Література

1. Масол Л. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: Монографія. - К.: Промінь, 2006. - 432 с.

2. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Белкіна, О. В. Калініченко,

І. В. Руденко. - X.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. - 256 с.

3. Масол Л. М., Белкіна Е. В. Мистецтво: Підручник для 2 класу ЗНЗ. - К.: АДЕФ, 2004. - 80 с., іл.

4. Масол Л. М., Белкіна Е. В. Мистецтво: Підручник для 3 класу ЗНЗ. - Вид 2-ге, доповн. і переробл. - К.: АДЕФ-України, 2004. - 152 с., іл.

5. Психология и педагогика художественного творчества: Учебное пособие для ву­зов. - 2-е изд. - М.: Академический проект; Гаудеамус, 2008.

6. Мистецтво. 1-4 кл. /Масол Л., Белкіна Е., Оніїценко О., Очеретяна Н., Рагозіна В. // Програми для середньої ЗОШ. 1-4 кл. - К.: Поч. школа, 2006. - С. 304-343.

7. Рагозіна В., Руденко І. Абетка мистецтв: Зошит-альбом. 1 клас. - Тернопіль: Навч. книга Богдан, 2010. - 72 с.

8. Рагозіна В., Руденко І. Система творчих завдань на уроках мистецтва у 1 -му класі. За програмою інтегрованого курсу «Мистецтво»: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2010. - 80 с.

9. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997. -416 с.

Розділ III Методика формування базових компетентностей учнів 5-8 класів у процесі викладання інтегрованого курсу «Мистецтво»

1. Компонент «Образотворче мистецтво»

Створюючи цілісне уявлення про навчально-виховний процес та формуючи ^гіїові компетентності учнів засобами образотворчого мистецтва в основній школі, пропонуються методичні розробки окремих уроків для 5 класу за під- ~чинком інтегрованого курсу «Мистецтво».

Розділ 1. «Народне мистецтво». Вивчаючи тему «Орнамент», пропонуєть- : розглядати її протягом кількох уроків. Особливу увагу учнів слід приверну- до національної культури, застосовуючи різні форми роботи (індивідуальні, елективні, комбіновані, дослідницькі тощо).

На першому уроці рекомендується провести з учнями короткотривалу бе- ::лу про декоративне мистецтво, українську орнаментальну символіку, двох- ерну композицію та запропонувати школярам невеличке практичне завдання. Накопичуючи етнокультурні, художні знання і застосовуючи їх в інших галу- : чх мистецтва, формуємо у школярів етнокультурні і міжпредметні компе­тентності.

Другий урок присвячується опануванню композиційних прийомів на прак­тиці. Увага учнів має бути спрямована на відбір, стилізацію та ритмічну побу- тезу елементів орнаменту. Допоміжну роль у цьому процесі відіграє засвоєння еновних понять і термінів (рапорт, ритм, гармонія тощо). Формуючи функ- нальну предметну компетентність, учні опановують художньо-практичні

• міння та навички.

На третьому уроці відбувається вивчення і вдосконалення художніх тех- н:к. що це сприяє розвитку творчих навичок. Завершальним етапом теми Орнамент» є виконання листівки в обраній техніці. Розвиваючи асоціативне, художньо-образне мислення і здобуваючи творчий досвід, в учнів формується реативна компетентність.

Перший урок. Висвітлюючи основні поняття про декоративне мистецтво та роль орнаменту в українському побуті, важливо запропонувати учням ві- теоролик, у якому поєднуються різні види українського народного мистецтва музика, танець, декоративне мистецтво). Під час перегляду відео потрібно ззернути увагу на присутність орнаментальних мотивів в українському побуті. Зорієнтувавши учнів щодо характерних особливостей різних видів народно­го мистецтва на зазначених вище прикладах, важливо проаналізувати основні ззаємозв’язки. Вчитель розкриває характерні особливості знакової української символіки та пояснює особливості побудови двохвимірної орнаментальної композиції. В процесі ознайомлення учнів з українською культурою і вико­нання відповідних завдань формується етнокультурна компетентність.

Закріплюючи етнічний матеріал на практиці, учням рекомендовано зробити короткочасні замальовки українських орнаментів. Досліджуючи їх, школярі починають краще розуміти призначення орнаментальних мотивів, стилістичні та композиційні особливості. Ці знання стануть у нагоді на подальших занят­тях, учні їх зможуть застосовувати у своїх творчих роботах.

Другий урок. Проводячи на основі етнічного матеріалу практичну роботу з оформлення листівки до народних свят, вчителю рекомендується застосувати в роботі з школярами проблемний підхід. Відповідно пропонуються запитання і завдання, які б стимулювали їх до пошуку.

Обравши народне свято (Івана Купала, Різдво, Великдень тощо), учні під­бирають інформацію (пісня, обряд, танець, належні елементи орнаменту) та визначаються з орнаментальним сюжетом.

1. Давня українська колядка:

«Ой, як то ще було з Нащада Світа,

Радуйся! Ой радуйтесь, люде,

Світ Божий засвітився!

Ой як ще не було ні Неба, ні Землі,

Радуйся!..

А що тільки й було лиш Синє море,

А посеред Моря золота Іва,

А посеред Моря Всссвятеє Древо,

А на тому Древі Три Синії Птиці...»

2. Українська народна казка: «Яйце-райце».

3. Учитель звертає увагу на особливості декоративної орнаментальної ком­позиції. Розробляючи до народного свята листівку, орнамент, він пояснює по­слідовність роботи, особливості побудови двохмірної композиції.

Школярам пропонується витримати наступну послідовність роботи над лис­тівкою та орнаментом:

• визначитись із сюжетом (обрати самостійно);

• обрати форму і колір листівки;

• розробити елемент орнаменту;

• ритмічно побудувати орнамент;

• визначитись з колористичною гамою в орнаменті;

• обрати техніку виконання орнаменту (витинанка, штамп, заливка);

• виконати оформлення листівки.

Третій урок. Розповідаючи про послідовність виконання роботи, необхід­но звернути увагу на різноманітні техніки виконання. Засвоюючи їх, учні до­важують гармонію співвідношення декоративних форм та кольору. Завдяки таким завданням розвивається художній смак і з’являється зацікавленість до ".•.знання народних традицій.

Виготовляючи листівку, школярі опановують на вибір кілька технік: вити- -:інку (вириванку), відбиток (печатку) або заливку фарбою.

Витинанка (вириванка). Оздоблюючи листівку, учні застосовують різ­нокольоровий папір. Найкращим папером для вирізання вважається тонкий :пнотоновий, глянцевий папір. Він легко піддається вирізанню і вириванню. Використовувати для роботи можна: друкарський, канцелярський, тонкий ци­гарковий, лощений, пергаментний, обгортковий папір. Витинанку вирізають гострим ножем або ножицями, а папір потрібно складати вдвоє, четверо, вось­меро, гармошкою. На першу площину необхідно наносити зразок майбутнього гюнаменту. Ножиці потрібні і 8-24 см.

Техніка печатки (відбитку). Одним із найлегших засобів виразності орна­менту для учнів є ефект печатки (відбитку). Важливо навчити учнів вирізати прості форми печаток.

Матеріал, який добре піддається обробці, це звичайні овочі (картопля, морк­ва), які за своєю структурою щільні та сухі. Для вирізання печаток викорис­товують гострий ніж. Беручи за приклад схеми побудови орнаментів, учням

пропонується намітити майбутній орнамент олівцем. Нанесення відбитків на листівку здійснюється з допомогою гуаші, яку потрібно розводити водою на пластмасовій палітрі до консистенції «сметани середньої густини». Печатку до кожного кольору бажано зробити окрему або її щоразу потрібно чистити.

Техніка заливки фарбою. Для виконання роботи в цій техніці, учням зна­добляться: пензлик №3 (краплеподібної форми), пластмасова палітра, гуаш, баночка з водою, серветки. На початку роботи орнаменти промальовують олівцем. Необхідно продемонструвати учням, як потрібно розводити гуаш на пластмасовій палітрі до консистенції «рідкої сметани», щоб фарба по пензли­ку розтікалась рівномірно.

Заливку кожного елемента учень здійснює окремо, починаючи зверху до низу. Всі частини орнаменту одного кольору прокривають в один прийом та слідкують за якісним нанесення фарби.

Розділ 2. «Професійне мистецтво». Розкриваючи тему «Графіка» (протягом двох занять), в якій головними засобами виразності є крапка, лінія, штрих, пля­ма, учні вчаться застосовувати їх у навчальних та творчих роботах. Лінійний малюнок сприяє ефективному пізнанню школярами оточуючих предметів та явищ. Разом з учителем вони мають розібратись у графічних засобах вираз­ності, техніках та особливостях станкової композиції. Увага школярів має бути спрямована на закріплення основних системних художніх знань і уявлень. У процесі засвоєння графічних технік вирішуються й інші важливі завдання: опа­нування необхідної художньої термінології, розвиток асоціативно-образного мислення та загальних і художніх здібностей. Важливо для школярів порівню­вати художні твори різних видів образотворчого мистецтва та аналізувати, як «працює» лінія в цих творах. Під час дослідження творів мистецтва і худож­ньої практичної діяльності в учнів формується культура почуттів та соціальні компетентності.

Перший урок розпочинається поясненням основних понять (графіка, рису­нок, лінія тощо). Потім учні виконують бліц-завдання: відповідають на постав­лені запитання лінійними схематичними начерками та при потребі коротким поясненням. Такі завдання допоможуть краще сформувати в учнів предметну візуальну компетентність.

Другий урок проводиться як набуття відповідних умінь, навичок опануван­ня графічних технік. Учні розробляють і виконують творчу роботу на тему «Море і його різні стани», застосовуючи лінію, пляму, штрих. Завдяки такому завданню в школярів формується креативна компетентність.

Перший урок. Розповідаючи учням про різновиди графіки, засоби вираз­ності й основи станкової композиції, бажано вміло поєднувати теоретичний

чтеріал з простими розвивальними завданнями. Будуючи таким чином урок, “нтель створює творчу атмосферу під час заняття.

Бліц-завдання:

• що таке лінія? (набір крапок розташованих у відповідному напрямку);

)

• які види ліній бувають за формою? (прямі, криві, зигзагоподібні, товсті, ^_:нкі тощо);

/ <$. / ЛА/

• де і для чого застосовується лінія? (в рисунку, графіці; для замальовок лі-

• зображень предметів, рослин, людей тощо);

• як лінія перетворюється в пляму? (під час збільшення та при скупченні ієлнкої кількості ліній);

які основні графічні засоби виразності? (лінія, пляма та їх варіації); /

* ^ ^

Другий урок починається під музику К. А. Дебюссі «Море», в якій автор пе­редав враження від морської стихії та витончено намалював мінливий звуко­вий пейзаж. Вчитель демонструє роботи відомого мариніста К. Айвазовського у вигляді репродукцій, слайдів або відеоролика: «Буря», «Краєвид на Капрі», «Венеція» і звертає увагу учнів на композиційне вирішення полотен, характер хвиль, їх форму, лінію, тонові плями.

Розвиток уяви має велике значення в житті школяра. Уява - здатність до творчості, створення нових образів і їх реалізація через сюжетний задум та комбінації засобів виразності. Малюнки за уявою сприяють розвитку фантазії учня і розкривають його художні здібності.

Вчитель мотивує учнів до створення графічної творчої роботи:

1. Спогадами про літній відпочинок;

2. Описами моря в літературі, віршах;

3. Переглядом кінофільмів;

4. ГІрослуховуванням відповідних музичних творів.

Учні обирають різні стани морського пейзажу (буря, штиль) та відповідні засоби виразності і роблять кілька начерків. Із цих ескізів потрібно обрати один з найцікавіших та уявити свій майбутній малюнок.

Для успішності роботи учнів потрібно врахувати різні її аспекти.

1. Навчити компонувати роботу (обрати горизонтальний або вертикальний формат; визначитись із головним і другорядним у роботі та упорядкувати їх між собою; означити повітряну перспективу, перший, другий плани).

2. Визначитись із засобами виразності (лінія і пляма; крапка і лінія; крапка, лінія, пляма; лінія, пляма, штрих).

3. Обрати інструменти і матеріали (м’який і твердий графітний олівець, гум­ка; туш, перо; маркер, фломастери, гелеві ручки, кольорові олівці).

Під час роботи над рисунком застосовуються різні за характером графічні прийоми. Починають рисунок легкими, ледь помітними лінями, а коли виріше­на композиція та знайдені пропорції, поступово уточнюють лінії і посилюють тон. У тематичному малюванні застосовуються різні види ліній: прямі, хви­лясті, криві, ламані, плавні тощо. Починаючи малювати, потрібно простежити хід ліній у природі (каміння, лінію горизонту, кущів, дерев, хвилі: спокійні, ^% т ятиві). Для рисунку застосовується простий графітний олівець середніх і

• їхих марок (довжина олівця має бути не меншою 10 12 см і він повинен загострений грифель).

Передача світлотіні здійснюється завдяки нанесенню олівцем відповідних . тпчів. Хоча й існують інші прийоми передачі світлотіні, бажано оволодіти -"тиховим малюнком. Необхідно вчити учнів накладати штрихи у різних на- хччхах рівномірно з поступовим зменшенням або збільшенням відстані між ■пми. Посилення тону та виникнення тонової плями досягається завдяки ба- ~~:разовим нанесенням штрихів на поверхню паперу, а також різною силою итнеку на олівець. Обираючи вид штриха, враховують фактуру і матеріал :~;лметів чи об’єктів.

Наприкінці уроку вчитель проводить аналіз творчих робіт учнів у формі бе- шл. вказує на помилки, контролює їх виправлення, оцінює роботу.

Нтотну виховну роль у розвитку художнього смаку і самореалізації учня

• _:::рають виставки учнівських робіт. Такі експозиції можна організовувати в

року або приурочити до шкільних свят чи до завершення основних тем. сормлюючи експозицію, потрібно звертати увагу на розташування учнів-

• і - лх робіт. Найкраще зробити таку експозицію на відкритій, гарно освітленій

і або на спеціальних стендах.

Розділ 3. «Синтез мистецтв. У процесі вивчення теми «Театр» активізу­йся творчий потенціал особистості. Художньо-комунікативна компетент- ^;::ть розвивається у процесі виконання на уроці колективних і групових за- іпінь і залежить від організації відповідної діяльності учнів у сфері мистецтв.

>ссіді про роль художника у театрі вчитель звертає увагу учнів на основні ’йняття і дає їх визначення. Важливо, аби учні усвідомили, що в театрі по­дуються різні види і жанри мистецтв, які сприяють досягненню певної мис- ■-■ІТЬХОЇ цілісності та формують цілісне сприйняття світу через звуки, рухи, ■враження.

Закріплюючи відповідний матеріал, вчитель пропонує загадки:

• Вид мистецтва, який виник внаслідок злиття літератури, образотворчого і ■у зичного мистецтва, режисерської і акторської творчості.

(Відповідь: театр).

• Особливий вид мистецтва, який об’єднує клоунаду, акробатику, гімнасти- у. пантоміму, фокуси, дресирування та еквілібристику.

(Відповідь: цирк)

• Людина, яка створює образні картини своєю грою на сцені.

(Відповідь: актор)

Розповідаючи учням про роль художника в театрі, вчитель акцентує увагу -і відповідній професійній підготовці театрального художника. Майбутньому митцю необхідно знати основи образотворчого мистецтва, закони перспек­тиви, композиції, професійно володіти рисунком, кольором, вміти побачити іЧсу, балет, оперу в динаміці, відчути їх у русі, розвитку. Складність роботи

театрального художника полягає в тому, що йому доводиться вирішувати оформлення і пошук художнього образу малих і великих масштабів: від окре­мих елементів до костюмів акторів, оформлення сценічного майданчика і ве­личезного простору. Не менш важливим є вирішення колористичної гами та світлового аспекту театральної постановки. Тому правомірно говорити про драматургію світла, точніше, про драматургію кольорів. Особливого значен­ня набуває драматургія кольору, коли вона еквівалентна драматургії музики. Цілісний кольорово-світловий і музичний образ - це головна мета театральної постановки.

Розповівши про особливості творчості художника, вчитель заохочує учнів організувати на уроці художню міні-майстерню, в якій юні художники будуть розробляти декорації і костюми до постановки. Вчителю бажано виступити у ролі режисера. Коротко висвітлюючи зміст постановки, він допоможе учням в організації творчого процесу. Розробляючи декорацію до постановки, учні можуть використати нетрадиційні матеріали: кальку, поліетилен, обгортковий папір, шматки тканини, картон, нитки, тонкий пластик, манку, хвилясту вер­мішель, балончики з фарбою, звичайну гуаш, різноманітну бутафорію. Учням рекомендується із зібраної сировини підібрати матеріал, який буде відповідати порі року, добі, воді, деревам, небу, листю тощо. Розробляючи костюм, важли­во підкреслити характер персонажу. Виконавши декорації і костюми в ескізах під час демонстрації своїх розробок, учні можуть скористатись атрибутами чи фрагментами розроблених костюмів.

У другій частині підручника для 5-го класу «Мистецькі жанри» передбаче­но ознайомлення учнів з натюрмортом.

На уроках малювання з натури учні вивчають конструктивну побудову пред­метів, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розташування світлотіні

Натюрмортом вважається група предметів, композиційно об’єднаних єди­ним задумом. Важливо пояснити учням, що натюрморт трапляється в різних видах образотворчого мистецтва, та продемонструвати роботи відомих худож­ників. Вчитель складає натюрморт з кількох простих і контрастних (за фор­мою, тоном, кольором) предметів, об’єднаних єдиною темою. Компонуючи предмети, він має передбачити різнобічне сприйняття натюрморту учнями. Натюрморт можливо виконати реалістично, декоративно і абстрактно.

~: і^о. Рекомендується починати роботу з визначення формату паперу (верти- «шьного або горизонтального). Малюнок виконують олівцем, тонкими лінія- Учням належить пам’ятати, що натюрморт (постановку) розташовують на :ча::грі з урахуванням власних тіней від предметів.

Виконуючи натюрморт лінійно і в кольорі, учні мають дотримуватися такої послідовності в роботі.

1. Аналіз форми предметів натюрморту.

2. Композиційне розташування постановки в форматі.

3. Перспективна лінійна побудова натюрморту.

4. Виявлення локальних колористичних співвідношень в постановці.

5. Опрацювання об’єму колористично-тональними засобами.

6. Уточнення першого плану та деталізація.

Малювання натюрморту акварельними фарбами є складним завданням, яке оотребує вміння бачити натуру і передавати не тільки форму предметів, а й ’"г.'ір, тон, об’єм.

Вчитель розповідає про основні поняття: локальний (власний) колір прсдме- ■'.3. тональність в натюрморті, виявлення об’ємів кольором. Предмети в натюр-

• орті колористично повинні взаємодіяти між собою і створювати гармонійні :гоо.тучення. Визначивши локальні кольорові співвідношення у натюрморті, . чні передають об’єми тоном і кольором. Зробивши першу прокладку в робо- бажано перевірити відтінок і насиченість кольору предметів натюрморту, “: ото визначитись, що світліше, а що темніше. Рекомендується акварельний е'нзопис писати по-мокрому, вливаючи один колір в інший. Вчителю бажано сгодемонструвати школярам, як це робиться.

Методика викладання спрямовується на формування художньо-творчої ак- ~'.зності школярів. Окрім малюнків з натури у навчальному процесі бажано :аетосовувати начерки за уявою. Такі завдання дають учням можливість до­цідити конструкцію предмета, просторове розташування, запам’ятати ко­льорові сполучення та відтворити їх по пам’яті. Вчитель у своїй практиці має застосувати різні форми роботи. Учні малюють предмет по пам’яті без довготривалого спостереження його з натури. Такий прийом застосовується для того, щоб продемонструвати учням необхідність дослідження оточуючих нас предметів та явищ. Засвоєння художніх знань сприяє формуванню в учнів функціональної візуальної компетентності.

Наступний етап опанування жанрів образотворчого мистецтва - пейзаж. Позитивно впливають на розвиток творчих здібностей учнів спеціально ор­ганізовані екскурсії до музею, картинної галереї, виставкової зали; зустрічі з відомими художниками. Важливо, щоб на виставці школярі побачили в ори­гіналі художні роботи, познайомились з видами, жанрами образотворчого мистецтва. Дослідження шедеврів українського і зарубіжного мистецтва, ви­явлення в учнів емоційного ставлення до них є необхідним при формуванні загальнокультурної компетентності.

Розкриваючи тему «Пейзаж», учитель звертає увагу учнів на живописні та композиційні прийоми пейзажу. Шляхом відповідних запитань він спрямовує школярів досліджувати різновиди пейзажів та їх особливості. Після екскурсії учням пропонується зробити замальовки: «пейзажу зі свого вікна», застосову­ючи матеріали за вибором (пастель, акварель, олівець, фломастери, кольорові олівці). Важливо навчити учнів передавати в пейзажі просторове розташуван­ня об’єктів у повітряній перспективі. Вчитель звертає увагу учнів на визначен­ня головного і другорядного в роботі, зміни тону, кольору залежно від відстані розташованих об’єктів.

Виконуючи тематичну композицію, учні можуть використовувати замальов­ки, зроблені з натури. Необхідно зауважити, що кожне дерево має особливос­ті в будові (сосна, дуб, ялинка). Саме тому краще продемонструвати слайди «Види дерев». Виконуючи пейзаж олівцем, потрібно звернути увагу не тільки на лінійну перспективу, а й на повітряну. Всі віддалені предмети здаються не тільки меншими за розміром, а і завдяки повітряному середовищу, ніби тануть у повітрі. Чим далі відстань від предмета, тим менш контрастний здається його обрис і легшим за насиченістю колір, який набуває холодніших відтінків.

Вагоме значення має освітлення об’єктів у різний час доби, різну погоду чи пору року. Пейзаж можна зробити цікавим і виразним: це залежить від оригі­нальності композиції. Важливо знайти співвідношення світлої плями неба до загальної плями дерев і землі. Працюючи над пейзажем, бажано визначити ;• форматі лінію горизонту - межу між небом і землею. Вчитель повинен по­яснити учням, що пейзаж може передавати різні настрої і стани, допомогти

• знайти розміри об’єктів з урахуванням їх пропорцій і характеру. Малюючи терево, бажано намітити загальні обриси його крони, уявляючи силует дерева,

спрощену, узагальнену форму. Важливо, щоб учні промалювали стовбур та гілки, знайшли співвідношення висоти до ширини та характерні особливості стовбура, кори.

Поради щодо застосування художніх інструментів і матеріалів. Па по­чатку навчального року (перших заняттях) учням необхідно дати перелік ін­струментів і матеріалів, потрібних для роботи. Школярі повинні мати альбоми г_тя малювання формату А4. Звернути увагу учнів на якість паперу (глянцевий тапір погано підходить для малювання). На уроці необхідно маги кілька го- -гро заточених олівців різної твердості і м’якості (Т; М; 2М вітчизняних ви­робників та закордонних Р; В; 2В).

Олівець застосовується для виконання замальовок, начерків, малюнків, під- гттовчих ескізів. М’який сірий грифель олівця дає велику кількість тональних відтінків. Необхідно з самого початку навчати учнів стежити за збереженням :.тівців. На заняттях з образотворчого мистецтва застосовують також кольо- ТО'ЗІ олівці. Вони можуть бути двох видів: звичайні кольорові олівці та аква­рельні кольорові олівці. Особливість акварельних олівців у тому, що після на­несення їх на папір і проведення по рисунку мокрим пензликом утворюються акзарельні ефекти.

Учням необхідно мати кілька основних олівців: червоний, синій, жовтий, ікі при накладенні колір на колір дають багату колористичну гаму.

На уроках образотворчого мистецтва, учні часто користуються акварельни- !Н фарбами. Головною властивістю акварельного живопису, вважається прозо- т:еть. При застосуванні лісирування (нанесення одного шару фарби на інший _;ар) під час роботи аквареллю утворюється колорит. Особливими складовими -:-:зарельних фарб вважається тонко розмелений пігмент з певною кількістю >ттею. Окрім основних компонентів до складу фарби входять мед, цукор, гліце- гнн та інші складові. Професійною аквареллю вважається фарба виготовлена на Санкт-Петербурзькому заводі художніх фарб (вона буває двох видів - у кю­ветах і тубах).

Для роботи акварельними фарбами необхідний м’який (білячий або якісний синтетичний) круглий, краплеподібний пензлик. Краще мати кілька пензликів тзного розміру: №1, №5, №12. Вчитель пояснює учням, що пензлі варто три­вати чистими та загортати кожний окремо в паперові чохли.

Програма з мистецтва передбачає роботу з гуашшю. Властивості гуаші від­тіняються від акварелі. До складу фарби окрім пігменту і клею входять бі- тнла. каолін, тому вона створює непрозорий (криючий) ефект. Змішуючи між собою основні кольори (червоний, синій, жовтий), можна створювати яскраві додаткові кольори. Якщо виходять брудні відтінки, такі фарби непридатні для роботи. Художня гуаш зберігається у пластмасових банках, але при довгому зберіганні має властивість засихати. При роботі з гуашшю застосовуються, як натуральні пензлики, так і м’які синтетичні.

Працюючи з фарбами (акварель, гуаш) кожен учень повинен мати: банку для води (0,5 л); палітру (пластмасову, порцелянову); м’яку тканину.

Потрібно пам’ятати, що під час роботи на столі учня повинні лежати тільки необхідні художні інструменти та матеріали. Досвід показує, що чітка органі­зація праці школярів протягом уроку сприяє успішності в роботі.