Контрольні питання і завдання:

1. Що таке світогляд?

2. Охарактеризуйте історичні форми та структуру світогляду.

3. Чим можна пояснити багатоманітність форм і способів буття філософії?

4. Дайте логічне обґрунтування вислову Л. Шестова «Завдання філософії не в тому, щоб заспокоювати людей, а в тому, щоб їх бентежити».

5. У чому полягає специфіка філософського знання?

6. У чому суть основного питання філософії?

7. Що таке матеріалізм, ідеалізм, дуалізм?

8. Чим відрізняється рефлексія від рефлексу?

9. Чому філософія не могла виникнути у первісному суспільстві?

10. Як співвідносяться між собою поняття світогляд і філософія?

11. Якщо жодна філософська проблема не отримала остаточного вирішення, чи потрібно займатись філософією?

12. Яка різниця між мудрою та розумною людиною?

Тема 2. Проблеми античної філософії План:

1. Докласичний період античної філософії.

2. Філософські погляди Сократа, Платона, Арістотеля.

3. Занепад античної філософії.

Основні поняття: антична філософія, натурфілософія, антропологія. буття, апейрон, логос, атом, діалектика, софістика, майєвтика. ідея, ідеальна держава, форма, матерія, нікомахова етика, космоцентризм, синкретизм.

Методичні рекомендації:

Для розкриття питань даної теми, необхідно чітко з’ясувати періоди в розвитку філософії стародавньої Греції та логіку проблем, що змінюють одна одну. Так, все розмаїття філософських поглядів досократівської філософії можна описати трьома етапами розвитку: 1 – пошук речовини, з якої складається світ; 2 – пошук принципу, що управляє світом; 3 – пошук елементу, з якого утворюється все, що є. Також слід звернути увагу на спадковість філософських роздумів, що рухаються від Сократа через Платона до Арістотеля.

У трактуванні проблеми буття уже в античності формуються протилежні підходи, представлені філософією Геракліта (буття як становлення) і Парменіда (буття як ставше, визначене), а також Демокріта (атомістичне трактування буття) і Платона (ідеалістичне трактування). Арістотель розглядає цю проблему як єдність матеріальної причини і формальної, де остання є визначаюча.

Антропологічний поворот в античній філософії здійснює Сократ, продовжуючи починання софістів. Сократ відкидає натурфілософію і предметом філософствування ставить проблему людини, її відношення до громади, суспільства, законів Він розробляє діалектичний метод пізнання (Сократівська бесіда), метою якого є пізнання суті і ствердження особливого місця людини у світі. Питання совісті, доброчинності (стриманість, мужність, справедливість) тощо стали темами його бесід.

Його ідеї продовжує Платон, розробляючи вчення про душу, теорію ідей, ідеальної держави та механізмів її улаштування. Соціально-політичні погляди Аристотеля грунтуються на ідеях його попередників та на критичному їх переосмисленні. Визначаючи людину як суспільну істоту розвиває теорію держави, її соціальної структури, завдань та моральних законів. Гарантію доброчинного життя людини вбачає в униканні крайнощів, як стосовно багатства, так і стосовно бідності.