Показниками, що характеризують рівень розвитку мпп є:

1. Експортна квота країни в її ВВП( процентне відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП)

2. Коефіцієнт випередження темпами росту експорту темпів росту ВВП.

3. Імпортна квота в її ВВП (процентне відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП).

4. Коефіцієнт випередження темпами росту імпорту темпів росту ВВП.

5. Зовнішньоторговельна квота.

Поглиблення міжнародного поділу праці – сприяє інтернаціональній організації виробництва і припускає спеціалізацію окремих країн у виробництві тих або інших типів продукції і їхній взаємний обмін. Воно має свою внутрішню структуру, відповідні методи розвитку і реалізується в наступних формах: міжнародної спеціалізації виробництва (МСВ) і міжнародному кооперуванні виробництва (МКВ).

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) – це форма поділу праці між країнами, при якій ріст концентрації однорідного виробництва відбувається на базі диференціації національних виробництв, виділення їх у самостійні виробничі процеси, у структурі окремих галузей і сфер виробництва по випуску однорідних продуктів праці, що перевищують внутрішні потреби національної економіки. Таким чином, можна сказати, що міжнародна спеціалізація виробництва -– це форма інтернаціональної організації виробництва, що припускає відокремлення і виділення видів виробництв і галузей у міжнародному масштабі.

МСВ розвивається у двох головних напрямках – виробничому і територіальному.

У територіальному аспекті МСВ включає спеціалізацію на виробництві певних товарів і їхніх частин для світового ринку:

1. окремих країн;

2. групи країн;

3. регіонів.

У свою чергу виробничий напрямок підрозділяється на:

1. міжгалузеву спеціалізацію;

2. внутрішньогалузеву спеціалізацію;

3. спеціалізацію окремих фірм і підприємств.

Міжгалузева спеціалізація – це поділ праці між різними видами того самого роду виробництва: промисловості, сільського господарства.

Внутрішньогалузева спеціалізація припускає зосередження зусиль підприємств різних країн, що входять у якусь галузь народного господарства, на виробництві певних предметів, у тім число деталей, вузлів, агрегатів, обмін цими предметами між ними (колісний трактор, гусеничний трактор і запасні частини до них).

До числа основних видів внутрішньогалузевої спеціалізації відносяться:

1. предметна спеціалізація (виробництво готових виробів);

1. подетальна спеціалізація (виробництво частин і компонентів виробів);

2. технологічна або стадійна спеціалізація (зборка виробів, зварювання й т.п.)

Найбільше поширення серед видів спеціалізації в світогосподарських зв'язках одержала спеціалізація по виробництву готової продукції. Міжнародна спеціалізація по виробництву готової продукції – динамічна форма МПП. В 50-60-х рр. провідне місце займала МСВ на рівні первинних галузей (автомобілебудування, літакобудування, виробництво пластмас, підшипників, радіоапаратури й т.д.). В 70-80-х рр. виділяється внутрішньогалузева МСВ і відповідний обмін товарами-аналогами зі споживчими характеристиками, що розрізняються (наприклад, колісних тракторів і тракторів на гусеничному ходу, шкіряного й гумового взуття й т.п.).

Розрізняють часткову або одновідову, многовідову і всевідову, внутрішньогалузеву, предметну спеціалізацію. Часткова спеціалізація припускає зосередження зусиль країн на виробництві одного виду товару (садовий трактор).

Многовідова – спеціалізація на виробництві декількох видів товару (просапні, садові трактори).

Всевідова – спеціалізація країн на виробництві всіх видів даного товару (садові, просапні й трелювальні трактори).

Останнім часом одержала розвиток спеціалізація по виробництву комплектного устаткування, спорудженню виробничих підприємств «під ключ».

Подетальная спеціалізація в системі МСП – це спеціалізація на виробництві окремих деталей, вузлів, агрегатів з їхньою наступною поставкою підприємству, що збирає ці частини й робить готовий продукт.

Спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів пов'язана із розвитком НТР. Ускладнення технологічної структури виробництва привело до росту числа деталей і вузлів, використовуваних у готовому виробі. Наприклад, у легковому автомобілі налічується до 20 тис. деталей і вузлів, у прокатних станах - близько 100 тис., в електровозах – до 250 тис. Прикладом такої спеціалізації може служити виробництво шведського автомобіля «Вольво». Український споживач, що здобуває в автомобіль цієї марки, одержує насправді лише одну третину чисто шведської продукції. Більше 60% комплектуючих Швецією імпортується.

Відмітна риса экспортоорієнтованих галузей і сфер народного господарства окремої країни – висока частка експорту (питома вага) у загальному виробництві.

Показник рівня міжнародної спеціалізації галузі – це коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (Квес ). Він визначається по наступній формулі:

Квес = Эо/Эм,

де Эо – питома вага товару (сукупність товарів галузі) в експорті країни;

Эм – питома вага товару (товарів-аналогів) у світовому експорті.

Дана формула дає можливість виявити загальні параметри експортної спрямованості національної економіки в галузевому розрізі. Визначає коло найбільш перспективних товарів і галузей, що є об'єктами міжнародної торгівлі і виступають найбільш спеціалізованими для країни з погляду міжнародної спеціалізації.

Якщо Квес > 1, то галузь або товар вважаються міжнародно- спеціалізованими.

Міжнародноспеціалізована продукція – це продукція, що є предметом двосторонніх і багатосторонніх угод і, за умови виготовлення в одній або декількох країнах, значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.

Рівень участі національного господарства в МПП характеризує індекс товарності, t:

t = (Еo + Іo) / ВВП×100,

де Еo – річний обсяг експорту; Іo – річний обсяг імпорту; ВВП – річний валовий продукт.

На основі зростаючих процесів МПП, спеціалізації і кооперації розширюється міжнародна виробнича кооперація (МВК) між різними господарюючими агентами світового ринку.

Міжнародна виробнича кооперація (МВК) являє собою процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами різних країн. МВК допомагає фірмам скоротити витрати на виробництво та обіг, а отже, собівартість продукції, що випускається ними, зниження витрат виробництва, посилення конкурентноздатності продукції, що випускається на умовах МВК і може здійснюватися на наступних рівнях: загальносвітовому, національному, міжгалузевому, внутрішньогалузевому.

Усе більше повне й послідовне відокремлення із загального виробництва на підприємстві окремих стадій технологічного процесу, випуску складових частин кінцевого продукту й передача його «частковим» підприємствам означають істотний прогрес у поділу праці у виробництві. Це сприяє прискоренню коопераційних процесів.

У світовому господарстві МВК класифікують по її основним характеристиках:

видам – економічна, виробнича, науково-технічна в сфері збуту продукції;

стадіям – предвиробнича, виробнича, комерційна;

структурі зв'язків – міжфірмова і внутріфірмова; міжгалузева; горизонтальна, вертикальна та змішана;

територіальному охопленню – між двома та більш країнами, у межах регіону, міжрегіональна, загальносвітова;

кількості суб'єктів – двох- і багатобічна;

кількості об'єктів – двох- і багатопредметне.

методам, які використаються - здійснення спільних програм; спеціалізація в договірному порядку, створення спільних підприємств.

Здійснення спільних програм, у свою чергу реалізується у двох основних формах: підрядному кооперуванні та спільному виробництві.

Підрядне виробниче кооперування припускає виконання певної роботи виконавцем з доручення замовника. Підрядна угода між двома сторонами обумовлюється строками, обсягами, якістю виконання й ін.

Договірна спеціалізація припускає розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування. Договірні сторони прагнуть усунути або зменшити дублювання виробництва та пряму конкуренцію між собою на ринку. Спільне виробництво – це так звана інтегрована кооперація, що одержала широке поширення у світі. При такій організаційній формі поєднується капітал декількох учасників для реалізації окремих погоджених цілей.

Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП для свого існування й розвитку не обов'язково вимагає міжнародного кооперування праці.