11. Передумови психічного розвитку. Фенотипічні особливості та вроджені якості.

Розвиток — це складний інволюційно-еволюційний посту¬пальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині. Типи розвитку (за Л.С.Виготським): Преформований тип розвитку — це такий тип, коли є чітко визначені, закріплені і зафіксовані стадії та кінцевий результат розвитку (ембріональний розвиток). Непреформований тип розвитку не визначений наперед (психічний розвиток дитини). З моменту народження дитини не визначені чітко ні ті стадії, через які вона повинна пройти, ні кінцевий результат, якого вона має досягти. Разом з тим, психічний розвиток — це абсолютно особливий, відмінний від інших процес, що детермінується не знизу, а згори, тобто зумовлюється тими формами практичної і теоретичної діяльності, які існують на даному рівні розвитку суспільства. Особливістю психічного розвитку є те, що його кінцеві форми не визначені, а лише задані тими зразками, які існують в суспільстві. Психічні функції дитини розвиваються в процесі оволодіння нею суспільно-історичним досвідом. Психічна діяльність людини носить опосередкований характер, тобто досвід передається не прямо, а за допомогою знаків і мовлення. Онтогенез — це індивідуальний розвиток організму від стадії запліднення до кінця індивідуального життя. Розвиток не зупиняється до кінця самого життя, змінюючись лише за напрямком, інтенсивністю, характером та якістю. Загальними характеристиками розвитку є: незворотність, прогрес/регрес, нерівномірність, збереження попереднього в новому, єдність змінення і збереження. Онтогенез психіки людини починається з підсвідомих форм, а вже пізніше проявляються елементи свідомості, яка також проходить в своєму розвитку ряд етапів. Онтогенез організму визначається спадковістю: злиття двох клітин і розвиток за певною програмою, заданою генотипом. Генотипом визначаються анатомо-фізіологічна структура організму, будова нервової системи, стать, група крові, особливості обміну речовин, анатомічні та фізіологічні аномалії. Одночасно у людини є величезні потенційні можливості утворення нових форм поведінки, потреб, розвитку себе як особистості. Цей природний потенціал людини проявляється у формі задатків. У психічному розвитку індивіда під впливом різних факто¬рів (забруднення середовища, радіація, алкоголь, наркотики та ін.) можуть виникати відхилення від норми, які не є спадковими, а лише вродженими, їх можна попередити. Розвиток психічних функцій здійснюється нерівномірно і асинхронно.

12. Взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку.

Психічний розвиток індивіда, формування особистості є біологічно і соціальне зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людини, тобто її філогенез, впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами — біологічним і соціальним. За даними Г. С. Костюка, онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості — соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти тісно пов'язані в процесі розвитку людини. Біологічна спадковість має своїм джерелом генетичний апарат людини, що сформувався в процесі біологічної еволюції і визначає розвиток її організму. Соціальна спадковість представлена сукупністю культурних досягнень людства, накопичених у процесі його історичного і суспільного розвитку. Детермінанти психічного розвитку дитини є як об’єктивні умови, так і суб’єктивні. До об’єктивних відносяться рівень економічного та культурного розвитку суспільства, існуюча система освіти, соціальний захист дитини, характер спілкування в сім’ї, дитячому садку, школі, цінності кожної з мікросоціальних груп, в яких знаходиться дитина. До об’єктивних умов належать також і психосоматичні: генотип, особливості розвитку дитини, стан здоров’я. Суб’єктивні чинники – це особливості спонукальної сфери дитини, її свідомості та самосвідомості, активності, поведінки, спілкування, пізнання, самопізнання. Вони складаються внутрішню логіку саморозвитку дитини. Наявність цих двох детермінант визначила й два протилежних погляди на чинники походження особистості. Представники першого погляду вважали, що онтогенез психіки людини детермінується лише біологічним фактором, біологічною спадковістю. Згідно з іншою думкою, психічний розвиток індивіда визначається не природою, а соціальними умовами його життя. З точки зору сучасної науки в онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов. Останнє слово у розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей розвиток неможливий без біологічних передумов.