Контрольні питання і завдання:

1. Що визначає поняття свідомість?

2. Вкажіть сильні і слабкі сторони різних теорій походження свідомості.

3. Що являє свідомість за своєю структурою?

4. Наведіть приклади різних підходів до структурування свідомості.

5. Чим відрізняється відображення в живій природі від відображення в неживій?

6. Якщо свідомість нерозривно пов’язана з мовою, то що тоді можна сказати про мову неусвідомлюваного?

7. Що таке самосвідомість?

8. У чому полягає відносна самостійність і творча природа свідомості?

9. Як пов’язані свідомість і мозок?

10. Завдяки яким внутрішнім механізмам свідомість виконує критичну функцію?

11. Чи наділені тварини свідомістю?

12. Чи могла виникнути свідомість, минаючи вищих тварин?

13. Що більше вплинуло на виникнення свідомості, – природа чи суспільство?

14. Свідомість і мислення – синоніми, чи різні поняття?

15. Що розуміється під індивідуальною і суспільною свідомістю?

16. Охарактеризуйте структуру суспільної свідомості.

17. Яку роль у суспільному житті відіграють суспільні ілюзії.

18. Що Ви можете сказати про черговість форм виникнення свідомості?

19. У чому полягає особливість міфологічної свідомості?

Тема 11. Теорія пізнання (2 год.) План:

1. Соціально-практична природа пізнання. Суб’єкт та об'єкт пізнання, їх взаємообумовленість.

2. Гносеологічні теорії у філософії: емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм, інтуїтивізм, скептицизм.

3. Проблема істини в науці та філософії. Критерії істинності.

4. Наукове і ненаукове пізнання.

Основні поняття: гносеологія, пізнання, знання, суб’єкт і об’єкт пізнання, емпіризм, раціоналізм, інтуїтивізм, істина, критерії істини, абсолютна і відносна істина, об’єктивна і суб’єктивна.

Методичні рекомендації:

Проблемами теорії пізнання займається гносеологія (епістемологія) - розділ філософії, що вивчає природу і закономірності пізнавальної діяльності людини, передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, критерії його істинності та достовірності. Теорія пізнання історично розвивається під впливом різних чинників6 соціальних, інтелектуальних, технічних тощо.

В різні часи акцентуються специфічні питання пізнання, що визначається соціально-практичними та логіко-теоретичними потребами. Історично у філософії розробляються різні гносеологічні теорії: емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм, інтуїтивізм.

Властивістю знання є істинність, його відношення до дійсності. Існує цілий ряд теорій істини: класична (кореспондентська), семантична, когерентна та прагматична. Концептуалізація істини наділяє її рядом принципових властивостей, зокрема, об’єктивність, абсолютність, відносність, процесуальність, конкретність, несуперечність тощо.

Говорячи про знання як мету і результат пізнавальної діяльності людини, необхідно враховувати різноманітність його видів та їх особливі риси. Для наукового знання притаманна об’єктивність, аргументованість, логічність та достовірність. Серед ненаукових видів пізнання виділяють повсякденне, релігійне, міфологічне, художнє тощо. Кожен з них має свої специфічні ознаки і впливає на формування відповідної картини світу. Формуються нові концепції науки: Т.Куна (наукова революція, аномалії та кризи в науці), Ст. Тулміна (фактори розвитку науки, інтелектуальний відбір, інтелектуальна екологія), П.Фейєрабенда (нераціональні фактори розвитку науки, зближення науки та інших видів пізнання – міфу, релігії тощо).

З’ясування особливостей наукового пізнання включає вивчення його рівнів, їх методів та форм. Розрізняють емпіричне та теоретичне наукове пізнання. Методи емпіричного пізнання – експеримент, спостереження, аналіз, класифікація, та його форми (факт, емпіричні закони, гіпотеза). Методи теоретичного пізнання – дедукція, абстракція, ідеалізація та його форми (ідея, теорія, закон).

Розвиток науки безпосередньо пов’язаний з успіхами практичного втілення її результатів та технічного оснащення самої наукової діяльності. Як показує філософський аналіз розвитку техніки, процес її модернізації та його результати є важливою рисою не тільки науки, але й вагомим чинником існування самої людини.