118.Психологія педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату та досягнення спільної цілі. Це система взаємодії вчителя і класу, змістом якого є обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу, організація стосунків.

Функції педагогічного спілкування:

1. Пізнання особистості та її формування.

2. Обмін інформацією

3. Організація діяльності.

4. Організація міжособистісної взаємодії.

5. Співпереживання.

6. Самоутвердження.

Виділяють такі стилі педагогічного спілкування:

1. Спілкування на основі захоплення загальною спільною творчою діяльністю. Цей стиль поєднує високий професіоналізм та гуманізм учителя.

2. Спілкування на засадах дружніх стосунків. Спілкування - діалог. Розвиваються продуктивні стосунки вчителя з учнями.

3. Спілкування-дистанція. Дистанція є обмежувальним чинником у стосунках педагога з учнями, базується на авторитеті ролі, а не особистості вчителя.

4. Спілкування-залякування. Цей стиль виникає в результаті небажання вчителя здійснювати індивідуальний підхід до дитини, наявності специфічних рис характеру вчителя, ворожого ставлення до дітей.

5. Спілкування-загравання. Цей стиль виникає у результаті нерозуміння вчителем завдань, які стоять перед ним; не володіння навичками спілкування; наявності страху перед спілкуванням з класом і одночасного бажання встановити контакт з ним.

119.Педагогічне оцінювання та оцінка учнів

Педагогічне оцінювання є частиною оцінювання .Це – низка процесів, що тісно пов’язані з навчанням, та які використовують для визначення того, що знає, розуміє та вміє учень; це, також, – формулювання висновків на основі порівнювання кількісних показників, отриманих з різних джерел, зі стандартами. Коли вчителі здійснюють таке оцінювання, вони вимірюють результати та досягнення учнів, діагностують проблеми, що мають учні, забезпечують зворотній зв'язок (відгук та поради) на отримані результати.

Педагогічне оцінювання може бути формуючим(для навчання) та підсумковим (для звітуваня).

Учителі повинні ставити за мету зробити оцінювання конструктивним процесом, інструментом, який забезпечить інформацією про те, на якому етапі знаходиться учень, навчаючись певного курсу, виявити його сильні та слабкі сторони, вирішити, що слід зробити для подолання певних проблем. При оцінюванні слід звертати увагу на позитивне – показати, що учні вже досягли, а не концентруватися на невдачах. Згідно до кооперативного підходу, учні не повинні бути пасивними об’єктами. Їх слід мотивувати відчувати відповідальність за власні досягнення.

120. Психологічний клімат у педагогічному колективі.

Психологічний клімат - стан міжособистісних стосунків, що виявляється в сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності колективу.

Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує в колективі відповідні функції: консолідуюча (полягає у згуртуванні колективу, об'єднанні зусиль для вирішення навчально-виховних завдань); стимулюючу (виявляється в реалізації «емоційних потенціалів колективу» (А. Лутошкін), його життєвої енергії); стабілізуючу (забезпечує стійкість внутріколективних відносин, створює необхідні передумови для успішної адаптації нових членів колективу); регулюючу (виявляється в утвердженні норм взаємин, прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу).

Показники позитивної (здорової) соціально-психологічної атмосфери в педагогічному колективі:

1. Згуртованість та організованість

2. Єдність офіційної і неофіційної сфер спілкування..

3. Мажорний життєстверджуючий настрій у колективі.

4. Атмосфера колективної турботи в педагогічному колективі, взаємоповаги і підтримки, узгодженої взаємодії.

Фактором, що регулює ефективну спільну діяльність учасників усього колективу, є мотивація.

Додатковими факторами, які впливають на ефективність спільної діяльності, є індивідуально-психологічні особливості членів колективу та рівень однорідності (різнорідності) колективу. Перший фактор, виявляючись у співвідношенні темпераментів, інтелекту, характерів, інтересів тощо, бере участь у регуляції ефективності спільної діяльності та міжособистісних стосунків. Другий фактор, постаючи як співвідношення поглядів, оцінок, ставлення до себе, партнерів, діяльності, реально впливає на міжособистісні стосунки та спільну діяльність. Він регулюється такими механізмами соціальної поведінки, як імітація, навіювання, конформність.