Література

Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські пер- -гдктіїви: Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О. Овчарук. - К.: К.І.С.,

2. МасолЛ. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика. - К.: Промінь, 2006. -

3. Овчарук О. Компетентності як ключ оновлення змісту освіти // Стратегії рефор­мування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. - К.: К.І.С., 2003. - С. 13—42.

4. Родигіна І. Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання. - X.: Вид. група «Основа», 2005. - 96 с.

5. Современные подходы к компетентностно-ориентированному образованию: Материалы семинара / Под ред. А. Великановой. -- Самара: Изд-во «Профи», 2001.

6. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования // Народное образование. - 2003. - №2. - С. 58-64.

7. Quality education for a better world. IB Programmes // http: //www.ibo.org [Елек­тронний ресурс].

Розділ II Методика викладання інтегрованого курсу «Мистецтво», спрямована на формування базових компетентностей учнів початкової школи

1. Компонент «Музичне мистецтво»

З мстою формування системи базових компетентностей молодших школя­рів до програми інтегрованого курсу «Мистецтво» (автори: Масол Л., Бєл- кіна Е., Оніїценко О., Очеретяна Н., Рагозіна В.) було розроблено навчаль­но-методичний комплект, який складається із зошита-альбому для учня і нав- чально-методичного посібника «Система творчих завдань на уроках мисте­цтва у 1-му класі» для вчителя (автори: Рагозіна В., Руденко І.). Цей комплект узгоджено з педагогічними програмними засобами «Мистецтво» (ГІГІЗ) для І—4-х класів («Контур плюс», Рівне). Зошит-альбом містить творчі завдання для учнів 1 -х класів, а науково-методичний посібник докладно розкриває про­цес викладання інтегрованого курсу «Мистецтво» у загальноосвітній школі. Розроблена методика спрямовується на формування базових компетентностей у процесі вивчення мистецтва і має свою специфіку у різних класах почат­кової школи, що зумовлюється віковими особливостями дітей і навчально- виховними завданнями у кожному окремому класі.

Розкриємо методику на конкретних прикладах уроків у 1-му класі.

До першого класу приходять 6 7-річиі діти з різним рівнем навчальної і психологічної готовності до школи, що позначається на їхньому бажанні вчи­тися, спілкуватися з однолітками, адаптуватися до нового режиму тощо. Окрім цього вчитель музики (мистецтва) стикається з різним рівнем розвитку музич­них здібностей і художньо-естетичного досвіду дітей. Тому основне завдання '• років - зацікавити і захопити дітей музикою, створити особливу піднесену : творчу атмосферу. Неабияким завданням для педагога є налагодження кон­такту з дітьми, довірливого спілкування з ними. Це дасть змогу першокласни­кам відчувати себе розкуто й невимушено на уроках, а також стимулюватиме інтерес учнів до мистецтва і заохочуватиме до власної творчості. Саме через створення необхідної мотивації до навчання можливо формувати здатність до пізнання у галузі музичного мистецтва, що складає основу предметних компе­тентностей. Розпочинаючи цей процес, вчителю доцільно відштовхуватися від життєвого та художнього досвіду дітей, надбудовуючи на цій основі мистецькі знання, ро. виваючи здібності, якості.

Початком навчання і уроку «Подорож до країни мистецтв» стануть слова вчителя про мандри до незвичайної країни Мистецтво, де здійснюються мрії, те можна стати справжнім творцем - для цього лише потрібно засвоїти абет­ку мистецтв. Вчитель розповідає про різноманітний світ природи, предметів, які мають свою форму, колір і звук. Розповідь супроводжується демонстра­цією репродукцій картин з різними пейзажами (ліс, водоспад, море, місто), іцо стимулюватимуть пригадувати звуки, які діти вже чули. Після розповіді доцільно залучити дітей до практичної роботи: вчитель пропонує «послухати тишу» і назвати звуки, які вони чують (завдання-спостереження). У процесі евристичної бесіди учні самостійно дійдуть висновку які звуки є шумовими, а які - музичними. Так, з першого уроку діти 6-7-ми річного віку розумітимуть, що вони є дослідниками у царині музичного мистецтва і можуть самостійно здобувати нові знання.

Часто вчителі намагаються дати якомога більше інформації учням, перетво­рюючи урок на монолог. Вважаємо, що необхідно привчати учнів самостійно пізнавати інформацію, осмислювати її, діяти і творити. Цьому сприяють роз­маїття творчих форм роботи, в яких першокласники виражають себе у різних видах музичної діяльності - сприйманні, виконанні, творенні. Наприклад, од­ним з таких прийомів пізнання нового матеріалу є гра-імітація «Уяви, що ти...». За її сценарієм діти повинні зімітувати звуки довкілля, які чують уявні Лясолька і Барвик (персонажі підручників Л. Масол і Е. Бєлкіної «Мистецтво»), мандруючи лісом, берегом річки і вулицями міста. Вчитель розповідає історію їх веселих пригод, показує серію малюнків нібито побаченого ними й про­понує школярам назвати й відтворити звуки, які почули діти у мандрівці (цс можуть бути як вдало підібрані репродукції картин художників, так і послідов­ність малюнків, зображення на яких дає змогу вчителеві скласти розповідь, а учням відтворити звуки). Ігрова форма сприяє як швидкому «включенню» дітей в пізнавальний процес уроку через практичну діяльність, так і форму­ванню умінь порівнювати і класифікувати інформацію, завдяки чому краще засвоюються основні музичні поняття.

Сприймання музичних творів і їх обговорення на перших уроках можна побудувати у вигляді інтегрованого (музика і графіка) завдання «Три стани моря». На уроках образотворчого мистецтва учні вже ознайомилися з різними лініями, які мають свій «характер». Саме тому вчитель пропонує послухати два-три фрагменти контрастних музичних творів, обговорює з учнями їх на­стрій і просить відобразити мелодії різними лініями - прямою, хвилястою і лінією-зигзагом, які заздалегідь намальовано на дошці або плакаті. Завдання такого типу допомагають учням порівнювати характер музичних інтонацій з характером ліній і відчувати образно-асоціативні зв’язки між музичним і обра­зотворчим мистецтвом (функціональні внутрішньогалузеві компетентності).

Для закріплення нової інформації у першому класі бажано обирати форму гри, змагання або загадок, які дають змогу залучити на уроці значну кількість дітей, стимулювати їх бути активними у пізнані, не боятися помилятися, тво­рити. Цс стає початковим етапом формування як предметних, так і креатив- них компетентностей. Наприклад, в іграх на сприйняття й імітацію звуків: один учень відтворює будь-який звук, а інші - його відгадують і називають. У зошиті-альбомі учням пропонується завдання допомогти котику відшукати на малюнку тих, хто створює музичні звуки.

Характерно, що процес формування креативних компетентностей відбува­ються разом з набуттям учнями предметних компетентностей. Так, на уроці

• Народні митці» вчитель демонструє зображення народних музичних інстру­ментів (сопілка, бандура, скрипка, кобза тощо) на малюнках, плакатах, фото­графіях і розповідає, що кожний народ створював свої музичні інструменти, на яких грали народні музиканти. Вони супроводжували співаків чи просто трали музику на святах. Часто музиканти об’єднувалися у невеликі гурти, які називалися ансамблями. З одним із таких народних ансамблів учні вже позна­йомилися раніше - це «троїсті музики» (можна включити фрагмент твору у виконанні ансамблю і попросити учнів пригадати його назву). Доречно буде :гадати, на яких саме інструментах грають його учасники. Ознайомлення з іншими народними музичними інструментами триває паралельно із сприйнят­тям їх звучання в аудіо-запису. Учні намагатимуться підібрати найбільш влуч­ні слова, що характеризують тембр їх звучання. Такі навички знадобляться школярам, оскільки сприймаючи танцювальну мелодію у виконанні народного лнеамблю, вони зможуть розпізнати на слух музичні інструменти колективу.

V' ході уроку вчитель запрошує дітей завітати на «музичний ярмарок» та гозглянути цікаві речі, виставлені на столі - глиняні іграшки. Вчитель бере :ану з них і демонструє як вона грає. Виявляється, що цс не проста іграшка, а музичний інструмент. Такі музичні іграшки були веселою втіхою українських пітсй. їх робили з дерева та глини, часто у вигляді пташок, домашніх тваринок. А от як їх називали? Про це учні мають здогадатися самостійно. Звичайно, що гро слухавши звуки іграшок, першокласники здогадаються про їх назви - пи­щики і свистунці, оскільки вони пищать, свистять і тьохкають. Якщо вчитель має достатню кількість таких іграшок-свистунців, то можна спробувати розді- -тнти клас на декілька груп, одній з яких доручити спів пісні, а іншій - акомпа­немент на свистунцях.

Цікавим дидактичним матеріалом до уроку можуть стати музичні іграшки інших народів світу. Навколо їх розгляду і тлумачення можна побудувати ев­ристичну бесіду - чому, на думку дітей, музичні іграшки мають таку форму і як форма інструмента впливає на його звук.

Допитливим першокласникам буде до вподоби виготовлення власних му­зичних іграшок. На уроці учні згортають у «рулончик» невеличкий аркуш кольорового картону, закріплюють край скотчом або клеєм-«олівцем», проді­рявлюють олівцем отвори і... можуть «грати» на саморобній сопілці, приду­муючи різні звуки. Головне, спонукати 6-7-річних дітей до творчості, надаючи приклад того, що відтворювати звуки можна на будь-якому інструменті. Саме так і робили народні музики, які виготовляли свої інструменти з природно­го матеріалу - глини, дерева, висушених овочів тощо. Вчитель може задати учням домашнє завдання - створити домашній оркестр шумових інструментів із склянок, які у різній кількості наповнені водою і звернути увагу на їхнє звучання. А ще - уявити себе прадавнім майстром і придумати свій музичний інструмент з природного матеріалу. Бесіда навколо теми «А з чого ще можна створити музичний інструмент?» буде для дітей 6 7-річного віку цікавою і піз­навальною, стимулюватиме їхню допитливість, розвиватиме фантазію, творче мислення (креативні компетентності).

Часто на початковому етапі навчання на уроках музичного мистецтва перед вчителем постає проблема - першокласники не вміють висловлювати словами свої почуття та емоції від прослуханих музичних творів, оскільки їм бракує слів-характеристик. Найчастіше на запитання вчителя про настрій і характер музичного твору молодші школярі дають короткі відповіді типу «музика ве­села», «музика сумна». Радимо використовувати вчителеві «Словник ознак характеру звучання емоцій» В. Ражникова [3, с. 430]. У ньому виділено 27 основних груп, кожна з яких налічує значну кількість близьких до головної ха­рактеристики слів-епітетів. На початку роботи достатньо взяти декілька осно­вних груп з мінімальною кількістю слів-характеристик у групі. Наприклад, група «Радісно»: святково, дзвінко, грайливо, легко, яскраво, блискуче тощо. Такі слова краще розміщувати групами на плакатах великими літерами (де­монструвати за допомогою інтерактивної дошки) і звертатися до учнів з про­ханням відібрати з них відповідні характеристики до прослуханих творів. Поступово учні поповнюватимуть свій словниковий запас, а вчитель розши­рюватиме групи новими словами-характеристиками, додаватиме нові групи. Такі плакати можна використовувати не тільки у початкових класах, але й у основній школі, залучаючи учнів придумувати слова-характсристики музич­них образів. Така цілеспрямована робота сприятиме розвитку функціональних предметних компетентностей, умінню висловити свої думки стосовно музич­них творів, порівняти засоби мови різних видів мистецтв.

Послідовне формування предметних і креативних компетентностей продо­вжується на другому уроці «У гості до веселки», де першокласники розкриють мистецьку таємницю - музика може відображати навколишній світ! А якими можуть бути музичні звуки? З таких запитань розпочинається знайомство з мо­вою музичного мистецтва, зокрема висотою звуків і звукорядом. Для кращого засвоєння матеріалу учнями, автори обрали наглядно-образну форму подачі звукоряду в зошиті-альбомі у вигляді висхідних і низхідних сходинок кольо­рової веселки, на яких живуть веселі нотки. Мандруючи пальчиками правої і лівої рук вгору-вниз по кольорово-музичній веселці-звукоряду (на малюнку у зошиті-альбомі) учні називатимуть ноти, потім під акомпанемент вчителя проспівуватимуть їх і, тим самим, краще запам’ятають їх розміщення. Вправи із залученням пальчиків обох рук є надзвичайно корисними для першокласни­ків, оскільки крім дидактичних завдань вони розвивають дрібну моторику рук, приводять у діяльність комплекс зорових, слухових і дотичних аналізаторів го­ловного мозку, які допомагають образно сприймати і осмислювати матеріал.

З метою засвоєння нового матеріалу й водночас розвитку особистісних якос­тей учнів - уваги, пам’яті, умінь швидкого реагування на змінні умови завдання, зчитель може використати ігри, в яких він умисно помиляється, а учні його зиправляють (ігри на увагу «Правильно-неправильно»).

Для розкриття основного поняття уроку - висоти звуків, вчитель розпові­дає учням дидактичну казку про музично-веселкове королівство різних зву­ків, після чого доцільними стануть завдання-контрасти. Наприклад, «Впізнай героїв однієї казки»: вчитель називає пару будь-яких персонажів однієї казки і наприклад, Велетень і Хлопчик-мізинчик, Гулівер і ліліпути) і грає на фор­тепіано звуки різної висоти. Діти зіставляють образи героїв казки зі звуками різної висоти і здогадуються, кому вони належать.

Художньо-образний зміст різних мистецьких творів (у процесі сприймання репродукцій картин - «Краєвид з веселкою» К. Сомова і музичних п’єс «Дощ і веселка» С. Прокоф’єва, «Веселка» М. Степаненка) сприяє створенню у дітей мистецьких асоціацій, основою яких є життєвий досвід художньо-естетичні враження. «Проживаючи» мистецькі образи, в учнів народжується свій худож­ній образ, який втілюється на уроці образотворчого мистецтва. Саме у здат­ності сприймати і зіставляти зміст творів різних видів мистецтва, виявляти своє емоційно-ціннісне ставлення до них і проявляється загальнокультурна компетентність школярів.

Однією з найважливіших компетентностей є соціальна. Вона забезпечує вза­ємодію школярів, вирішення колективних і групових завдань. Методикою пе­редбачено групові та колективні ігри, які з першого класу закладають основи художньо-комунікативної компетентності - вміння сприймати і поважати дум­ки інших, обґрунтовувати й аргументувати свої, здійснювати полілог. Так, на уроці «Чарівний ляльковий світ», слухаючи контрастні музичні твори («Нова лялька», «Хвороба ляльки» П. Чайковського, «Клоуни» Д. Кабалевського), учні переконуються, що музика може виражати різні настрої. Діти грають в парах у «Пальчиковий театр»: тут потрібно уявити, що руки (пальчики) - це артис­ти лялькової вистави «Білосніжка і семеро гномів». Учні пригадують імена гномиків - Веселун, Вигадько, Буркотун, Чхайлик, Сонько, Тишко, Мудрійко. Один учень у парі надає своїй руці-«ляльці» настрій і емоції одного з обра­них персонажів та починає грати роль, створюючи кілька слів діалогу. Інший учень - «глядач» - відгадує настрій «ляльки». Потім учасники міняються ро­лями. Це можуть бути і музичні імпровізації типу «запитання - відповідь» (один гномик заиитує-співає, інший - співає-відповідає).

Формуванню художньо-образного мислення, досвіду перенесення знань у межах мистецької сфери, що свідчитиме про набуття учнями міжпредметних компетентностей, сприятимуть завдання інтегрованого типу. В них школярі усвідомлять виразні ознаки мов різних видів мистецтв. За їх допомогою втілю­ється художня ідея твору. Так, на уроці «Осінні настрої», розглянувши малюн­ки у альбомі, учні добирають їм поетичні рядки, інтонація яких є співзвучною художнім образам. Далі діти зіставляють кольорову гаму малюнків, виразність ліній і форм з настроєм художніх образів віршів, а також словами, за допомогою яких їх створено. Потім вчитель пропонує уявити характер музики, що озвучу­вала б такі картини і добрати слова-характеристики з загального набору слів, розташованих на «листочках» (у зошиті-альбомі), а також допомогти Барвику домалювати картину осіннього пейзажу у альбомі. Усвідомленню художньо- образного зв’язку мов (музична інтонація - поетична інтонація - виразність ліній кольорова гама) допоможуть прийоми словесного і пластичного малю­вання.

Формуванню міжпредметних компетентностей максимально сприятимуть узагальнюючі уроки чверті, які познайомлять дітей з синтетичними мистецтва­ми - кіном, хореографією, театром. Увести до світу мистецтва анімації і нада­ти перший досвід творчої діяльності у цій сфері вчитель зможе під час уроку «До країни Мультляндії» Учні вивчають українську народну пісню «Ходить гарбуз по городу», переглядають фрагменти однойменного мультфільму, а по­тім створюють свій «мультик» на що тематику. Вони «оживляють» персонажів пісні: продумують характер героя і малюють його, надавши відповідні риси обличчя, зачіску, одяг. Потім учні «монтуватимуть» і «озвучуватимуть» свій мультфільм.

У процесі такої підготовчої роботи і розігрування пісні у групах учні на­бувають мистецько-організаційних умінь (стежити за порядком виконання ролей, слухати інших, вчасно вступати) та тренують свої комунікативні нави­чки - уважно ставитися один до одного, взаємодіяти у колективі (художньо- комунікативні компетентності). Означені навички формуються і у третій чверті, зокрема на уроках «У світі балету». Учні пригадують, що балет це музичний спектакль і важливе значення у ньому належить оркестру музичних інструментів. Оркестр - це великий колектив музикантів, які грають разом. Вчитель пропонує назвати відомі учням музичні інструменти і музикантів - скрипаль, трубач та ін. Однак, для гри у оркестрі музиканти сідають у певному порядку - по групам. Про назви груп учні спробують здогадатися самостійно. «Як називається група, в якій грають скрипки, альти, віолончелі й контрабас -- струнні? А чому? Здогадалися, тоді - молодці!» Уважно придивившись до ін­ших інструментів, можливо, учні назвуть інші групи? Так можна ознайомити­ся з групами оркестру - струнними смичковими, духовими і ударними.

Спробувати виконати роль «оркестрантів» великого колективу і разом ви­конати твір допоможе гра-імітація «Оркестр». У ній школярі діляться на групи оркестрового колективу - струнну, духову, ударну і під музику імітують гру на музичних інструментах (або виконують ритмічний акомпанемент поспівки). Виконати завдання з зошита-альбому після такої гри першокласникам буде легко: вони швидко здогадаються на яких музичних інструментах грають му­зиканти і знайдуть їм місце у оркестрі.

Розігрування пісень надає широкі можливості і для формування креатив- них компетентностей 6 --7-річних школярів. За умови відповідної організаційно- методичної роботи й творчого підходу самого вчителя, всі діти можуть проявити себе у будь-якому виді діяльності: в малюванні ескізів костюмів чи декорацій, співі, у акторській грі. За таких умов урок перетворюється на справжню мис­тецьку подію. Зауважимо, що надання самостійності в інсценізаціях пісень чи казок привчає першокласників до роботи над мистецькими проектами в осно­вній школі, що сприятиме розвитку художньо-соціальних компстентностей.

Формування особистісних компстентностей є прерогативою основної і стар­шої школи, однак започатковувати процес необхідно у навчанні молодших школярів. Пізнання культури інших народів світу, здатність інтерпретувати та використовувати їхні цінності (полікультурна компетентність) починається з пізнання культурної спадщини свого народу, з усвідомлення власної причет­ності до національних традицій, їх вивчення і використання у родинному се­редовищі, побуті, дозвіллєвій діяльності

Розвиток етнокультурної компетентності починається з інтересу до музич­ного фольклору України на уроці «Зимові фантазії». Вчитель звертається до близької кожній дитині тематики - материної пісні і пропонує допомогти уяв­ній матусі (на малюнку у зошиті-альбомі) заколисати малюка та заспівати йому пісню. Показуючи рухом руки характерний ритм колисанки, проспівуючи її мелодію, учні самостійно пересвідчуються у спокійному характері, наспівній мелодії, помірному темпі і тихій гучності. Цікавою стане гра-експеримснт: проспівати колискову різними за висотою голосами (низьким або високим), з різною динамікою (тихо або голосно), у різних темпах (повільно або швидко) і самим поміркувати - що відбулося з піснею? Так, зіставляючи основні озна­ки пісні і танцю (вальсу), школярі усвідомлять їхні характерні особливості. А зробивши витинанку сніжинки й кружляючи її по колу на аркуші альбому під музику вальсу (урок образотворчого мистецтва), учні ще раз закріплять основ­ні поняття уроку.

Ознайомлення з фольклором переслідує не тільки навчальну мету - набуття першокласниками знань про його особливості, але й виховну - прилучення до традицій свого народу. Так, у другій чверті першокласники знайомляться з традиціями святкування Дня Святого Миколая, Різдва, слухають «Щедрик» М. Леонтовича у виконанні професійного хору, переглядають фрагмент кіно­фільму «Один вдома» і пересвідчуються в тому, що загальнолюдські ціннос­ті родинної любові, добра, справедливості є однаковими для різних народів (основи ціннісно-орієнтаційних компстентностей). Залучати дітей до фоль­клору треба, не переобтяжуючи інформацією про походження обряду та його проведення. Краще розіграти з ними його фрагмент (наприклад, «Водіння Кози» з виї знанням щедрівок і колядок) чи уривок з казки на відповідну тема­тику («Рукавичка»),

Власну причетність до традицій і цінностей національної культури першо­класники зможуть відчути у процесі проведення «Святкового фестивалю» (заключний урок другої чверті), де вони виконуватимуть пісні, гратимуть на музичних інструментах, танцюватимуть у дарунок гостям. Головна мета уроку - сприяти дитячій музичній творчості, стимулювати самовираження мо­лодших школярів у різних видах музичної діяльності.

Формування полікультурної компетентності в учнів відбуватиметься у про­цесі опанування нових танцювальних жанрів - старовинного полонезу і ме­нуету. Для створення атмосфери старовини, вчитель може заздалегідь при­красити класну кімнату репродукціями картин із зображенням старовинного балу (наприклад, «Бал» А. Боссе) та доповнити інтер’єр речами, що імітують інтер’єри далекого минулого: підсвічниками, капелюхами з пером, старовин­ним годинником, чорнильницею з пером тощо.

Під музику старовинного полонезу учні заходять у клас. Учитель пояснює, що сьогодні вони запрошуються на старовинний бал при дворі короля - тому і заходили до класу під музику полонезу. Про характерні особливості менуету учні дізнаються, виконавши завдання «Танцмейстер на балу»: вигадати рухи до танцю, назва якого невідома. Для цього потрібно проаналізувати мелодію, темп, ритм і створити рухи, які б їм відповідали.

Набуття внутрішньогалузевих компетентностей триває впродовж третьої чверті, яка присвячена театральному мистецтву. Урок «У світі балету» гос­тинно відкриває завісу театру опери та балету. Що там цікавого чекає на них? Неможливо скласти враження про балет на основі малюнків чи репродукцій картин із зображенням балетних сцен. Тому до уроку пропонуємо включити фрагменти балетних вистав, які дадуть змогу учням «візуалізувати» образи героїв «Лускунчика» та зрозуміти, як сюжет казки, події, почуття персонажів можна передати мовою рухів, жестів, пластики людського тіла. Першокласники спробують «оживити» балетну сценку, випробувавши себе у ролі танцівни­ка балету: повторити рухи, які виконують герої персонажів балету - Маші, Лускунчика, Мишачого короля. «Чому танцівники використовують такі різ­ні пози і рухи? Вони відображають характери персонажів балету!» Дотепним стане конкурс майбутніх «артистів балету»: хто з учнів зможе найбільш ви­разно показати рухами різні емоції і почуття (спочатку без музики), напри­клад: «Я тебе слухаю», «Я тебе люблю», «Я гніваюсь» так, щоб його зрозуміли інші діти. Потім учні самостійно виконують музично-пластичну імпровізацію. Виконання цих вправ сприяє усвідомленню основних емоційних станів людей (радість, сум, страх, подив, злість) і способів їх вербального і невербального вираження.

Оскільки у пластичних вправах кожна дитина використовує свій власний за­пас рухів, тому доцільно спрямувати бесіду у виховне русло, наголосивши, що наші рухи красномовно говорять за нас, тому варто працювати над культурою своїх рухів, тренувати поставу.

Чудовою знахідкою уроку є гра у «тіньовий театр»: впізнай за кулісами пер­сонажів балету. А завдання «Костюмер театру» - підібрати елементи одягу і відповідні атрибути артистам балету «Лускунчик» - створить можливос­ті експериментів і пошуку відповідей на питання - «Кому з героїв належить ця шабля? На кого перетвориться Маша, якщо одягне капелюх Лускунчика?» Наступним завданням стане випробування себе у ролі композитора і спроба описати словами музику, яка б розповіла про персонажів балету, якими будуть мелодія, ритм, динаміка тощо.

Результати формування комнетентностей можна спостерігати наприкінці року у різних формах узагальнення: музично-театральні вікторини, рольові діалоги за ілюстраціями, ігри-драматизації, концерти.

Театральна вікторина (останні уроки третьої чверті, присвячені мистецтву театру). Перед вікториною вчитель пояснює, що дуже часто театральні виста­ви демонструються у радіоефірі (радіовистави). Виразні й колоритні голоси артистів дають змогу слухачам уявляти персонажів і здогадуватися, хто з геро­їв вистави розмовляє, навіть коли вони їх не бачать.

Учням пропонуються кілька варіантів вікторини:

1. У відеозапису учні переглядають короткотривалі фрагменти різних ви­став і визначають їх назву та героїв.

2. В аудіо-запису школярі слухають фрагменти вистав - музичні монологи та діалоги персонажів і мають впізнати героїв (цей варіант є складнішим, од­нак більш корисним, оскільки розвиває пам’ять, увагу).

Рольові діалоги за ілюстраціями. На дошці розвішано плакати або малюнки, що відображають сцени з різних вистав, із якими учні ознайомилися протягом третьої чверті. Першокласники пригадують назви творів. Далі клас ділиться на групи, кожна група отримує набір карток-малюнків, розподіляє ролі. Вчитель викладає послідовність карток, а учні розігрують сюжет, який розгортається на малюнках. Перші сюжети, які пропонуються учням, можуть бути простими і включати ситуації з життя («день народження», «смішна подія на вулиці», «новенький хлопчик прийшов у клас»). Рольові діалоги передбачають вико­ристання вербальних засобів, тому вчитель звертає увагу дітей на те, що мова акторів має бути дуже виразною, інакше вистава не буде яскравою і цікавою для глядачів.

А от ігри-драматизації вчитимуть учнів самостійно знаходити засоби ви­разності щоб зіграти одну роль - інтонацію, жести, рухи. У процесі ігор- драматизацій варто надавати учням право вибору ролей, враховувати їхні ба­жання, призначати на роль не тільки активних, але й боязких та несміливих дітей. Учні можуть обирати ролі, тягнучи жереб-картку, на якій схематично зображено персонаж, який вони гратимуть тощо.

Отже, процес формування базових компетснтностей є комплексним і по­требує системи, що забезпечує навчання за програмою інтегрованого курсу «Мистецтво».