2. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

Платіжний баланс країни – статистичний запис усіх економічних операцій між резидентами певної країни та резидентами інших країн протягом певного відтинку часу. Платіжний баланс дозволяє систематизувати відносини країни із зовнішнім світом.

Функції платіжного балансу країни:

• інформаційна;

• аналітична;

• прогностична.

Баланси міжнародних розрахунків підсумовують співвідношен­ня грошових вимог та зобов'язань, надходжень і платежів країни і міжнародних економічних відносин. В залежності від мети використання складаються розрахункові, прогнозні, торгові баланси, баланси міжнародної заборгованості, платіжні баланси.

Розрахунковий баланс – співвідношення між грошовими вимо­гами та грошовими зобов'язаннями країни, що виникають внаслідок її торговельних, та інших (крім кредитних) відносин із країнами світу за певний період, або на певну дату. Розрахунковий баланс включає тор­говельний баланс, вивіз та ввезення золота, баланс послуг, витрати туристів і доходи від іноземного туризму, доходи від закордонних інвестицій і пов'язані з ними витратами. Розрахунковий баланс за певний період демонструє динаміку вимог та зобов'язань країни відносно інших. Дійсний стан валютно-фінансових відносин країни в цілому демонструє розрахунковий баланс на певну дату.

Прогнозний баланс відбиває очікуваний на певний період часу стан валютних розрахунків держави.

Торговельний баланс – частина платіжного балансу країни, що підсумовує співвідношення між експортом та імпортом.

Баланс міжнародної заборгованості відбиває співвідношення між кредитними активами та зобов'язаннями держави.

Усі операції, зв'язані з міжнародними розрахунками відобража­ються в платіжному балансі країни.

Платіжний баланс (ПБ) – статистичний звіт, у якому в систе­матизованому виді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономіч­ні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу. ПБ систематизує й дозволяє аналізувати стан і результати еко­номічних взаємин країни з іншими країнами світу.

ПБ відбиває потоки реальних і фінансових ресурсів. Останні показують розрахунки за постачання перших, а так само є самостій­ним напрямком руху економічних ресурсів.

Кожна операція в ПБ представляється двома записами, що ма­ють однакове вартісне вираження. Одна – кредит (із знаком +, гро­шові надходження), інша – дебет (із знаком – грошові витрати). Знаком « + » позначається експорт товарів і послуг, отримані дохо­ди й трансферти, скорочення фінансових активів, ріст зобов’язань. «–» імпорт товарів і послуг, оплачені доходи й трансферти, ріст фінансових активів, скорочення зобов’язань. Позитивне число в кредиті озна­чає зменшення запасів, а негативне число в дебеті означає їхній приріст.

Критерії та принципи розрахунку платіжного балансу:

• система подвійного запису;

• розрахункова одиниця, середньозважений курс;

• ринкова ціна;

• економічна територія країни;

Складові платіжного балансу

Актив	Пасив
Експорт + трансферти з-за кордону	Імпорт + трансферти з-за кордону
Імпорт капіталу	Експорт капіталу
Зниження валютних запасів Центрального банку	Збільшення валютних запасів Центрального банку

Джерела інформації для складання платіжного балансу країни:

• митна статистика;

• статистика грошового сектора (дані про іноземні активи й пасиви банківської системи);

• статистичні огляди міжнародної торгівлі товарами та послуга­ми, трудових доходів мігрантів;

• статистика операцій з іноземною валютою;

• резиденти.

Структуру платіжного балансу складають два підрозділи:

• рахунок поточних операцій, у якому виділяються розділи, що відбивають рух товарів і послуг, поточні доходи, трансферти;

• рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій, із виді­ленням рахунка операцій з капіталом, фінансового рахунку.

Особливе місце в платіжному балансі займає рахунок офіцій­них резервів.

Ця група статей платіжного балансу відображає міжнародні високоліквідні активи країни, які знаходяться під контролем держави та можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти. Стан платіжного балансу активно впливає на рух курсу націо­нальної валюти.

Активне сальдо балансу (активний баланс) – стан платіжного балансу країни, коли надходження іноземної валюти перевищує її від­тік у процесі здійснення міжнародних розрахунків країни. Активний баланс створює передумови до підвищення курсу національної валюти.

Пасивне сальдо балансу (пасивний баланс) – стан платіжного балансу країни, коли відтік іноземної валюти в ході міжнародних операцій країни перевищує її надходження. Пасивний баланс ство­рює передумови до зниження курсу національної валюти.

Для того, щоб платіжний баланс країни знаходився в стані рівноваги, повинні виконуватись три умови:

1. основна умова балансу — це нульове сальдо, тобто рівність дебетової і кредитової сторін балансу;

2. повна зайнятість в країні;

3. відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій.

Насамперед повинна виконуватись перша умова, оскільки в разі її не­виконання і зберігання дефіциту, операції, пов'язані з виконанням довго­строкових умов, неминуче призведуть до серйозних проблем.

«Торговельний баланс» як головна частина «Поточного платіжного ба­лансу» показує різницю між платежами з експорту й імпорту товарів. Як­що експорт перевищує імпорт, то створюється «позитивне сальдо» торго­вельного балансу. Якщо імпорт перевищує експорт, то виникає зовнішньо­торговельний дефіцит або «від'ємне сальдо» торговельного балансу. В цілому по «Балансу поточних операцій» дефіцит означає, що імпортні операції по першій частині платіжного балансу створили попит на інозем­ну валюту більший, ніж експортні операції забезпечили її пропозицію.

Друга частина платіжного балансу — «Рахунок руху капіталу» — та­кож показує співвідношення попиту на іноземну валюту і її пропозицію. Приплив капіталів збільшує надходження іноземної валюти, відплив — зменшення іноземної валюти.

Баланс з поточних операцій і баланс руху капіталів взаємопов'язані. Дефіцит платіжного балансу з поточних операцій покривається в основ­ному за рахунок припливу капіталів. І навпаки, при активі поточного платіжного балансу надлишкові кошти використовуються для купівлі не­рухомості або акцій, облігацій в інших країнах.

Загальний баланс з поточних операцій і руху капіталів балансується або за рахунок офіційних резервів конвертованої іноземної валюти цент­ральних банків, або позик у іноземних урядів та МВФ. Якщо платежі країни (дебетні операції) не покриваються надходженнями іноземної ва­люти (кредитні операції), то покриття дефіциту платіжного балансу здійснюється за рахунок офіційних резервів. Сума покриття дефіциту за рахунок резервів показує скорочення валютних запасів країни. Відобра­жається вона в платіжному балансі в статті «Офіційні резерви» на стороні кредиту, оскільки це пропозиція іноземної валюти, тобто операція екс­портного типу. Величина активного сальдо платіжного балансу відобра­жається в статті «Офіційні резерви» на стороні дебету і показує розміри збільшення офіційних резервів. Таким чином, зростання офіційних ре­зервів на стороні дебету показує величину активного сальдо платіжного балансу. Величина офіційних резервів на стороні кредиту показує мас­штаби дефіциту платіжного балансу, зменшення офіційних резервів.