2. Компонент «Образотворче мистецтво»

Вивчення образотворчого мистецтва має бути спрямоване не лише на опану­вання елементарних основ образотворчої грамоти, а й на художньо-естетичне виховання та формування компетентної особистості, що має вагоме значення для загального розвитку дитини. Пізнання мистецтва починається з відчуттів, сприйняття та виникнення уявлень. Поєднання технічних основ малювання з вільною творчістю гармонійно розвиває чуттєве і свідоме, поєднує емоційне сприйняття та логічне мислення. Компонент образотворче мистецтво в інте­грованому курсі, як і автономний навчальний предмет, надає учням чимало можливостей для творчої самореалізації. Потрібно завжди пам’ятати: загаль­ноосвітня школа не готує професійних художників, її завдання - дати учням основи грамотного реалістичного малюнка, тобто допомогти їм оволодіти знаннями та навичками, необхідними для різних видів людської діяльнос­ті. В образотворчій діяльності особливо успішно розвиваються спостережли­вість, зорова пам’ять, увага, уявлення, образне та просторове мислення. Крім цього, додаткові можливості для розвитку на уроках образотворчого мистецтва отримують такі якості, як воля і характер. Діти глибше пізнають особливості предметів, які зображують, усвідомлюють співвідношення змісту і форми, у них розвивається здатність до узагальнення.

Кожен засіб образотворчого мистецтва вирізняється тонкими нюансами, які стимулюють розвиток сенсорики. Образна мова скульптури проявляється в ди­наміці пластичних мас, яка і є її образною мовою, як в живопису - колір, в графіці - лінія, в архітектурі - архітектоніка (конструкція). Скульптор впливає на глядача суттю обрисів, оскільки в процесі руху навколо скульптури, обриси форм змінюються на його очах.

Привабливим для дітей є анімалістичний жанр у скульптурі. У ньому до­бре відтворюється гармонія об’ємів, пластики (в розумінні досконалості рухів живих істот). Завдання з анімалістичної скульптури впливають на формування гуманного ставлення підлітків до «братів наших менших» через відтворення пластики руху тварини, а також через фактуру матеріалу, виявлення характе­ру тварини. Крім загальноприйнятих матеріалів скульптури у роботі з дітьми суттєве місце посідає застосування природних матеріалів: соломи, кори дерев тощо. Наприклад, кульки суцвіття реп’яхів мають хорошу чіпкість. Каркас із дроту, обліплений ватою, суцільно покривають такими кульками. Виходить цікава фігурка якої-нсбудь тваринки з виразною фактурою. Такі скульптур­ні декоративні етюди, створені в співпраці з природою, розвивають художнє сприйняття оточуючого світу.

Одним з видів образотворчого мистецтва є графіка. Її мова лаконічна і «ас­кетична» - це різноманітний характер і форма ліній, розмір крапок і плям. Не випадково понятгя «графіка» в англійській мові має значення чорно-біле мистецтво (black-and-white art), а графік (художник) - pencil artist, тобто, ху­дожник, що зображує олівцем. Колір у графіці є допоміжним засобом, який за­стосовується, щоб виділити певний аспект на картині, зробити акцент, надати характерність образу чи спрямувати увагу глядача в центр композиції.

Живопис - вид образотворчого мистецтва, важливий засіб художнього ві­дображення і тлумачення дійсності, впливу на думки і почуття глядачів.

Виразність живопису визначається колористикою, відтінками, тоном кольору, характером мазка, обробкою поверхні (фактурою). Для живопису, як мисте­цтва зображення на площині, характерною рисою є перетворення її в зорову '.люзію простору. Передача простору на площині пов’язана з лінійною та пові­тряною перспективам, світлотіньовим моделюванням, використанням тональ­них градацій і просторових якостей теплих і холодних кольорів.

ІІсвною мірою художні матеріали мають і свій власний аромат: пахне мокра глина, синтетичний запах має пластилін (для дітей його ароматизують), специ­фічний запах мають гуаш чи олійні фарби. В процесі роботи з’являються різні шумові ефекти: шурхіт олівця, гумки, розтирання фарби на палітрі, робота зі стекою тощо. Засоби образотворчого мистецтва не мають впливу на смакову нам’ять, але відображають та виражають настрій, емоції, внутрішній стан лю­пини, її характер. їм доступний увесь світ почуттів і переживань, найтонші спостереження натури та політ фантазії і уяви.

Нижче наводимо приклади завдань для учнів першого класу з курсу Мистецтво», спрямованих на формування базових компетснтностей.

Тема «Подорож до країни мистецтв».

Завдання: З’єднай крапки, які подано на аркуші паперу, та дізнайся, яка тва­ринка розпускає килимок. Змотай нитки у різнокольорові клубочки. Намалюй килимок тваринці.

Мета: ознайомлення з мовою графіки, набуття навичок роботи з олівцем; стимулювання зацікавленості, наполегливості у досягненні цілей, допитливос­ті: розвиток просторового мислення, дрібної моторики; формування уявлення про компоненти природи та себе як частини природи, розвиток художньо-

• нітоглядних компетентності.

Перший урок в першому класі передбачає введення дітей 6-ти річного віку в таке явище як образотворче мистецтво в його зв’язках з іншими видами мисте­цтва. За програмою «Мистецтво» діти починають знайомство з образотворчим мистецтвом через його вид - графіку. Ознайомлення з виразними засобами графіки такими, як: лінія, кольорова лінія, форма лінії, характером зображення навколишнього світу в процесі практичної діяльності та розуміння мови гра­фіки, що закладає основи формування предметної та художньо-світоглядної -:омпетентностей. Остання проявляється в емоційно-ціннісному ставленні по оточуючого середовища, самовизначення в ньому, реалізації інтересів і по­треб. Завдання сформульовано у такий спосіб, щоб стимулювати уяву, допит- пивість у пізнанні навколишнього та задовольнити свій інтерес, розгадавши загадку-штриховку на малюнку. За допомогою уяви вона має побачити форму клубочків ниток та спробувати їх зобразити. Ігрова форма та нетрадиційна по- лача завдання урізноманітнюють навчально-виховний процес, що відповідає зіковим особливостям молодших школярів. Запропоноване завдання у зошиті- альбомі побудоване у формі гри-лабіринту. Розглядаючи лабіринт, учні спочатку зізуально допомагають котику змотувати нитки в клубочки - намагаються очима

простежити за лініями лабіринту. Вчитель може застосувати ще таку цікаву форму роботи, як експерименти учнів з нитками, використавши при цьому товсті нитки з вовни. Тактильно відчуваючи фактуру нитки, учні сприймати­муть її як лінію, а змінюючи її вигляд, практикуються у створенні різних обра­зів - закручена, хвиляста, довга, коротка, зигзагоподібна, пряма, ламана тощо. Спочатку дитина ниткою може з’єднати точки на малюнку, тобто використа­ти нитку як метод зображення, а потім повторити цей процес фломастером. Вправа на віднайдений клубок ниток передбачає, що учень починає обведення лінії-нитки фломастером відповідно до кольору смужки килимка, вивчає фор­му лінії і доводить нитку до клубка, де її й закручує (переплутані лінії-нитки та клубочки на малюнку-завданні безбарвні). Після того вчитель просить дітей назвати колір та форму лінії (закручена, хвиляста, довга, коротка, зигзагопо­дібна, пряма, ламана). Гра-асоціація - діти фантазують (закручені та хвиле­подібні лінії схожі на стежку, що в’ється через пагорби, в лісі; на струмок; на вужа, що повзе; на стрічку, яку вплітають в косу дівчинки тощо).

Робота з ниткою стане першим кроком в іграх-дослідженнях, які бажано постійно проводити на уроках образотворчого мистецтва, де учні експеримен­туватимуть з різними художніми матеріалами. На першому уроці - це гра у перетворення прямої нитки в об’ємну фігуру (клубок-кулю), форму якої учні сприйматимуть візуально і тактильно. Формується відчуття просторових форм, тривимірності простору. Робота з ниткою - перший крок у процесі досліджен­ня, який супроводжується грою в перетворення прямої нитки в клубок-кулю. Якщо клубок скрутити так, щоб лишився «хвостик» (край нитки), можна лише додати вуха, наклеїти очі, ротик з паперу чи картону і перед дитиною з’явиться тваринка. Кожен першокласник звуком (няв-няв - котик; пі-пі - мишка, ціп- ціп - курчатко тощо) зможе пояснити, яку тваринку він уявляє, та разом із однокласником розіграти сценку зустрічі тваринок. Цікавою знахідкою уроку може стати колективна композиція з таких «образних» тварин, які зібралися на столі вчителя, щоб привітати дітей з першим уроком образотворчого мис­тецтва.

Тема «У гості до веселки».

Мета: продовження знайомства з мовою графіки в іншій художній техніці, набуття навичок роботи з пензлем і фарбою; стимулювання уяви та фантазії, художньо-образного мислення; формування емоційного ставлення до природи, розвиток художньо-світоглядних і предметних візуальних компетентностей.

Завдання: Домалюй веселку, сонечко та хмарки.

Отож, діти продовжують знайомство з кольоровою лінією, але лінією, утво­реною вже іншим художнім інструментом - пензликом за допомогою таких художніх матеріалів, як фарби. Діти фарбами самостійно завершують малюнок веселки в зошиті-альбом - зображують сонце, квіти тощо. Поки фарби на ма­люнку висихають, учитель показує репродукції мистецьких творів із зображен­ням веселки та запитує учнів: «Які погодні умови сприяють «народженню» веселки?». Під фонограму музичної поспівки або пісні («До, ре, мі, фа...») можна повторити порядок розташування кольорів у веселці та назвати «кольо­рові» ноти музичного звукоряду.

У кінці уроку рекомендуємо веселі колективні ігри, спрямовані на спілку­вання першокласників у процесі створення незвичайної веселки та спільного придумування її назви. У всіх дітей є якісь кольорові речі чи предмети в порт­фелі, з яких вони можуть скласти веселку за відповідними кольорами, тобто - одна лінія веселки утворена речами одного кольору, друга - іншим і т.д. Якщо діти мають на собі яскраво виражений одяг певного кольору, можна створи­ти «живу» веселку, поставивши у ряд дітей в порядку чергування кольорів. Учитель може мати вказівку у формі квітки-семицвітки. На уроках такими квітками можна замінити традиційні заохочувальні «сонечка», які вчитель роз­дає дітям за добре виконану роботу. Як повторення кольорів веселки можна запропонувати дітям самим намалювати собі оцінки - квітки-семицвітки.

Рекомендовані художні твори для сприймання: К. Сомов «Краєвид з весел­кою, І. Нісський «Веселка» та інші, фоторепродукції підібрані вчителем.

Взаємодія в колективі, уміння толерантно вести дискусії, аргументува­ти власні думки в процесі спілкування, критично мислити започатковуєть­ся також у молодших класах. Цьому сприяє формування у дітей художньо- комунікативної компетентності, тобто уміння взаємодіяти під час вирішення спільних мистецьких завдань, спілкуватися на теми мистецтва, прислухову- ватися до думки інших людей, аналізувати, висловлюватися, обґрунтовувати, аргументувати свої думки.

На 1116 уроках завдання передбачають групові та колективні форми ро­боти. Стосовно завдання дитина висловлює свою думку, уважно слухає свого однокласника, вміє підтримати діалог, аргументує, чому лялька сумна, а кло­ун - веселий. Може використовувати колір, який підкреслює стан цих образів. Дитина може порівнювати між собою динамічне та статичне зображення на малюнку і в природі, відрізняти холодну і теплу гаму кольорів, користуватися діагональним розташуванням ліній для передачі динаміки в композиції, само­стійно підібрати вірші, тобто, сприймати слово і зображення як невід’ємне ціле, асоціювати слово та зображення в їх єдності, розповісти казку чи опо­відання, сюжет яких відповідає сюжету картини.

Першокласники можуть порівняти між собою засоби різних мистецтв: об­разотворчого, музичного, художнього слова. їм буде цікаво розглянути один образ під кутом зору різних мистецтв, осягнути їх художньо-образний зв’язок через виразність ліній, кольорової гами, лінії мелодії, поетичності. Такі ін­тегративні завдання формують здатність учнів до інтегрального художнього мислення на основі досвіду перенесення знань і вмінь у межах мистецької галузі, що є критерієм міжпредметних компетентностей.

Тема «Чарівний ляльковий світ».

Мета: набуття знань про значення кольору в графіці, осьову симетрію, ляльковий театр; розвиток просторового мислення; стимулювання висловлен­ня почуттів, самовизначення через емоційне ставлення до героїв театру.

Завдання: Домалюй ляльку і клоуна. Хто з них веселий, а хто - сумний? Розфарбуй костюми відповідно настрою ляльок.

Урок починається із прослуховування музичних фрагментів різного харак­теру (твори, які школярі слухали або будуть слухати на уроці музики). Вчитель пропонує пограти в гру у парах «Я -- актор»: мімікою й рухами показати плач, сміх, роздратування, розповісти, які емоції їм подобаються більше і чому. Спостерігаючи за зміною міміки й рухів товариша, учні вчаться впізнавати емоції та оцінювати рухи інших дітей і своїх власних з метою оцінювання най­більш чи найменш виразних.

Доречно використати прийоми арт-терапії: виразити свій емоційний стан кольором, пояснивши, що людина може відчувати таку ж значну кількість відтінків настроїв як у природній палітрі - кольорів. Дітям демонструється таблиця з кольорами (кольори розташовано у дві колонки - тепла і холодна кольорові гами), в якій навпроти кольору намальовано піктограму обличчя, що характеризуються словами: веселий, спокійний сумний тощо. Тому кожний колір можна визначити як умовний емоційний знак настрою: червоний - під­несений веселий настрій; помаранчевий - радісний, теплий; жовтий - світлий, приємний; зелений - спокійний, врівноважений; блакитний - сумний; фіоле­товий - тривожний, сумний; чорний - повний відчаю, пригнічений. Тепла гама кольорів виражає емоції радості, спокою, теплоти; холодна - передає злість, гнів тощо. Ще можна провести вправу на розвиток уяви: школярам показують заздалегідь забарвлені в локальні кольори шматки картону або кольорові шма­точки тканини і просять уявити собі, що ці кольори, подібно людям, мають свій характер і настрій. «Давайте подумаємо, які з них добрі? Сердиті? Сумні? Ласкаві? Веселі? Нудні? Неспокійні?».

Потім учитель переходить до демонстрації репродукцій картини з зобра­женням дітей у костюмах Мальвіни, Буратіно, П’єро, Арлекіна та ін. (П. Сезан «Арлекін та П’єро», 3. Серебрякова «Катя з ляльками») і пропонує помірку­вати учням - які емоції відчувають діти, чому ляльці сумно чи весело? Як підказку можна використати музичні твори (Д. Кабалевський «Клоуни».

2. Чайковський «Нова лялька»).

Процес домальовування учнями ляльок у зошиті-альбомі супроводжуєть­ся вчительським коментарем: ляльки симетричні, тому потрібно малювати одну частину подібно іншій. Можна попросити їх показати власні симетричні частини тіла дві руки, дві ноги, два ока тощо. Коли фігури створено й учні приступають до малювання міміки, вчитель загадує загадку: «Якщо лінії по­вернуті вгору (брови, кутики вуст, очей) то цс... (діти показують мімікою ве­селий настрій)», а «Якщо лінії повернуті вниз, то це... (діти показують сум)». Настрій своїх ляльок учні обирають самостійно - залежно або не залежно від прослуханих музичних творів.

Цікавою знахідкою стане й використання на уроді справжніх масок, емоції ?кнх діти можуть вгадувати, а потім створювати свої маски, відображаючи свої особисті емоційні стани. У кінці або після уроку вчитель може розглянути роботи дітей під кутом зору психолога: скільки з них намалювало радість, а : кільки - сум. Запитати в дитини - чому її ляльці так сумно чи весело? У та- •інх завданнях простежується елемент психологічної діагностики, що певною мірою дає змогу коригувати виховну роботу.

Тема «Осінні настрої».

Мета: ознайомлення з мовою живопису (холодні та теплі кольори), дина­мікою в природі та композиції; розвиток вміння порівняльного аналізу; сти­мулювання художньо-образного мислення, самовизначення через емоційне ставлення в процесі сприймання творів мистецтва, формування естетичної компетентності.

Завдання: Допоможи художнику закінчити малювання картини. Передай г;. хами коливання гілочок на різних деревах з малюнків (гра).

Це завдання переносить молодших школярів із класної кімнати у художній

зей і зацікавлює причетністю до такої «дорослої» і творчої роботи, як на­писання справжньої картини. Вони уявляють себе у художній галереї, розтя­гають картини (С. Шишко «Пізня осінь», І. Остроухов «Золота осінь»). Потім п змальовують фрагменти дерев, а далі можуть проявити творчість, бо дитині невідомо як закінчується картина. Це завдання розвиває образне й аналітич­не мислення, адже до роботи включаються обидві півкулі головного мозку. '•Іожна запропонувати малювання падаючого листя пальцем (поставлена кра- н очка фарби протягується) або отримувати відбитки пензля, прикладаючи його п о паперу. Порівняти утворені листочки за технікою виконання, за динамікою рух вітру).

Наприкінці уроку діти порівнюють два осінніх пейзажі й визначають їхні характери, а потім групами створюють «живий» ліс, перевтілюючись у дере­ва на картинах (пластичні етюди). Перед показом учні загадують, який саме пейзаж зображатимуть, а потім обговорюють найбільш цікаві, на їх погляд, роботи - чий «ліс» відповідає задуму, які рухи були доцільні.

Тема «До країни Мультляндії».

Мета: осмислення художньо-образної мови мультиплікації; формування вміння порівняльного аналізу, стимулювання пізнавальних інтересів до рос- тннного світу; самовизначення через емоційне ставлення до світу природи, нормування естетичної компетентності.

Завдання (першогоуроку): Перетвори овочі в живі істоти, як у мультфільмі. Для цього домалюй овочам очі, носик, ручки, ніжки, одяг.

На урок учитель або учні приносять різні овочі й фрукти. За допомогою гострих паличок (або цвяшку), технікою продряпування, прорізують їм очі, ніс та інші частини обличчя. Створені на овочах образи можна перенести на папір і порівняти їх між собою: як змінила дитина мальований образ відносно створеного «ескізу» на натуральному овочеві.

Малювання на овочах допомагає дитині освоювати нетрадиційні техніки й незвичні матеріали. Вчитель пропонує ототожнити овочі з людьми (якщо кукурудзу, огірок, кабачок замотати хустинкою, вони будуть схожими на ляльку-немовля) і проводить аналогію - в природі плоди загорнені у листя, наче маля у пелюшки. Далі відбувається рухова гра: учні під музику гойдають свій «овоч-дитинку», співають їй пісеньку («Ой, люлі-люлі»). Образ «ляльки»- огірка зміниться, якщо на неї одягнути окуляри чи капелюх - лялька набере вигляду дорослого. У такий спосіб можна моделювати з учнями різні образи, програючи в іграх життєві ситуації. Добре, якщо б учитель знайшов час на уроці, щоб задати першокласникам запитання для міркування: «Для кого овочі чи фрукти є будиночком? (для насіння)». Далі вчитель розповідає, що у насінні знаходиться велика життєдайна енергія - з нього виростає фрукт або овоч. Так і діти, споживаючи фрукти й овочі збагачується вітамінами, гарно виростають. Цікавою для дітей станс вправа на повторення форм (яку форму нагадують різні овочі та фрукти) і загадки про овочі та фрукти, наприклад: «Без вікон та дверей повна хатка людей».

Виконання завдання у зошиті-альбомі відбувається у такий спосіб: щоб отримати «діафільм», «кадри»-малюнки дітей розміщують на дошці або сті­нах класу в одну перфострічку так, щоб утворилася послідовність виконання пісні про Гарбуза і його родину. Створений колективно «діафільм» використо­вують одночасно як план виконання пісні і як декорацію до дійства на уроці музики чи образотворчого мистецтва.

У другій чверті першокласники знайомляться з традиціями святкування на­родних свят. Зміст завдань спрямований на зацікавлення дітей: вони опано­вують народне мистецтво витинання (на прикладі сніжинки), прикрашають ялинку орнаментованими іграшками. Так починається формування етнокуль­турної компетентності через усвідомлення власної причетності до мистецьких цінностей національної культури, їх вивчення, збагачення і творче викорис­тання (народних традицій і свят, пов’язаних із ними атрибутів, які можна са­мостійно виготовити). Також формуватимуться предметні компетентності, які визначаються опануванням техніки витинання; розумінням процесу утворен­ня осьової симетрії. Водночас формуються художньо-світоглядні та ціннісно- орієнтаційні компетентності, які визначаються гуманістичними цінностями: доброта, любов до свого народу, пошана до його художньої спадщини.

Це можна спостерігати в процесі художньо-практичної діяльності учнів («Яким прийомом в живопису можливо «перетворити зло в добро та радість?», «За допомоги змін форми ліній перетворити емоційний стан Гірського Короля так, щоб він міг переселитися в музичне королівство ельфів») та в міркуван­нях на тему добра і зла на рівні дитячого світосприйняття («Чи можна лю­бов передати за допомогою темних фарб?»; «Чи зміниться настрій та емоції Гірського Короля, якщо його перемістити в музичне королівство, зафарбоване у світлі кольори?»).

Тема «Зимові фантазії».

Мета: ознайомлення з мистецтвом внтинанки та осьовою симетрією, набут­тя вмінь працювати з ножицями та складання паперу за принципом оригамі; розвиток пізнання світу природи через мистецтво, формування предметних і міжпредметних компетентностей.

Завдання (першого уроку теми): Виріж сніжинку з кольорового паперу. Приклади її до кола-платівки на великому аркуші й покружляй під музику вальсу.

Завдання передбачає ознайомлення учнів з технікою витинанки на прикладі створення сніжинки. На початку уроку школярі виконують вправу «Асоціація», завданням якої є вибрати речі з портфеля, які схожі на коло або назвати такі :еред речей або предметів у класі (годинник на стіні, серветки на столі, гло- ~ус, декоративна тарілка тощо). Виготовлення сніжинки розпочинається із набуття учнями уміння перетворювати аркуш прямокутної форми у квадрат. Лля цього один край паперу потрібно зігнути так, щоб його коротша сторона після згинання співпала з частиною довшої. Потім відрізати зайву смужку. З утвореним квадратом можна гратися, складаючи фігурки у техніці оригамі: після першого згинання він стає схожим на дах, після другого згинання - на напелюх-пілотку, на човник, склянку для води, гаманець тощо. Після третьо­го згинання діти малюють на утвореній формі півколо і обрізають його но­жицями. Далі школярі малюють олівцем на утвореному секторі трикутнички,

• хі потім вирізають (вирізання трикутників є найпростішим завданням з ви­різання ножицями). Увесь процес створення сніжинки вчитель супроводжує коментуванням та своїми практичними діями. Не всі школярі можуть нама­нювати півколо, в цьому їм можуть допомогти, на прохання вчителя, більш •тчітливі учні. Першокласники з великим задоволенням реалізують потребу номусь допомогти, бути потрібним, що є важливим у формуванні соціально-

• омунікативної компетентності. В зошигі-альбомі зображено платівку на яку, після закінчення роботи, учні прикладають виготовлену сніжинку і рухають п по колу у ритмі вальсу (Г. Свиридов «Заметіль»). Також подано фотогра- : її грамофона, патефона, програвача. Дітям цікаво буде дізнатися історію цих технічних засобів.

Урок продовжується рухливою грою «Кольоровий снігопад»: школярі ста- -:*ть біля парт, піднімають руки зі сніжинками вгору і випускають сніжинки з гук. Наступного разу учні колишуть піднятими угору руками з сніжинками з 'оку на бік, зображаючи коливання дерев, кружляють навколо себе та кидають понизу сніжинки всі разом. Потім усі розмірковують - яке враження виникло першого і другого разу? Що змінилося, коли сніжинки падали у русі (тихий снігопад перетворився на заметіль).

Рекомендовано завдання-спостереження: під час прогулянки розглянути снігові кучугури і подумати, кого вони нагадують, а також поміркувати у віль­ний час, на що схожі візерунки на вікні.

Завдання (другого уроку теми): Намалюй веселих сніговиків і приведи їх на свято. Придумай рухи для таночку сніговиків.

Завдання може бути вирішене у декількох варіантах: діти можуть намалюва­ти, зліпити чи зробити аплікацію танцюючих сніговиків або поєднати ці техні­ки у створеній композиції.

Виконання першого варіанту починається із запитання учням: «Як на біло­му папері намалювати білих сніговиків?» Розмірковуючи разом з учителем, учні дійдуть висновку, що білі на перший погляд предмети відрізняються лег­ким кольоровим забарвленням. Для цього діти знаходять у класі, у своїх речах білі предмети. Вчитель демонструє такий приклад: на білу тканину спрямовує світло ліхтаря, в якому за допомогою прозорої кольорової плівки змінюється колір променя світла. Діти висловлюють думку: потрібно до будь-якого кольо­ру (синього, фіолетового, рожевого) додати білої фарби. Розбіленим кольором першокласники «ліплять» сніговиків на аркуші паперу.

Можна проекспериментувати: учні тонують увесь аркуш паперу (синьою, фіолетовою, рожевою фарбами) і уявляють - хто поспішає на свято до Святого Миколая? На ще вологому тлі зображають білою фарбою різних за розмірами сніговиків, цяточками або у техніці набризку малюють падаючий сніг і зобра­жають сліди звірят.

Другий і третій варіанти виконання завдання передбачають ліплення учня­ми кульок різних розмірів, їх з’єднування між собою, а потім прикріплення на затонований і просушений папір. Діти можуть домалювати сліди сніговиків та інших тваринок, що святкують разом з ними.

Частину уроку можна провести і на подвір’ї школи: зліпити сніговиків, по­рівняти властивості снігу та пластиліну, підібрати їм слова-характеристики (сніг - хрусткий, крихкий, холодний; пластилін - м’який, теплий, тягучий).

Тема «Новорічна фантастична казка».

Мета: ознайомлення з розбіленням та затемненням кольорів, контрастом, розвиток умінь робити розтяжку кольору за допомоги додавання білої або чор­ної фарби; стимулювання асоціативного мислення, формування особистісного ставлення до добра і зла.

Завдання: Розфарбуй музичне королівство від темного до світлого кольору. В якій його частині живуть чарівні ельфи, а в якій - суворий гірський король?

На прикладі вечірнього та сонячного пейзажу (репродукції картин, фото­репродукції) учитель разом із дітьми визначає, які кольори є темними, а які - світлими і наводить асоціації: коли темні кольори - нам хочеться спати та уві сні набиратися сил. Сонечко встає, і світ навколо набуває яскравих кольорів. Далі він оповідає історію: «Росло на дереві яблуко. Сонечко напувало його світлом і теплом (учитель спрямовує на справжнє яблуко світло ліхтарика - діти бачать, що промінь ліхтаря додає яблуку яскравості кольору) і воно става­ло більш соковитим, яскравим, стиглим. Аж ось прийшла ніч (учитель вимикає світло ліхтарика, кладе яблуко у коробку та накриває темною хусткою). - Що ви

'учите: Яким стало яблуко? (діти заглядають у коробку по черзі і роблять вис- : зок, що яблуко потьмяніло, набуло сірого відтінку). - Куди ж зник яскравий червоно-жовтий рум’янець яблучка? Що ж тепер буде з ним, невже темрява :\овала його сяючу красу і змусила стати коричнево-червоним та сірим?».

Під час розповіді вчитель показує процес утворення розбілених світлих ко- тьорів на папері, закріпленому на мольберті чи дошці, а діти - повторюють за чим. Учитель додає до червоного, помаранчевого, жовтого білої фарби - утво­рюється рожевий. «Що відбувається з яскравими кольорами при додаванні до них білил? Вони робляться сумнішими? А може лагіднішими?». Білий колір, вливаючись в інший, наповнює його спокоєм і теплотою.

■<А який колір потрібно додати, щоб утворився темно-зелений, темно-си­ній⁹» Для цього до будь-якої фарби додається трохи чорної. «З’єднуючись з чорним, якого настрою набуває колір? Таємничого, похмурого, сумного?».

Після таких вправ на окремому аркуші, учні переходять до виконання за­вдання з зошиту-альбому: спочатку розглядають сторінку, впізнають ельфів і гірського короля і обирають, яку частину аркуша вони будуть розбілювати, а яку - затемнювати. Оскільки гуаші не прозорі, то зображення ельфів та короля зникнуть під тлом. А, отже, діти по-пам’яті намалюють ельфів у вигляді ме­теликів, а короля, схожим на жука в короні (силуетне малювання). Виконання роботи супроводжується музикою (Е. Гріг «У печері гірського короля», «Танок ельфів»). Потім учні пояснюють свій вибір: чому частину аркуша, де «жи- зуть» ельфи, вони розбілили, а іншу частину з печерою гірського короля - за­темнили.

Тема «У світі балету».

Мета: ознайомлення з мистецтвом театру, з балетом, усвідомлення по­няття спрощення форм, застосування простих геометричних фігур; розвиток художньо-образного й аналітичного мислення, уяви, почуттів.

Завдання (першого уроку теми): Склади фігурку артиста балету з геоме­тричних фігурок. Намалюй її.

На уроці образотворчого мистецтва продовжується розмова про театр, зо­крема балет. За допомоги вчителя учні порівнюють персонажів балету та ро­блять висновок, що рухи, жести, міміка танцівника характеризують його об­раз. Учитель пропонує скласти фігурку танцівника з геометричних форм.

На початку виконання завдання вчитель пропонує дітям таку вправу: їм роз­дають «монетки» з картону (одну — розміром 50 копійок і 13 штук - розміром 25 копійок, або одну - розміром 25 копійок та 13 штук - розміром 10 копійок). З таких «монеток» учні за зразком учителя складають чоловічка: велика мо­нетка - це голова, дві-три менші монетки - тулуб, по дві-три монетки - руки, по три-чотири монетки — ноги. Такими монетками діти користуються на уро­ках математики і вони є в пеналі кожної дитини. Вправа наочно демонструє учням пропорції людини-дитини і допомагає дослідити пропорції свого тіла, з’ясувати, наприклад, що руки є коротшими ніж ноги. Складений з «монеток» чоловічок обваловується олівцем (контур), а на отриманий модуль «проекту­ються» частини тіла танцівників із попередньо вирізаних геометричних фігур: вузьких прямокутників, з яких два коротші (руки), а два - довші (ноги) та один коротенький - шия, широкий прямокутник - тулуб. Ці геометричні фігури по­дані в зошиті-альбомі. Вчитель показує і пояснює, як можна змінювати «час­тини тіла» чоловічка - рухати геометричні фігурки і пропонує створити різні танцювальні пози своїм танцівникам - чоловічок іде, біжить, нахилив голову, хитає нею тощо.

Завдання (другого уроку теми): одягнути в костюми, героїв вистави про Лускунчика (вибір кольору, оздоблення й деталей). Для цього послухати музи­ку до балету і уявити образи персонажів.

У зошиті-альбомі намальовані хлопчик і дівчинка у легких спортивних кос­тюмах. Діти вирізають різноманітні геометричні фігури з кольорового паперу чи тканини (технологія як на попередньому уроці). А потім на поданих зобра­женнях фігур моделюють костюм, приклеюють його.

Отже, на уроках, присвячених театру (балету), формуються художньо- естетичні компетентності, уміння добирати персонажам балету відповідні предмети, відчуваючи стиль одягу і призначення цих предметів, також уміння зображувати фігуру людини (артиста балету) пропорційно.

На уроках формуються креативні компетентності, які визначаються тим, наскільки дитина нестандартно виконує завдання, самостійно змінює заданий образ, вільно добирає художні техніки, доказує і аргументує правильність сво­го вибору. Це виявляється в зміні положення фігури тварини, самостійному нанесенні обрисів обраної тварини, підборі кольорової гами (яка підкреслює образність, казковість, реалістичність), характер (хитрий, телепень, спритний, спокійний).

Саморегулятивні компетентності визначаються здатністю до самореаліза- ції в галузі образотворчого мистецтва, вона виявляється у розумінні дитиною простору та площини як основи для реалізації свого задуму, вмінні виражати свій настрій через використання кольорової гами, форм ліній, розташування предметів.

Також учні мають усвідомити єдність і взаємодію мистецтв, зокрема обра­зотворчого та театру. Вони засвоюють алгоритм написання шрифту, надають літерам фантастичності, щоб шрифт допомагав розкрити образ.

Тема «Народні майстри».

Мета: ознайомлення з поняттям силует, з технікою ліплення круглої ску­льптури, набуття навичок роботи з пластиліном або папером та ножицями; формування емоційної сфери, патріотичних почуттів, метапредметних, піз­навально-інформаційних компетентностей.

Завдання: Створи іграшку на вибір: півника з паперу або свищика з пласти­ліну та інсценуй з однокласником пісеньку «Два півники».

Учитель нагадує, що в українських родинах батьки зазвичай із любов’ю ство­рювали для своїх дітей безліч музичних іграшок - різноманітних за формою свистунців. Використовувався будь-який матеріал, який був під рукою: дерево,

' лина. солома, тканина, навіть солоне тісто (бажано продемонструвати іграш- -л або їх зображення). З ними можна було гратися, влаштувати змагання. А ще вени чудово «співали» - пищали і свистіли, мов справжні пташки.

Наслідуючи послідовність ліплення зображеного на великому плакаті, учні створюють свою іграшку-свистунець. Для того, щоб пташка сприймалась кк-равіше, вчитель пропонує для ліплення крилець, гребінця, дзьобу й очей •нхористати пластилін іншого кольору. А ще - прикрасити її квітами, цяточка- Бажано, щоб кожен учень розповів про свою іграшку: яка вона, як звучати- :е - ніжно, весело, сумно, голосно, тихо. Можна озвучити її своїм голосом.

Півників із паперу вирізають симетричною силуетною витинанкою. Вчитель тс здає шаблон, показує, як його прикласти до складеного паперу, обмалювати та вирізати.

Тема «Ми гці-професіонали».

Мета: ознайомлення з поняттям рельєфна форма, з техніками ліплення ре- тієфу та акварель «по мокрому», набуття навичок роботи зі стекою; форму- з-ання тактильного чуття, креативних компетентностей.

Завдання (першого уроку теми): Зліпи частини тіла тваринок і прикріпи їх :-;а зображення на аркуші.

Учні продовжують знайомство з такою професією, як скульптор-анімаліст і створюють свої «скульптури» - тваринок із пластиліну. На подані контурні зо­браження тварин в зошиті-альбомі учні наліплюють пластилін за допомогою стеки, в результаті чого утворюються рельєфні «скульптурки».

Завдання можна ускладнити. Для цього на підготовлені з картону силуети іази, тарілки, чашки наклеїти вирізаний рельєф тваринки. Влаштувати «лі­сову» виставку посуду з рельєфним декором. Якщо об’єднати декілька гіосу- лнн - вийде сервіз «Для зайчика», «Ведмедикова чашка», «Лисиччині вазоч­ки» тощо, тобто, діти самостійно вигадують назву сервізам.

Завдання (другого уроку теми): Намалюй багато квітучих дерев, щоб утво­рився сад (техніка акварель«по-вологому».).

На уроці учні «завітають» до майстерні художника-живописця. Доцільно показати репродукції картин із зображеннями художника за роботою у май­стерні. Учні обговорюють які предмети, художні матеріали та інструменти зони помітили у приміщенні майстра. Вчитель звертає увагу першокласників на те, що художник користується різними фарбами і різноманітними пензлика­ми, пише картини на мольберті - дерев’яній підставці, на який встановлюють лідрамок з полотном. Кожен художник малює по-своєму, у своїй манері, тому зсі картини різні.

У зошиті-альбомі учні створюють композицію «У садку цвітуть дерева». Спочатку діти розглядають репродукції картин художників і милуються кві­тучими деревами. Вчитель просить їх уявити, як у садку пахнуть яблуні й груші, «вдихнути» весняні пахощі фруктових дерев. Для створення весняної атмосфери в класі можна ароматизувати приміщення справжніми яблуками, грушами, які принесли діти за завданням вчителя.

Учні слухають пояснення вчителя і розпочинають роботу: відділяють небо від землі лінією, яка називається лінія горизонту. Змочують водою папір та наносять трішки фарби (блакитна, рожева, смарагдова), щоб утворився не­бесний простір. «Ніжними» фарбами малюють весняне небо, травичку, перші квіти. Дерева, які знаходяться ближче до нас, малюємо великими, ті, що далі від нас, — маленькими. Малюнки дітей із зображенням саду можна поєднати в одну композицію на дошці чи виставковому планшеті.

Робота супроводжується музикою (М. Лисенко «А вже весна» з опери «Зима і весна»; Е. Гріг «Весною»).

Тема «Свято Букваря».

Мета: ознайомлення зі шрифтами, складовими театру (декораціями), на­буття навичок написання графічного шрифту; формування предметних і креа- тивних компетентностсй.

Завдання: Створи ескізи декорацій до свята Букваря у вигляді літер.

Опановуючи засоби графічної виразності, учні будуть створювати «пор­трет» своєї букви (перша буква свого імені), прикрашати її за допомогою різ­них матеріалів - олівців, фарб, фломастерів тощо. На святі кожен учень буде показувати свою головну букву, тримати її малюнок у своїх руках, співати про неї. Можна використати малюнки дітей як оформлення класної кімнати, або актової зали під час свята. Тоді бажано для робіт використовувати аркуші фор­мату АЗ.

Працюючи над декораціями, учні можуть створити декілька ескізів декора­цій олівцем і для остаточного варіанту вибрати найкращий, на їхній погляд. Як дидактичний матеріал на уроці використовуються плакати зі зразками напи­сання літер у різних стилях (Г. Нарбут «Українська абетка» та О. Білаш «Пісні про абетку»).

Веселим і пізнавальним на уроці буде змагання «Хто швидше і хто більше?» (складання слів з виготовлених літер-малюнків). Клас розділяється на групи, кожна з яких складає слова з тих букв, які є у їхній групі. Хто придумав і ви­клав більше слів - та група і перемагає.

Якщо за допомоги батьків виготовити великий макет Абетки, в якій відкри­вається обкладинка, на кшталт дверей, то кожна дитина зможе бути «живою» літерою та виходити або заходити в Абетку. Разом з дітьми придумати цілу казку.