» не випадкове як для християнства, так і для Гегеля, тому що будь-який розвиток відбувається в три етапи: теза (ствердження, поява якогось явища), антитеза (його заперечення, протиставлення попередньому) та синтез (результат боротьби між тезою та антитезою, тобто поява нового). Тому розвиток є спекулятивним, тобто таким, що знімає жорстке протистояння тези та антитези, поєднуючи їх в синтезі. Процес розвитку описується спеціальною теорією, яка називається діалектикою.

Гегель розробляє теорію діалектики: діалектичні категорії та закони (закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні, закон заперечення, заперечення). Всесвітня історія у Гегеля розглядається як прогрес і розвиток свідомості свободи.