Рівні міжнародного співробітництва

• Мікрорівень – ділові відносини між підприємствами різних країн.

• Макрорівень – ділові відносини держав і міжнародних організацій

Причини міжнародної інвестиційної діяльності:

• Інтернаціоналізація виробництва

• Міжнародне кооперування виробництва (МКВ)

• Надлишок капіталу в деяких країнах

Міжнародне кооперування виробництва (МКВ) – це система стійких виробничих зв’язків, яка призначена для реалізації економічної вигоди від міжнародної виробничої спеціалізації (МВС), підвищення ефективності останньої, забезпечення досягнення комплексних цілей і завдань МВС.

Міжнародне виробниче співробітництво – охоплює міжнародні відносини щодо виробництва товарів виробничого і споживчого призначення на макрорівні, а також відносини з приводу цього виробництва на макрорівні.

Міжнародне виробниче співробітництво складає виробничий аспект міжнародної спеціалізації та міжнародної кооперації.

Показники ступеня міжнародної виробничої спеціалізації:

• Експортна квота

• Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

• Структура експорту

Зарубіжні інвестиції, як відомо, здійснюються у двох основних формах:

• прямі інвестиції;

• портфельні інвестиції.

Відмінність між ними визначена тим, що прямі інвестиції забезпечу­ють контроль інвестора над фірмою, а портфельні інвестиції не дають пра­ва контролю над об'єктом інвестування. Права інвестора за портфельних інвестицій обмежуються отриманням доходу: дивіденду, відсотка, зрос­тання курсової вартості цінних паперів (акцій).

Прямі інвестиції, на відміну від портфельних, – це не просто пе­реміщення капіталу за кордон. На основі ПЗІ виникають тривалі ділові зв'язки між інвестором і підприємством — об'єктом інвестування: переда­вання сучасної технології (в тому числі управлінської), ринкових сек­торів, права використання торгівельної марки інвестора і т. ін.

Право контролю інвестору-резиденту іншої країни забезпечує контрольний пакет звичайних акцій і голосів в акціонерному підприємстві або їх еквівалент в неакціонерному підприємстві.

Інвестори

Індивідуальні Інституціональні

Інвестори – суб’єкти міжнародної інвестиційної діяльності

• Великі підприємства (ТНК та інші).

• Кредитні інститути, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах.

• Кредитні інститути, що ведуть справи клієнтів на біржах.

• Інвестиційні банки.

• Інвестиційні фонди і компанії.

• Страхові компанії.

• Громадські емітенти.

Основна частина прямих зарубіжних інвестицій припадає на транснаціональні корпорації (ТНК), котрі, як правило, є величезними фірмами промислово розвинутих країн. Прямі зарубіжні інвестиції з країни базуван­ня, в котрій розташовується головне підприємство ТНК, в приймаючу країну, в якій корпорація має свої філії або дочірні підприємства, є головною ознакою транснаціональності їх діяльності. Відтак головною причиною ПЗІ є різна прибутковість вкладання капіталу у виробництво різних країн. Спо­нукальні мотиви ПЗІ лежать як в економічній, так і в політичній сферах.

Вони полягають в наступному:

• прагнення розмістити капітал в тій країні, де він приносить максимальний прибуток;

• скоротити рівень оподаткування;

• диверсифікувати ризик;

• подолати імпортні бар'єри міжнародної торгівлі;

• забезпечити доступ до природних ресурсів і дешевої робочої сили;

• скоротити транспортні витрати на доставку товару споживачеві;

• прагнення подолати вузькість внутрішнього ринку.