48. Пояснити поняття: гіперінфляція.

Гіперінфляція – різке знецінення грошей, швидке зниження їх купівельної спроможності, яка виявляється в значному рості цін. Прийнято рахувати, що гіперінфляція наступає при піднятті рівня цін, що перебільшує 1-2% на день, або 50% в місяць, або 2000% на рік.

49. Грошова система та її елементи.

Функціонування ринкової економіки передбачає безперервний рух грошей. Цей рух у процесі товарообороту, надання послуг та погашення боргових зобов'язань та інших грошових платежів називається грошовим обігом. Він виник з появою грошей ще до утворення держави, яка поступово монополізувала його. Визначена державою форма організації грошового обігу називається грошовою системою. У кожній країні вона формувалася історично і закріплювалася встановленими державою законодавчими актами.

Грошові системи включають в себе такі основні елементи:

• Певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін);

• Види державних кредитних і паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

• Форми і умови безготівкового платіжного обігу;

• Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси;

• Органи, що відають організацією грошового обігу.

50. Ринкові установи: біржі, банки та інші фінансово-кредитні посередники.

Фінансовий посередник – це господарюючий суб’єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами. До таких суб’єктів належать банки, інвестиційні компанії, страхові пенсійні фонди, довірчі товариства, торгівці цінними паперами та ін.

Банки акумулюють кошти та інші цінності (золоті запаси, цінні папери), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки між суб’єктами господарювання, випускають в обіг цінні папери, проводять операції із дорогоцінними металами і валютою. Центральні чи головні банки кожної країни наділені правом випускати гроші в обіг (проводити їхню емісію). В Україні таким є Національний банк (НБУ).

Біржа (від лат. слова — гаманець) — установа, в якій здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти, масових товарів, що продаються за стандартами або зразками.

Залежно від предмета діяльності розрізняють фондові і товарні біржі.

Фондова біржа - це біржа, що оперує цінними паперами, тобто грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Об'єктами операцій фондової біржі є акції; облігації республіки, місцевих позик і підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; векселі.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних пін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Основна її мета - сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди акумулюють кошти приватних осіб або компаній, випускаючи власні цінні папери. Отримані кошти вони з метою одержання прибутків вкладають в акції чи облігації інших підприємств, стають їхніми інвесторами. В Україні такі компанії та фонди в процесі приватизації здійснювали також обмін приватизаційних сертифікатів громадян на власні акції і вкладали ці сертифікати в акції роздержавлених підприємств.

Трастові (довірчі) товариства здійснюють управління майном підприємств або приватних осіб. Вони вкладають кошти клієнтів (за їх дорученням) у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання прибутків.

Страхові компанії надають можливість домогосподарствам і фірмам знизити ризик через продаж контрактів особливого типу – страхових полісів. Страховий бізнес ґрунтується на природному прагненні людини убезпечити себе і свою власність від різних непередбачуваних ситуацій. Такі установи акумулюють страхові внески громадян та організацій з умовою, що в разі лиха вони сплатять постраждалому зазначену суму.

Пенсійні фонди акумулюють цільові внески громадян для збільшення їхньої майбутньої пенсії. Діяльність цих фондів також дещо подібна до страхового бізнесу. На залучені кошти фонди купують цінні папери, надають кредити з метою одержання прибутку.

Ощадні установи залучають порівняно невеликі заощадження багатьох громадян. Акумульовані кошти ці установи розміщують в інших ринкових організаціях, щоб одержувати прибуток.

Брокерські фірми – це посередники між продавцями та покупцями цінних паперів на біржі. Крім того, вони надають клієнтам додаткові послуги, зокрема, у вигляді інформації про кон’юнктуру ринку, рекламу тощо.

Крім названих, існують ще й інші фінансові посередники – взаємні фонди, кредитні спілки, фірми, які вкладають капітал у венчурні компанії, що тільки починають свою діяльність та ін..

Як бачимо, фінансово-кредитні посередники виконують великий спектр різноманітних функцій, надають послуги підприємствам та окремим громадянам, забезпечують взаємозв’язок між суб’єктами господарювання, сприяють створенню і раціональному використанню такого фактора виробництва, як капітал.