1. Міжнародний рух капіталу

Міжнародний рух капіталу полягає за суттю у вилученні з обігу частини національного капіталу і включенні його у виробничий процес або іншій обіг в інших країнах.

Міжнародний рух капіталу може заміщувати або доповнювати міжна­родну торгівлю, якщо ефективність використання капіталу вища, ніж ре­зультат міжнародної торгівлі.

Міжнародна міграція капіталу — це не фізичне переміщення засобів виробництва, а фінансова операція: надання позики, купівля-продаж цінних паперів, інвестування.

Конкретні форми міжнародного переміщення капіталу розрізняються за такими ознаками:

• за джерелами походження капіталу;

• за характером використання капіталу;

• за строками вкладання капіталу;

• за метою вкладання капіталу.

За джерелами походження капітал поділяється на офіційний і приватний.

Офіційний капітал — це кошти державного бюджету або міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк та ін.), котрі переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням урядів або міжурядових ор­ганізацій, її джерелом є гроші платників податків.

Приватний капітал — це кошти приватних фірм, банків та інших не­державних організацій, які надаються у вигляді інвестицій, торговельних кредитів, міжбанківського кредитування.

За характером використання капітал поділяється на підприємницький капітал та позичковий капітал.

Підприємницький капітал — це кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Це головний приватний капітал.

Позичковий капітал — це кошти, що надаються з метою отримання відсотка. В міжнародних масштабах у якості позичкового капіталу висту­пає в основному офіційний капітал.

За строком вкладання капітал поділяється на:

Короткостроковий капітал: вкладання капіталу строком менше року. Головним чином у формі торговельних кредитів.

Середньо- та довгостроковий капітал — вкладання капіталу строком понад рік. Всі вкладання підприємницького капіталу здійснюються пере­важно у формі прямих інвестицій, а також у вигляді державних кредитів.

За метою вкладання капітал поділяється на:

Прямі іноземні інвестиції — вкладання капіталу з метою придбання контролю над об'єктом розміщення капіталу. Це в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

Портфельні інвестиції — вкладання капіталу в іноземні цінні папери без права контролю над об'єктом інвестування. Це також в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

Порівняльна характеристика портфельних та прямих іноземних інвестицій

Прямі іноземні інвестиції	Портфельні іноземні інвестиції
забезпечують контроль за об’єктом інвестування	не дають можливості контролю за об’єктом інвестування;
дають право на управління об’єктом інвестування	дають право тільки на отримання доходу
менш ліквідні	ліквідні
інвестор зацікавлений у довгостроковій присутності в економіці країни-реципієнта	забезпечують реалізацію короткострокових спекулятивних інтересів

Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprise) – акціонерне або неакціонерне підприємство, у якому прямому інвесторові-резидентові іншої країни належить більш 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їхній еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• філії (branch) – підприємства, що повністю належить прямому інвесторові;

• дочірньої компанії (subsidiary) – підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє більше 50% капіталу;

• асоційованої компанії (associate) – підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє менш 50% капіталу.