- •1. Предмет та завдання вікової психології
- •2. Основні розділи вікової псхології
- •3. Історія розвитку вікової психології
- •4. Сучасний стан та завдання вікової психології
- •7. Метод експерименту
- •8. Діагностичні методи.
- •9. Методи опитування.
- •11. Передумови психічного розвитку. Фенотипічні особливості та вроджені якості.
- •12. Взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку.
- •13. Закономірності психологічного розвитку.
- •15. Діалектичний взаємозв’язок навчання, розвитку та виховання.
- •18. Залежність псих. Розвитку особистості від сім’ї, школи, ровесників.
- •21.Передумови та умови психічного розвитку новонародженої дитини.
- •22.Безумовні рефлекси новонародженого та їх роль у життєдіяльності дитини.
- •23.Психічний розвиток дитини у фазі новонародженого.Новоутворення періоду та їх характеристика.
- •24.Роль дорослого у психічному розвитку немовля.Спілкування в період немовляти.
- •25 Психічний розвиток в період немовляти.Індивідуальні відмінності немовлят.
- •26 Провідна діяльність дітей раннього віку.Входження дітей в світ речей.
- •27.Спілкування в ранньому віці та особливості розвитку мовлення.
- •28 .Розвиток пізнавальних психічних процесів у дітей раннього віку.
- •29.Передумови розвитку особистості. Особливості перших уявлень про себе.
- •31.Роль сюжетно-рольової гри в розвитку дошкільника.
- •32.Психологічні новоутворення дошкільника та їх характеристика.
- •33.Особливості розвитку пізнавальних психічних процесів у дітей дошкільного віку.
- •34.Розвиток особистості дошкільника.
- •35 Проблема психологічної готовності дитини до навчання у школі.
- •36.Криза 7 років та її особливості.
- •38 Провідна діяльність молодшого школяра. Структура навч.Діяльності.
- •39 Динаміка змін відношення до навчання в молодшому шкільному віці.
- •40 Проблема оцінки.
- •41. Особливості спілкування молодшого школяра з вчителем та однолітками.
- •43.Розвток пізнавальних психічних процесів у молодшому шкільному віці.
- •45. Психологічні особливості формування моральної сфери особ. В мол.Шк.Віці.
- •47. Провідна діяльність дітей підліткового віку та їх вплив на психічний розвиток дитини.
- •48.Розвиток пізнавальних психічних процесів підлітка
- •51.Формування та розвиток особистості підлітка
- •52.Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку
- •53.Криза підл.Віку.Поведінкова реакція важких підлітків
- •54. Девіантна і делінквентна поведінка підлітків
- •55. Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками
- •56.Психологічні шляхи виходу з психологічної кризи
- •59. Розвиток пізнавальних псих. Процесів в юнацькому віці
- •60.Розвиток самосвідомості та відкриття «я» в юнацькому віці
- •61.Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці.
- •62.Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань.
- •63.Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці.
- •64.Розвиток ідентичності в ранній юності.
- •65.Вікова періодизація життєвого циклу дорослого.
- •66.Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •68.Вікові кризи періоду дорослості.
- •70.Психологічна готовність до старості.
- •71.Предмет педагогічної психології, її основні розділи
- •72.Чим відрізняється предмет педагогічної психології від вікової?
- •74.Короткий історичний нарис розвитку педагогічної психології.
- •75.Методологічні основи педагогічної психології. (див пит. 77)
- •76.Місце педагогічної психології в системі наук.
- •77.Своєрідність методів педагогічної психології.
- •78.Предмет психології навчання. Психологія і педагогіка навчання.
- •79.Види навчання.
- •81. Психологічні аспекти дидактичних принципів
- •82. Психологія змісту навчання
- •83. Психологія засвоєння знань, умінь і навичок
- •84. Теорії навчання
- •85. Концепції управління навчанням
- •86. Шляхи управління навчанням і програмоване, проблемне, алгоритмізоване навчання, уроки-діалоги
- •87. Психологічний аналіз уроку
- •88. Поняття про учіння, навчання, научіння та навальності як здатності до навчання
- •89. Учбова діяльність учнів як одна із сторін педагогічного процесу
- •90. Види учіння. Учіння як процес і як діяльність
- •91. Структура учбової діяльності. Характеристика структурних компонентів учбової діяльності
- •92. Вміння вчитися самостійно як інтегральна якість особистості
- •93. Рівні сформованості учнів в учіння
- •94. Психологічні умови формування уміння вчитися самостійно
- •95. Вікова динаміка процесу учіння
- •96. Неуспішність учнів і її причини
- •97. Подолання неуспішності в навчанні учнів
- •98. Психологія виховання як розділ педагогічної психології. Психолог-педагогічні засади гуманізації освіти
- •99. Теорії виховання
- •100. Психологічні механізми виховання властивостей особистості
- •101.Проблема управління вихованням.
- •107.Психологічне обґрунтування виховних впливів ( переконання, навіяння, заохочення, покарання)
- •110.Проблема вимірювання вихованості учнів: показники та критерії вихованості.
- •111. Специфіка вчительської діяльності
- •112.Психологічна структура вчительської діяльності, ії функції.
- •113.Індивідуальний та віковий підхід в морольному вихованні дітей
- •114.Професійно-значущі якості особистості вчителя.
- •116.Професійна спрямованість особистості вчителя.
- •118.Психологія педагогічного спілкування.
- •119.Педагогічне оцінювання та оцінка учнів
- •120. Психологічний клімат у педагогічному колективі.
28 .Розвиток пізнавальних психічних процесів у дітей раннього віку.
У дітей другого року життя спостерігається зародження ігрової діяльності. Діти виконують з предметами дії, які виконують дорослі. У цьому віці вони віддають перевагу реальному предмету перед іграшкою: годують ляльку зі своєї миски, чашки, ложки, тому що в них ще недостатньо розвинена уява, що викликає певні труднощі у використанні предметів-замінників.Дитина раннього віку дуже емоційна. Емоції не стійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість. Дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.
29.Передумови розвитку особистості. Особливості перших уявлень про себе.
У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається в тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми.На другому році життя у дитини виникають позитивні стосунки з товаришами, з якими вона грається. Форми переживання симпатії стають більш різноманітними. Це і посмішка, і приємне лагідне слово.Якщо на першому році життя почуття симпатії ще мимовільне, несвідоме, нестійке, то на другому році воно стає більш усвідомленим.
Дітям раннього віку притаманне переживання такого почуття як самолюбство. Особливо важливу роль у його становленні відіграють оцінні відносини — схвалення, подяка, повага, гнів, нарікання . Під їх впливом формується оцінка дитиною своїх дій, вчинків і себе самої, своїх якостей. Вона складається як відображення оцінок навколишніх людей і є формою прояву моральної самосвідомості (П.Р. Чамата).
У процесі спілкування з дорослими на другому році життя у дитини формується емоційна реакція на схвалення (Р.Х. Шакуров). Зародження емоційної реакції на похвалу створює внутрішні умови для розвитку самооцінки, самолюбства, для формування стійкого позитивно-емоційного відношення дитини до себе і своїх якостей.
Уже в ранньому віці починають складатися передумови волі (В.К. Котир-ло). Найбільшу спонукальну силу для довільних дій дитини має показ-демонстрація дій, опосередкована прямим заохоченням до активного їх наслідування і відтворення. Виконуючи вимоги та прохання дорослих, діти у кінці третього року спроможні визначити мету своїх дій, свої наміри. Спочатку слова виступають у них як аккомпанемент дій, пізніше починають випереджати їх, стаючи засобом саморегуляції.
Розвиток емоційно-вольової сфери дитини тісно пов'язаний із зароджуваною в цей час самосвідомістю. Приблизно в два роки дитина починає впізнавати себе в дзеркалі. Американські психологи провели такий експеримент: дітей підводили до дзеркала, потім непомітно доторкувались до носа кожної дитини, залишаючи на ньому маленьку пляму червоної фарби. Знову подивившись у дзеркало, діти до двох років ніяк не реагували на свої брудні носи, не відносячи до себе червоні плями, які бачили в дзеркалі. Більшість дітей, побачивши своє відображення, доторкувалися пальцями до носа, — відповідно, впізнаючи себе.Впізнавання себе — найпростіша, первинна форма самосвідомості. Новий етап у розвитку самосвідомості починається, як ми вже згадували, коли дитина починає себе називати спочатку по імені, в третій особі. Потім, в три роки, з'являється займенник «Я». У цьому ж віці дитина нерідко заявляє «Я сама» у тих випадках, коли дорослі роблять за неї те, що вона вже може сама зробити.
30.Криза 3 років.
Криза трьох років — це рубіж між раннім дошкільним віком — один з найбільш складних моментів у житті дитини.Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого «Я».
Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки і дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, іноді однолітками.
Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.
1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії — зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували.
2. Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.
3. Гонорливість. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а про ти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання.
4.Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама. У принципі, це позитивне явище, але під час кризи гіпертрофована тенденція до самостійності призводить до своєвілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.
5. Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів.Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку
6.Протест-бунт.проявляється в частих суперечках з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, ніби то дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними», - писав Л.С. Вигот-ський.
7. Деспотизм. У сім'ї з однією дитиною може з'явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні. Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі
Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. Феномен «Я сам» означає не лише виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. Світ дитячого життя -перетворюється в світ дорослих людей. дитина, відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки(Д.Б. Ельконін.)