24.Роль дорослого у психічному розвитку немовля.Спілкування в період немовляти.

Специфічна реакція усмішки дитини на обличчя матері є показником того, що соціальна ситуація психічного розвитку дитини вже склалася. Цю соціальну ситуацію зв'язку дитини з дорослим Л.С. Виготський назвав соціальною ситуацією «МИ»(нерозривну єдність дитини і дорослого.) Дитина нічого не може без дорослої людини. Життя та діяльність дитини пов язана з діяльністю дорослого, який доглядає за нею. Ситуація комфорту малюка залежить від дорослої людини. виникнення нового типу діяльності — безпосе­реднього емоційного спілкування дитини і матері. особливість цього типу діяльності-предметом цієї діяльності є інша людина(така діяльність і є спілкування)дослідження Ельконіна,Лісіної. Спілкування такого типу в немовлячому віці дуже яскраво виражено. З боку дорослого дитина-предметом діяльності. З боку-виникнення перших форм впливу на дорослого. Дуже швидко голосові реакції дитини стануть емоційно активним закликом, хникання перетвориться в поведінковий акт, спрямований на дорослого. Це емоційно-виразні реакції.

Спілкування в цей період повинно носити емоційно-позитивний характер.У дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде ознакою фізичного і психічного здоров'я.Цей емоційно-позитивний фон необхідно постійно підтримувати, для чого людство і створило ерзаци присутності дорослого — пустушку та колисання.1і ознаки спілкування були описані М.І. Лісіною. Це увага, інтерес до іншої людини (дитина дивиться, прислухається до голосу); емоційний відгук на появу дорослого; намагання звернути на себе увагу, бажання отримати заохочення, певне ставлення до того, що дитина робить. Дефіцит спілкування в немовлячому віці має негативний вплив на все наступне психічне життя дитини. Користуючись словами Е. Еріксона. можна сказати, що події першого року життя формують у дитини «основу довіри» або недовіри у ставленні до зовнішнього світу. Відсутність любові між оточуючими дитину людьми і любові до дитини, обтяжить вирішення всіх вікових завдань, які будуть виникати перед дитиною протягом етапів розвитку (Г. Бронсон).

25 Психічний розвиток в період немовляти.Індивідуальні відмінності немовлят.

Активне обмацування-важливою умовою пристосування акту хапання до особливостей сприйманого об'єкта, його форми, величини і ваги Хапання, спрямоване на предмет, стимулює виникнення сидіння. Коли дитина сідає, перед нею відкриваються інші предмети.Лісіна називала спілкування ситуативно-діловим(Дитина тягнеться до предмета, він притягує, але отримати його можна лише за допомогою дорослого) діти шукають присутності дорослого вимагають,щоб він активно брав участь у цьому процесі.З являється Вказівний жест. у розвитку дитини дуже рано, завдяки співчленству соціальних відношень і їх знакової визначеності, виникає так званий феномен соціальної катетеризації, що дозволяє із глобальної, недиференційованої ситуації вичленити групи «МИ» і «Вони», «Я» і «Інші» Спочатку це «вимагаючий спосіб» — це вроджена реакція дискомфорту, крики, в яких відсутня пауза, передбачаюча відповідь. За ним виникає «прохальний спосіб» — тут крик менш настійливий, з'являється пауза для очікуванння відповіді. Починаючи з 5—6 місяців Уявляється «обмінюючий спосіб» спілкування. У цей період дитина хоче звернути увагу матері на об'єкт і на свій намір брати участь у спілкуванні. Цей спосіб переходить в четвертий — «взаємодіючий спосіб». У сумісній діяльності з дорослим йде розділ позицій говорячого і слухаючого в структурі спілкування. Ходьба — перше із основ­них новоутворень немовляти. тепер не мати водить дитину а вдих маму куди захоче.Після 6—7 місяців виникає лепетання, тобто багаторазове повторювання складів.Афективна реакція на «не можна» або «ні» можуть досягти значної сили: деякі діти дуже кричать, падають на підлогу Встановлення нових взаємин з дитиною, надання їй деякої самостійності, терпіння і витримка пом'якшує кризу, допома­гає дитині уникнути гострих емоційних реакційдитина першого року, вступаючи в новий період свого життя уже багато може: вона ходить, або намагається це робити; виконує різноманітні дії з предметами; її сприймання можна організувати за допомогою мови, бо вона уже розуміє спрямовані до неї слова дорослих. Дитина починає говорити, і хоча її мова ситуативна і багатозначна, незрозуміла більшості оточуючих, її можливості спілкування з близькими людьми значно розширили­ся. В основі пізнавального і емоційного розвитку дитини лежить потреба в спілкуванні з дорослим — центральному новоутворенні даного вікового періоду