Розкрийте особливості уяви як пізнавального процесу та охарактеризуйте способи створення образів уяви у школярів.
Уява – пізнавальний процес, що полягає у створенні образів, яких реально не існує або вони не представлені в досвіді людини. Види уяви: 1)за оригінальністю: а)репродуктивна – створення образу за його попереднім описом, б)творча – уява мінімально регламентована попереднім досвідом. 2)за застосуванням вольових зусиль: мимовільна, довільна. 3)за реальністю втілення образів: активна (створення образів для реального втілення), пасивна (образи не можуть бути втілені в життя).
Закономірності уяви:
1)уява людини спирається на її досвід,
2)досвід людини спирається на уяву (вивчення історії, астрономії),
3)існує закон спільного емоційного знаку в уяві: компоненти можуть утворювати єдиний образ не за логікою, а за спільною емоцією, яку вони викликають у автора,
4)уява має подвійний характер: з одного боку-це образи, яких не існує, а з іншого ці образи можуть реально впливати на діяльність людей (змінювати їх інтереси і цінності, життєву спрямованість тощо).
Механізми створення образів уяви:
1)аглюденація (склеювання) – об’єднання в одному образі частин, сторін, або функцій притаманних різним об’єктам; 2)гіперболізація (зворотний процес применшиння) – перебільшення або применшення ознак чи функції об’єкта. 3)схематизація – підкреслення однієї типової риси в об’єкті. 4)типізація – об’єднання в об‘єкті суттєвих ознак чи функцій широкого кола об’єктів. Всі ці механізми використовуються у комплексі і забезпечують адаптивну діяльність людини до невизначених ситуацій.
Розкрийте психологічні ознаки колективу як найвищого рівня розвитку групи та значення соціометрії для вивчення міжособистісних стосунків у ньому
Група – частина суспільства, яка вирізняється за певними суттєвими ознаками.
Клас-ція
груп:
умовна група (офіційна група яка існує
лише на папері), реальна група (присутність
людей в одному й тому самому місті,
спілкування між ними), лабораторні групи
(для досягнення певної мети), природні
(утвор з потреби самої людини), малі
(2-50 чол), великі (50 і більше). Великі
неорганізовані групи або натовп – не
мають внутрішньої структури. Великі
організовані групи – мають внутрішню
структуру. Малі групи поділ на ті що
розвиваються та колектив.
1-Корпорація: чітко визначена антисоціальна мета, наявність внутрішньої структури, норм і санкцій, згуртованість навколо спільної мети, закритий х-тер групи. 2-Антисоціальна асоціація: антисоціальна мета, нестабільність лідера, невизначеність внутр норм і санкцій, відкритий х-тер групи. 3-Дифузійна група: відсутність спільної мети, відсутність чіткої структури та внутр норм. 4-Просоціальна асоціація: (те саме, що й 2, але мета соціально виправдана). 5-Колектив-найвищий рівень розвитку групи. Ознаки: наявність соц схваленої мети; визначене лідерство; згуртованість навколо спільної мети; затверджені норми і санкції. Феномени: колективістичне самовизначення (свідоме прийняття правил); емпатія (співпереживання); відкритий х-тер колективу.Існує метод вимірювання групи – соціометрія (принцип вибору). Членам групи дають обрати із свого середовища кількох осіб за певними критеріями. Частота вибору однієї і тієї ж особи говорить про її лідерство або інший статус. Взаємні вибори дозволяють виявити мікро угрупування в колективі. Соціометрія дозволяє виявити дітей з дуже низьким само статусом. Пед проблемою є залучення цих дітей до групової д-сті.
Обґрунтуйте основні шляхи виходу з конфліктних ситуацій та умови їх застосування у виховній роботі.
Конфлікт – серйозна вада спілкування, бо руйнує спільну д-сть. Ознаки: наявність протилежних точок зору; наявність негативних емоцій; наростання особистої значущості.
Суперництво: причина конфлікту дуже важлива; немає часу для обговорення конфлікту; немає іншого виходу; наявність авторитету; компетентність. Співробітництво (найкращий вихід): готовність обох сторін вислухати іншу; є час для обговорення конфлікту; відсутність смислових бар’єрів; емоційна врівноваженість; відсутність значних відмінностей у статусах; створення обстановки повної довіри. Ухилення (найгірший вихід): тимчасове розв’язання конфлікту небезпечне; одна з сторін неврівноважена; недостатньо фактів для правильного розв’язання конфлікту; коли доцільно зберегти добрі стосунки, ніж розв’язати конфлікт. Підкорення (доцільне тоді, коли одна з сторін приймає позицію іншої): причина конфлікту важливіша для іншого; коли у іншого більше компетентності; інша сторона має більше засобів для правильного розв’язання конфлікту; підкорення з виховною метою. Компроміс: коли влаштовує тимчасове розв’язання проблеми; коли можна змінити початкову мету; коли треба зберегти добрі стосунки. Позитивне і негативне розв’язання конфлікту: «+»-обговорюється вчинок та недоліки д-сті; шукається конструктивний вихід з конфлікту; сторони висловлюються відверто і коректно; обговорення доводиться до кінця; емоційна напруга спадає; ситуація прояснюється; наміцається шлях подолання конфлікту; взаємні пробачення. «-» - обговорення подій, що не стосуються конфлікту; пошук винуватця; взаємні звинувачення; некоректні висловлювання, брутальність; повторення того самого або не доведення обговорення до кінця; емоційна напруга зростає; ситуація заплутується; переживання безвиходу; наростання ворожнечі.