87. Психологічний аналіз уроку

Без глибокого розуміння психологічних закономірностей процесів навчання і виховання важко передбачити поведінку учнів, цілеспрямовано діяти для створення необхідних умов формування особистості школяра. Щоб підвищити свою психологічну підготовку, вчитель повинен аналізувати свою педагогічну діяльність, виважувати свої прийоми, дії, робити висновки про їх психологічну доцільність.

Навчально-виховний процес здійснюється через спілкування вчителя і учнів, а тому аналізується взаємодія суб’єктів цього процесу у формі спілкування, що виявляє їх поведінку, особливості темпераменту, характеру, здібності, закономірності процесів навчальної діяльності вчителя та учбової діяльності учнів. Предметом аналізу є види діяльностей, яких потребує навчально-виховний процес, їх психологічні особливості, особливості суб’єктів цього процесі як особистостей.

Аналіз уроку полягає у виділенні його складових елементів, у яких відображена взаємодія суб’єктів навчального процесу, у виділенні особливостей цієї взаємодії.

1)Психологічна мета уроку: місце та значущість даного уроку в перспективному плані вчителя, чи відображає мета кінцеві завдання перспективного плану, якою мірою окремі засоби, методичні прийоми та весь стиль уроку відповідають психологічній меті.

2)Стиль уроку має визначатися відповідністю змісту та структури уроку принципам розвивального навчання: а) співвідношення навантаження на пам'ять учнів та їх мислення; б) співвідношення відтворюючої діяльності учнів та творчої; в) співвідношення засвоєння знань в готовому вигляді та в процесі самостійного пошуку; г) які ланки проблемно-евристичного навчання виконуються вчителем, а які учнями; д) співвідношення контролю, аналізу та оцінки діяльності школярів, що здійснюються вчителем, та взаємної критичної оцінки, самоконтролю та самоаналізу учнів; е) співвідношення побудження учнів до діяльності та примусу.

3)Організація пізнавальної діяльності учнів: проаналізувати умови для продуктивної роботи мислення, уяви.

4)Організованість учнів: аналіз рівня розумового розвитку, ставлення до учіння та особливості самоорганізації окремих учнів; які групи учнів за рівнем навальності виділяє вчитель та як співвідносить фронтальну роботу в класі з груповими та індивідуальними формами навчальних занять.

5)Завершується аналіз уроку розкриттям такого питання як урахування вікових особливостей учнів.

88. Поняття про учіння, навчання, научіння та навальності як здатності до навчання

Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності. Своєрідністю учіння є те, що воно спрямоване не тільки на засвоєнння суб'єктом знань, умінь та навичок, а й на формування якісних змін у самого суб'єкта учіння. зокрема, прийомів, способів здобуття ним досвіду, його пізнавальної потреби, інтелектуальних почуттів, волі тощо. Учіння в умовах організованого навчання набуває форми учбової діяльності учнів. Учбова діяльність учнів, на думку Д.Б. Ельконіна, є специфічним видом людської діяльності, у якій засвоюється соціальний досвід і сама ця діяльність теж є об'єктом засвоєння.

Научіння є результатом дидактичних впливів вчителя та власне учбової діяльності учнів. Научіння полягає у набутті людиною нового сенсомоторного та інтелектуального досвіду, а також нових форм поведінки.

Навчальність — це індивідуальні особливості швидкості та якості засвоєння учнем знань, умінь та навичок у процесі навчання. Розрізняють загальну навчальність, як здатність засвоєння будь-якого матеріалу, та спеціальну, як засвоєння окремих видів матеріалу (різних наук, мистецтва, видів практичної діяльності). Перша є показником загальної, а друга — спеціальної обдарованості людини.

Навчальність — це здатність до учіння та засвоєння, а також — до самостійного пізнання. Вищий рівень навчальності визначається можливостями самостійного пізнання.

В основі навчальності лежить рівень розвитку пізнавальних процесів, мотиваційно-вольової та емоційної сфери людини, а також рівень оволодіння навчальною діяльністю учнем.

Навчання є системою дидактичних впливів, яка визначається змістом, методами, формами пред'явлення навчального матеріалу з метою його засвоєння. Навчанням задається своєрідний еталон засвоєння, обов'язковий для всіх учнів.