- •1. Предмет та завдання вікової психології
- •2. Основні розділи вікової псхології
- •3. Історія розвитку вікової психології
- •4. Сучасний стан та завдання вікової психології
- •7. Метод експерименту
- •8. Діагностичні методи.
- •9. Методи опитування.
- •11. Передумови психічного розвитку. Фенотипічні особливості та вроджені якості.
- •12. Взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку.
- •13. Закономірності психологічного розвитку.
- •15. Діалектичний взаємозв’язок навчання, розвитку та виховання.
- •18. Залежність псих. Розвитку особистості від сім’ї, школи, ровесників.
- •21.Передумови та умови психічного розвитку новонародженої дитини.
- •22.Безумовні рефлекси новонародженого та їх роль у життєдіяльності дитини.
- •23.Психічний розвиток дитини у фазі новонародженого.Новоутворення періоду та їх характеристика.
- •24.Роль дорослого у психічному розвитку немовля.Спілкування в період немовляти.
- •25 Психічний розвиток в період немовляти.Індивідуальні відмінності немовлят.
- •26 Провідна діяльність дітей раннього віку.Входження дітей в світ речей.
- •27.Спілкування в ранньому віці та особливості розвитку мовлення.
- •28 .Розвиток пізнавальних психічних процесів у дітей раннього віку.
- •29.Передумови розвитку особистості. Особливості перших уявлень про себе.
- •31.Роль сюжетно-рольової гри в розвитку дошкільника.
- •32.Психологічні новоутворення дошкільника та їх характеристика.
- •33.Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у дітей дошкільного віку.
- •34.Розвиток особистості дошкільника.
- •35 Проблема психологічної готовності дитини до навчання у школі.
- •36.Криза 7 років та її особливості.
- •38 Провідна діяльність молодшого школяра. Структура навч.Діяльності.
- •39 Динаміка змін відношення до навчання в молодшому шкільному віці.
- •40 Проблема оцінки.
- •41. Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками.
- •43.Розвток пізнавальних психічних процесів у молодшому шкільному віці.
- •45. Психологічні особливості формування моральної сфери особ. В мол.Шк.Віці.
- •47. Провідна діяльність дітей підліткового віку та їх вплив на психічний розвиток дитини.
- •48.Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітка
- •51.Формування та розвиток особистості підлітка
- •52.Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку
- •53.Криза підл.Віку.Поведінкова реакція важких підлітків
- •54. Девіантна і делінквентна поведінка підлітків
- •55. Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками
- •56.Психологічні шляхи виходу з психологічної кризи
- •59. Розвиток пізнавальних псих. Процесів в юнацькому віці
- •60.Розвиток самосвідомості та відкриття «я» в юнацькому віці
- •61.Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці.
- •62.Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань.
- •63.Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці.
- •64.Розвиток ідентичності в ранній юності.
- •65.Вікова періодизація життєвого циклу дорослого.
- •66.Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •68.Вікові кризи періоду дорослості.
- •70.Психологічна готовність до старості.
- •71.Предмет педагогічної психології, її основні розділи
- •72.Чим відрізняється предмет педагогічної психології від вікової?
- •74.Короткий історичний нарис розвитку педагогічної психології.
- •75.Методологічні основи педагогічної психології. (див пит. 77)
- •76.Місце педагогічної психології в системі наук.
- •77.Своєрідність методів педагогічної психології.
- •78.Предмет психології навчання. Психологія і педагогіка навчання.
- •79.Види навчання.
- •81. Психологічні аспекти дидактичних принципів
- •82. Психологія змісту навчання
- •83. Психологія засвоєння знань, умінь і навичок
- •84. Теорії навчання
- •85. Концепції управління навчанням
- •86. Шляхи управління навчанням і програмоване, проблемне, алгоритмізоване навчання, уроки-діалоги
- •87. Психологічний аналіз уроку
- •88. Поняття про учіння, навчання, научіння та навальності як здатності до навчання
- •89. Учбова діяльність учнів як одна із сторін педагогічного процесу
- •90. Види учіння. Учіння як процес і як діяльність
- •91. Структура учбової діяльності. Характеристика структурних компонентів учбової діяльності
- •92. Вміння вчитися самостійно як інтегральна якість особистості
- •93. Рівні сформованості учнів в учіння
- •94. Психологічні умови формування уміння вчитися самостійно
- •95. Вікова динаміка процесу учіння
- •96. Неуспішність учнів і її причини
- •97. Подолання неуспішності в навчанні учнів
- •98. Психологія виховання як розділ педагогічної психології. Психолог-педагогічні засади гуманізації освіти
- •99. Теорії виховання
- •100. Психологічні механізми виховання властивостей особистості
- •101.Проблема управління вихованням.
- •107.Психологічне обґрунтування виховних впливів ( переконання, навіяння, заохочення, покарання)
- •110.Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості.
- •111. Специфіка вчительської діяльності
- •112.Психологічна структура вчительської діяльності, ії функції.
- •113.Індивідуальний та віковий підхід в морольному вихованні дітей
- •114.Професійно-значущі якості особистості вчителя.
- •116.Професійна спрямованість особистості вчителя.
- •118.Психологія педагогічного спілкування.
- •119.Педагогічне оцінювання та оцінка учнів
- •120. Психологічний клімат у педагогічному колективі.
110.Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості.
Діагностування вихованості — це розпізнання і вивчення істотних ознак вихованості, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання. Діагноз встановлюється тоді, коли педагог ще не володіє повною інформацією про вихованість учня, а робить висновок на основі її суттєвих проявів з метою встановлення причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку якостей і властивостей особистості; визначення факторів, які сприяють успішній реалізації цілей виховання.
Критерії вихованості умовно поділяють на «тверді» і «м'які». До «твердих» критеріїв належать важливі статистичні дані, які в комплексі характеризують загальний стан вихованості молоді: кількість правопорушень і тенденції їх зміни; кількість молодих людей, які відбувають покарання за скоєні злочини; кількість розлучень і сімей, які розпалися; темпипоширення пияцтва, наркомани, куріння, проституції серед молоді та багато інших показників. У педагогіці ці критерії використовуються порівняно мало; упродовж десятиліть не прийнято було говорити про проблеми, які виявляються при використанні цих критеріїв.
111. Специфіка вчительської діяльності
Головне завдання вчителя — навчати і виховувати. У ньому закорінені функції педагога.
Навчальна (дидактична) функція. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням, і чим обізнаніший він сам, тим краще засвоять науку діти. З часом, коли обсяг знань збільшився до неможливості осягнення їх однією людиною, змінилось бачення дидактичної функції вчителя. Головним стало не передавання знань, а формування вмінь здобувати їх самостійно. Цінність учительської праці почали вбачати в його умінні бути організатором процесу засвоєння знань.
Розвиваюча функція. Її сутність — у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, її саморозкриття, самоутвердження, самореалізації через творчість, у забезпеченні демократичних засад освітнього процесу, скоординованості його за цінностями, цілями, що втілюється в дидактично оформленій системі знань. Учителеві необхідна певна методична гнучкість, оскільки йому доводиться мати справу з відповідними поєднаннями у різних дітей гуманітарно-особистісного, емпіричного, науково-теоретичного типів знань.
Виховна функція. Бути вихователем — означає вміти трансформувати поставлені суспільством перед школою цілі, у конкретні педагогічні завдання — формування необхідних особистісних якостей у кожного школяра. Виховна функція полягає в тому, щоб загальнолюдські цінності вкоренилися у свідомості й поведінці учнів.
112.Психологічна структура вчительської діяльності, ії функції.
В структурі психологічної готовності до педагогічної діяльності виділяють такі компоненти:
мотиваційний;орієнтаційний;пізнавально-оперативний;емоційно-вольовий;психофізіологічний;оцінюючий (10).
Мотиваційний компонент включає в себе професійні установки, інтереси, прагнення займатися педагогічною роботою.
Орієнтаційний компонент - це ціннісно-професійні орієнтації, основою яких є професійна етика, професійно-педагогічні ідеали, погляди, принципи, переконання, готовність діяти відповідно до них.
До пізнавально-операційного аспекту психологічної готовності входять професійна спрямованість уваги, уявлень, сприймання, пам'яті, педагогічне мислення, педагогічні здібності, знання, дії, операції і заходи, необхідні для успішного здійснення професійної діяльності.
Емоційно-вольовий компонент психологічної готовності - почуття, вольові процеси, що забезпечують успішний перебіг і результативність діяльності педагога; емоційний тонус, емоційна сприйнятливість, цілеспрямованість, самовладання, наполегливість, ініціативність, рішучість, самостійність, самокритичність, самоконтроль.
Психофізіологічний аспект психологічної готовності складають впевнення у своїх силах, прагнення наполегливо і до кінця доводити розпочату справу, здатність вільно керувати своєю поведінкою і поведінкою інших, професійна працездатність, активність і саморегулювання, урівноваженість і витримка, рухомий темп роботи.
Оцінюючий компонент передбачає самооцінку своєї професійної підготовки і відповідність процесу розв'язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразком. Психологічна готовність включає в себе як важливий компонент потребу фахівця в професійному самовдосконаленні.