Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Раб. вар. конспекта лекц__й з МЕ-11.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
1.29 Mб
Скачать

2. Основні напрями міжнародної економічної діяльності

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки , закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням міжнародного співробітництва, поділу та факторного розміщення.

Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об’єктами як: товари, послуги, капітали, сировинні ресурси, нарешті люди.

Міжнародна економічна діяльність реалізується в комплексі численних форм співробітництва різних країн, виробничих, торговельно-комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку владних інститутів. Основними напрямами міжнародної економічної діяльності є:

  • Міжнародна науково-технологічна сфера (світовий ринок технологій, ноу-хау, патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг).

Особливості сучасного етапу розвитку науково-технологічної сфери проявляються, зокрема у змінах структури міжнародної торгівлі. В останні роки питома вага товарів, виготовлених за високими технологіями, зросла у міжнародній торгівлі вдвічі, за середніми технологіями – майже в 1,5 рази за одночасного скорочення первинних продуктів і товарів із низькими технологіями. Усе це сприяє піднесенню загального рівня світового технологічного розвитку, розширює можливості використання технологічних ресурсів менш розвинутими країнами. Широка міжнародна кооперація в галузі науки і техніки, обмін технологіями, патентами і ліцензіями формують постійно діючу міжнародну науково-технологічну систему.

  • Система міжнародного виробництва:

  • міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва;

  • спільна інвестиційна діяльність (прямі та портфельні інвестиції);

  • спільне підприємництво та вільні економічні зони.

Найвиразніше тут проявляється роль транснаціональних корпорацій, спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. Відносини у сфері міжнародного виробництва визначають зміст, динаміку і структуру господарської взаємодії в інших підсистемах світової економіки. На цій основі розвивається міжнародне (багатонаціональне) виробництво в результаті взаємодії в єдиному виробничому процесі різних за своїм походженням ресурсів і факторів.

Синтез різних типів міжнародного виробництва дає можливість реалізувати три головні групи переваг: власності, розміщення виробництва і інтернаціоналізації.

  • Світовий ринок і міжнародна торгівля. Світова торгівля або міжнародний обіг є функціональною сферою світової економіки, в якій віддзеркалюється рух різних ресурсів, що переміщується між країнами, регіонами, фірмами та юридичними особами. ЇЇ зростаюче значення свідчить, що як у світовому масштабі, так і в регіональному розрізі темпи зростання світового експорту значно випереджають темпи зростання світового ВВП, причому в розвинутих країнах більш як у два рази. З урахуванням того, що розвинуті країни забезпечують більшу частину світового експорту, вони ж справляють вирішальний вплив на загальносвітові показники.

Різко загострюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, посилюється регіоналізація міжнародної торгівлі та відповідна сегментація єдиного світового ринку; зростає інтернаціоналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється міжфірмовий товарообмін з метою економії на ринкових трансакціях.

Головна й довготривала тенденція світового товарного експорту полягає в тому, що в загальному товарообігу збільшується частка готових промислових виробів при відповідному зменшенні питомої ваги сировинних товарів.

  • Міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини. В умовах суттєвого розширення ринкових відносин роль цієї сфери незмірно посилюється. Збільшуються масштаби та обсяги міжнародних фінансово-кредитних операцій, зростає кількість суб’єктів валютно-фінансових відносин, постають нові міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації. Річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10-15 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн. дол.

На основі всебічного розвитку валютно-кредитних відносин замкнуті економічні системи трансформуються у відкриті, що зумовлює їхнє взаємне зближення, інтегрування у глобальну економіку.