- •1. Предмет та завдання вікової психології
- •2. Основні розділи вікової псхології
- •3. Історія розвитку вікової психології
- •4. Сучасний стан та завдання вікової психології
- •7. Метод експерименту
- •8. Діагностичні методи.
- •9. Методи опитування.
- •11. Передумови психічного розвитку. Фенотипічні особливості та вроджені якості.
- •12. Взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку.
- •13. Закономірності психологічного розвитку.
- •15. Діалектичний взаємозв’язок навчання, розвитку та виховання.
- •18. Залежність псих. Розвитку особистості від сім’ї, школи, ровесників.
- •21.Передумови та умови психічного розвитку новонародженої дитини.
- •22.Безумовні рефлекси новонародженого та їх роль у життєдіяльності дитини.
- •23.Психічний розвиток дитини у фазі новонародженого.Новоутворення періоду та їх характеристика.
- •24.Роль дорослого у психічному розвитку немовля.Спілкування в період немовляти.
- •25 Психічний розвиток в період немовляти.Індивідуальні відмінності немовлят.
- •26 Провідна діяльність дітей раннього віку.Входження дітей в світ речей.
- •27.Спілкування в ранньому віці та особливості розвитку мовлення.
- •28 .Розвиток пізнавальних психічних процесів у дітей раннього віку.
- •29.Передумови розвитку особистості. Особливості перших уявлень про себе.
- •31.Роль сюжетно-рольової гри в розвитку дошкільника.
- •32.Психологічні новоутворення дошкільника та їх характеристика.
- •33.Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у дітей дошкільного віку.
- •34.Розвиток особистості дошкільника.
- •35 Проблема психологічної готовності дитини до навчання у школі.
- •36.Криза 7 років та її особливості.
- •38 Провідна діяльність молодшого школяра. Структура навч.Діяльності.
- •39 Динаміка змін відношення до навчання в молодшому шкільному віці.
- •40 Проблема оцінки.
- •41. Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками.
- •43.Розвток пізнавальних психічних процесів у молодшому шкільному віці.
- •45. Психологічні особливості формування моральної сфери особ. В мол.Шк.Віці.
- •47. Провідна діяльність дітей підліткового віку та їх вплив на психічний розвиток дитини.
- •48.Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітка
- •51.Формування та розвиток особистості підлітка
- •52.Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку
- •53.Криза підл.Віку.Поведінкова реакція важких підлітків
- •54. Девіантна і делінквентна поведінка підлітків
- •55. Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками
- •56.Психологічні шляхи виходу з психологічної кризи
- •59. Розвиток пізнавальних псих. Процесів в юнацькому віці
- •60.Розвиток самосвідомості та відкриття «я» в юнацькому віці
- •61.Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці.
- •62.Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань.
- •63.Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці.
- •64.Розвиток ідентичності в ранній юності.
- •65.Вікова періодизація життєвого циклу дорослого.
- •66.Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •68.Вікові кризи періоду дорослості.
- •70.Психологічна готовність до старості.
- •71.Предмет педагогічної психології, її основні розділи
- •72.Чим відрізняється предмет педагогічної психології від вікової?
- •74.Короткий історичний нарис розвитку педагогічної психології.
- •75.Методологічні основи педагогічної психології. (див пит. 77)
- •76.Місце педагогічної психології в системі наук.
- •77.Своєрідність методів педагогічної психології.
- •78.Предмет психології навчання. Психологія і педагогіка навчання.
- •79.Види навчання.
- •81. Психологічні аспекти дидактичних принципів
- •82. Психологія змісту навчання
- •83. Психологія засвоєння знань, умінь і навичок
- •84. Теорії навчання
- •85. Концепції управління навчанням
- •86. Шляхи управління навчанням і програмоване, проблемне, алгоритмізоване навчання, уроки-діалоги
- •87. Психологічний аналіз уроку
- •88. Поняття про учіння, навчання, научіння та навальності як здатності до навчання
- •89. Учбова діяльність учнів як одна із сторін педагогічного процесу
- •90. Види учіння. Учіння як процес і як діяльність
- •91. Структура учбової діяльності. Характеристика структурних компонентів учбової діяльності
- •92. Вміння вчитися самостійно як інтегральна якість особистості
- •93. Рівні сформованості учнів в учіння
- •94. Психологічні умови формування уміння вчитися самостійно
- •95. Вікова динаміка процесу учіння
- •96. Неуспішність учнів і її причини
- •97. Подолання неуспішності в навчанні учнів
- •98. Психологія виховання як розділ педагогічної психології. Психолог-педагогічні засади гуманізації освіти
- •99. Теорії виховання
- •100. Психологічні механізми виховання властивостей особистості
- •101.Проблема управління вихованням.
- •107.Психологічне обґрунтування виховних впливів ( переконання, навіяння, заохочення, покарання)
- •110.Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості.
- •111. Специфіка вчительської діяльності
- •112.Психологічна структура вчительської діяльності, ії функції.
- •113.Індивідуальний та віковий підхід в морольному вихованні дітей
- •114.Професійно-значущі якості особистості вчителя.
- •116.Професійна спрямованість особистості вчителя.
- •118.Психологія педагогічного спілкування.
- •119.Педагогічне оцінювання та оцінка учнів
- •120. Психологічний клімат у педагогічному колективі.
13. Закономірності психологічного розвитку.
Розвиток психічних функцій здійснюється нерівномірно та гетерохронно. У певний період різні психічні властивості розміщені на різних рівнях розвитку.У певні періоди розвитку виникають найбільш сприятливі умови для розвитку тієї чи іншої властивості. Такі вікові періоди називаються сензитивними (для розвитку мовлення – ранній і дошкільний вік, пам’яті – молодший шкільний вік). У розвитку проявляється тенденція до інтеграції психіки, різних сфер особистості (інтелектуальної, спонукальної, вольової, духовної). Психіка стає ціліснішою, стабільнішою. Це проявляється у вчинках, поведінці, спілкуванні особистості. У розвитку психіки має місце також пластичність і можливість компенсації – заміни однієї психічної функції іншою (зір – слухом у сліпих). Психічний розвиток відбувається завдяки залученню дитини в різні види діяльності, серед яких завжди на певному віковому етапі є провідна, тобто така, що зумовлює основні зміни в психіці дитини та її особистості. Рушійною силою психічного розвитку є суперечності між особистістю та оточенням, а також внутрішні суперечності між окремими психічними функціями та складовими особистості. Розв’язання суперечностей виявляється у виникненні психічних новоутворень, що й забезпечує прогресивний розвиток і саморозвиток особистості.
14. Наукові концепції психічного розвитку. (я скорочувала як могла, вибачте, шо трохи багато)
На виникнення перших концепцій дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарвіна, який вперше висунув ідею про те, що розвиток підлягає певним законам. Першою теоретичною концепцією психічного розвитку була так звана концепція рекапітуляції: онтогенез — це коротке і швидке повторення філогенезу. Біхевіористична концепція (Дж. Уотсон, Е. Газрі, Е. Торндайк, Б. Скіннер та ін.), виникла під впливом вчення І.П. Павлова про закономірності вищої нервової діяльності та утворення умовних рефлексів. Вона ототожнювала розвиток з научінням. Австрійс. психолог К. Бюлер висунув теорію тристу¬пеневого розвитку: інстинкт, научіння, інтелект. Дискусія психологів про те, що ж визначає процес дитячого розвитку — спадковість чи довкілля — призвела до теорії конвергенції цих двох факторів. Теорія конвергенції — це найбільш поширена концепція сучасної психології, при вивченні ролі досвіду в динаміці поведінки ключовими є проблеми активності суб'єкта в процесі розвитку та часу, коли здійснюється той чи інший вплив середовища. Психоаналітичні теорії дитячого розвитку: Концепція сексуального розвитку 3. Фройда: Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Дитина проходиться такі стадії: оральну (0—1 рік), анальну (1—З роки), фаллічну (3—5 років, латентну (5—12 років), генітальну (12—18 років. Основна цінність теорії 3. Фройда полягає у виявленні значення для розвитку дитини інших людей. Епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона. Він виділяє вісім стадій життєвого шляху особистості: немовля (оральна стадія), ранній вік (анальна стадія), вік гри (фаллічна стадія), шкільний вік (латентна стадія), підлітковий вік (латентна стадія), молодість, зрілість і старість. До кожної стадії життєвого циклу суспільство пред'являє певне завдання. Поворотні пункти при переході від однієї форми егоіден¬тичності до другої - кризи ідентичності. Теорія соціального научіння: Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства, тобто як відбувається її соціалізація. Індивідуальні відмінності в розвитку дитини є результатом научіння. Когнітивний підхід (вчення Жана Піаже): Егоцентризм дитини проявляється в своєрідності дитячої логіки, дитячого мовлення, уявлень про світ. У системі психологічних поглядів Ж. Піаже є також поняття соціалізація. Розвиток він розглядає як перехід від нижчої стадії до вищої. Концепція діалектичного характеру розвитку Г.С. Костюка: Особистість дитини розвивається у зв'язку з тими внутріш¬німи суперечностями, які виникають в її житті. Одні суперечності, долаючись, змінюються іншими. Якщо вони не розв'язуються, виникають затримки в розвитку, кризові явища. Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського: Вік — це якісно особливий етап психо¬логічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. При переході від однієї вікової ступені до іншої виникають новоутворення. Джерело розвитку вищих психічних функцій є середовище. Вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективної поведінки дитини, і лише потім стають індивідуальними функціями самої дитини. Рушійною силою психічного розвитку за Л.С. Виготським, є навчання.