5. Ідея теократичного панування у вченні Святого Августина.

Августин (345-430 рр. н.е).

Августин народився на півночі Африки. Його батько був `римським патрицієм (язичником), а мати - хритиянкою. Августин в чився у Карфагені ораторському мистецтву. До 30 років Августин був язичником, однак різко зробив поворот у бік християнства. У м. Гіпоні, недалеко від Карфагена, був посвячений у єпископи.

У 413-426 рр. Августин пише працю “Про град Божий”, де формулює основні положення своєї концепції:

1. Августин розглядає історію людства як цілеспрямований розвиток від гріхопадіння до Страшного Суду. Гріховність людини є передбачена замислом божим, який хоче випробовувати віру людини, наділивши її свободною волею. Людина самостійно вибирає між добром і злом.

2. Виникає необхідність замінити єдність Римської всесвітньої імперії як тобто державної влади) на єдність всесвітньої католицької (тобто всеосяжної) церкви як духовної влади;

3. теократична ідея примату духовної влади над світською;

4. політика – це боротьба світдих та темних сил тобто добра та зла. Джерелом добра є Божа воля, а джерелом зла – свободна воля, яке прагне до самостійності і не визнає божественних установ. Сенсом історії та політики є перемога християнських принципів у вселенському масштабі.

5. «істина знаходиться всередині людини;

6. у відповідності із принципами добра із зла, суспільно-політичний розвиток на Землі розділяється на два напрямки:

а) прибічники бога на Землі будують «град Божий». Церква є земною частиною «града Божого»;

Б) прибічники сатани будують світську земну державу.

7. Августин негативно ставився до будь-якого насилля, водночас, не міг запропонувати засіб, яким чином можна, окрім моральних божественних настанов, підтримувати суспільний порядок. Тому неминучим злом є існування держави». Адже після гріхопадіння люди стали недосконалими, а отже необхідним є політичний контроль над їх діями, яий повинна здійснювати держава.

1054 р. – відбувається розподіл церкви на східну (візантійську) та західну (католицьку). Тоді ж папа Римський Григорій Сьомий висуває претензаю не лише на незалежність церкви від влади імператорів, але й на панування над ними.

Теоретичною основою цієї політичної програми Ватікану стає вчення Святого Августина про зверхність «граду Божого»

Для визначення співвідношення між духовною та світською владою використовується їх порівняння з Сонцем та Місяцем – теорія двох світил

Інша політична теорія – теорія двох мечей (Христос віддав духовному владиці два меча як символи духовної та світської влади. І вже сам духовний владика, в свою чергу, передає один меч світському государю і тримає першість у відносинах з ним).

6. Фома Аквінський і зародження ідеї суверенітету влади народу.

ХІІІ ст. – період розквіту могутність Римської церкви, тоді ж відбувається остаточне становлення середньовічної релігійної догматики. Це зробив для католицької церкви

Фома Аквінський (1225-1226-1274 рр.)

Фома народився в районі Неаполя (або на острові Сицілія) біля міста Аквіно, тому й набув такого прізвиська. Фома належав до аристократичного роду і був внучатим племінником імператора Священнної Римської імперії Фрідріха Барбароси. Фома здобував освіту у Кельні, Болоньї, Римі та Неаполі, а у 1279 р. тобто вже після смерті він набув статусу офіційного католицького філософа. У 1323 р. Фома Аквінський був зачислений до сонму святих. У 1879 р. папа римський Лев ХІІІ оголосив вчення Аквіната «єдиною істинною філософією католицизму».

Основні праці: «Про правління государів», «Сума теології», коментарі до працьАрістотеля «Політика» та «Етика» (Фома Аквінський пергим переклав і оприлюнив працю «Політика» Стагірита).

Для того, щоб створити філософське обгрунтування католицизму Фома Поєдує у своєму вченні концепцію Арістотеля з поглядами Святого Августина,

Основні ідеї:

1. на відміну від раньосередньовічних поглядів, Фома вважає, що людина має право на бажання реалізувати свої суспільні прагнення (Раннє середньовіччя: треба будь-яким чином обмежувати світське життя людини, щоб вона не вчинила багато гріховних вчинків).

2. На відміну від Августина, Фома не вважає політику і державу продуктом гріха, а результатом суспільного розвитку. Вищою метою держави є наближення спасіння, «Державна спільнота є лише підготовкою до вищої спільноти – держави Бога. Тому держава підпорядковується церкві, як засід підпорядковується меті». Таким чином, завдяки цій тезі Фома створюється можливість вирішити конфлікт про відносини між державою та церквою у позитивному руслі;

3. слід розрізняти суть, форму і спосіб використання влади. За своєю сутністю влада встановлена богом, а отже вона несе людям благо. ЇХ потрібно без всякого сумніву підпорядковуватися. Держава є органом суспільного добробуту і блага. Тому основним завданням державної влади є сприяння загальному благу, турбота про дотримання справедливості у суспільних відносинах, забезпечення миру для підлеглих.

4. якщо сутність влади є завжди позитивною, то її форма і використання може бути і добрим і злим.

5. людина повинна підпорядковуватися світській владі лише в тій мірі, в якій вона йде від Бога. якщо використання владою є корисним і несправедливим, то підеглі, за благословіння церкви, мають право чинити світській владі опір. Таким чином, Фома Аквінський висловлює ідею про суверенітет народу у становленні певної форми державного устрою.

«Король, який зрадив своїм обовязкам, не може вимагати від підлеглих покори. Оскільки, він сам повстав, то народ має право скинути його. Однак краще обмежити його владу, шоб він нею не зловживав. Державний лад повинен поєднувати обмежену і виборну монархію з аристократією за ознакою вченості, і таку демократію, яка забезпечує доступ до влади всіх коласів посередництвом народних виборів. Будь-яка політична влада здійснюється за згодою нароу і всі закони повинні прийматися народом або його представниками.

Таким чином, розрізняються три доцільні «правильні» форми державного устрою (як і у Арістотеля):

А. Монархія

Б. Аристократія

В. поміркована демократія (політія). Найкращою формою є монархія, оскільки вона найкраще втілює єдність суспільства у досягненні мети і тому може найкращим способом досягти єдність суспільства (Ця ідея використовується теоретиками монархії до цього часу).

5.ідея «держави загального благоденства» - держава повинна виконувати функцію забезпечення економічного розвитку, контролю над торгівлею, справедливою оплатою праці

6.Фома Аквінський розробляє теорію закону. Людина як громадянин християнської держави повине підпорядковуватися 4 типам законів:

А) вічний закон – божественний розум, який є зверхнім по відношенню до інших законів;

Б) природній закон –відображення божественного закону у людському розумі, який керує практичними вчинками людини;

В) людський закон – це закон, який створюється людьми. Метою цього закону повинно бути загальне благо, яке Фома розуміє як і Арістотель, як задоволення спільних інтересів.

Г) закони Старого і Нового Заповітів, які ведуть до досягнення людиною блаженства у потойбічному світі.