8. Організаційні форми підприємств.

Підприємство є перш за все організаційно-технологічною одиницею, головна функція якої полягає у створенні нових благ. Однак воно завжди функціонує за певних соціально-економічних умов, що визначають його організаційно-правову форму. В країнах розвинутої ринкової економіки розрізняють три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності - одноосібне володіння, партнерство, або товариство, та корпорація (акціонерне товариство).

Найпростішою організаційно-правовою формою є одноосібне володіння. Підприємець самостійно веде справу, отримує весь дохід і несе повну відповідальність за ризик цієї діяльності. Особливістю такого підприємства є нероздільність майнової відповідальності його власника. Це означає, що останній несе майнову відповідальність за усіма своїми зобов'язаннями, пов'язаними з функціонуванням підприємства, усім своїм майном, незалежно від включення його у майно підприємства. Такий принцип повної відповідальності передбачає звернення стягнення не лише на майно, задіяне у підприємстві, а й будь-яке інше власне майно підприємця. Це істотний недолік одноосібного володіння, але не єдиний. Такі підприємства, як правило, мають обмежені фінансові можливості, некваліфікований менеджмент, невизначеність строків діяльності, невисокий дохід. Серед одноосібних підприємств трапляється найбільше банкрутств, що зумовлюється обмеженістю фінансових коштів та недостатнім досвідом управління. Водночас, позитивним є те, що такі підприємства легко організовувати. Вони забезпечують власнику повну самостійність, свободу та оперативність дій, мають максимум спонукальних мотивів до діяльності, оскільки весь її результат є власністю однієї особи, забезпечують високу конфіденційність підприємства, характеризуються низькими організаційними витратами.

Другою організаційно-правовою формою підприємництва є партнерство, або товариство. Це форма підприємництва, при якій кілька осіб об'єднують зусилля і засоби виробництва для спільної діяльності й кожен з них бере участь в управлінні та одержує прибуток відповідно до своєї частки у спільному капіталі. Як правило, об'єднуються фінансові ресурси, майно та уміння здійснювати підприємницьку діяльність. Утворення такого підприємства відбувається шляхом укладення відповідної угоди, в якій визначаються основні принципи спільної діяльності. Кожен учасник товариства є його представником, відповідаючи за будь-які дії у ході реалізації партнерства.

Порівняно з одноосібним володінням партнерство має певні переваги. Об'єднання ресурсів кількох осіб дає змогу збільшити розміри підприємства, бо кожен партнер вносить додатковий капітал. Створюються умови для поліпшення менеджменту, бо, як правило, між учасниками товариства відбувається спеціалізація за різними напрямами підприємницької діяльності. Розподіляється і відповідальність за результати, що зменшує психологічний тиск відповідальності порівняно з одноосібним володінням. Позитивною рисою є і те, що учасники партнерства за деякими винятками несуть обмежену відповідальність за результати спільної діяльності.

Не позбавлена ця форма підприємництва і недоліків. Як правило, залишається обмеженість фінансових ресурсів, хоча порівняно з одноосібним володінням вони ширші. Характерні певні труднощі й в управлінні, бо, як правило, низька оперативність у прийнятті рішень, оскільки необхідна його узгодженість між партнерами. Недоліком є й непередбачувана тривалість функціонування такого підприємства, бо вихід хоча б одного учасника може призвести до припинення його діяльності.

В Україні згідно з чинним законодавством, зокрема Законом «Про господарські товариства», до цієї організаційно-правової форми підприємництва належать такі господарські товариства: з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повне і командитне.

У товариствах з обмеженою відповідальністю за рахунок коштів учасників утворюються статутні фонди, поділені на частки (паї), розміри яких визначено установчими документами. Таке товариство за своїми зобов'язаннями відповідає лише належним йому майном. При зверненні стягнення на майно товариства за його боргами учасник відповідає лише своєю часткою (паєм), а на решту його майна відповідальність не поширюється.

Товариство з додатковою відповідальністю утворюється аналогічно товариству з обмеженою відповідальністю, але його учасники відповідають за боргами не тільки внесками у статутний фонд, а й при недостатності цих сум — і належним їм майном, що не є власністю товариства. Розмір внесків визначається пропорційно паям у товаристві.

Повним є товариство, учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. При недостатності майна товариства для виконання зобов'язань вимога може бути звернена на майно учасників, не внесене до товариства.

Командитне товариство включає як учасників з обмеженою відповідальністю, так і учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Управляють справами такого товариства лише учасники з повною відповідальністю.

Третьою організаційно-правовою формою підприємництва є корпорації. (В Україні статусу корпорації відповідає відкрите акціонерне товариство, оскільки немає спеціального законодавства щодо корпорації, а є один закон «Про господарські товариства», що регулює статус як товариств типу партнерства, так і відкритих акціонерних товариств.) Це акціонерне товариство, статутний фонд якого поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. Його головною особливістю є те, що воно є юридичною особою, яка виступає абсолютно відокремлено від акціонерів і діє від власного імені, а не від імені акціонерів. Майно акціонерного товариства є його власністю. Його функціонування, права та обов'язки повністю незалежні від осіб, що входять до його складу (акціонерів). Ця особливість зумовлює переваги корпорації порівняно з іншими організаційно-правовими формами.

По-перше, корпорації відзначаються стійкістю. Оскільки корпорація виступає у своїй діяльності як самостійна особа, зміна власників акцій безпосередньо на її діяльності не позначається. Корпорація здійснює свої права, може набувати додаткових прав і нести втрати незалежно від того, кому вона належить повністю або частково у результаті володіння акціями, або від тих, хто в ній працює. Тому зміна акціонерів не призводить до припинення діяльності корпорації. По-друге, корпорація є товариством з обмеженою відповідальністю. Це дає можливість для більшого ризику в процесі господарювання, для інвестування коштів у нові напрями економіки. По-третє, у цьому утворенні є умови для відокремлення власності від управління, що дозволяє використовувати високоефективний менеджмент. По-четверте, корпорації можуть розширювати свої ресурси за рахунок випуску акцій та їх вільного продажу на фондовому ринку.

До недоліків цієї організаційно-правової форми підприємництва належать ускладнена порівняно з іншими формами процедура утворення, певні можливості для зловживань (при випуску акцій), подвійне оподаткування. Однак переваги корпорацій безперечні. Це підтверджується і практикою країн з ринковою економікою. За своїм значенням корпорації є провідною формою підприємництва, що забезпечує переважну частину створюваної продукції.