27. Пояснити поняття: інтенсивність праці.

Інтенсивність праці – напруженість праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

28. Заробітна плата, її форми та функції.

В історії світової економічної думки існує багато варіантів визначення заробітної плати. Її розглядають як плату за три різні об’єкти: працю, робочу силу, послуги праці, або робочої сили.

Отже, заробітна плата – це грошове вираження вартості і ціни товару «робоча сила» та частково результативності її функціонування.

Залежно від методів оцінки трудових затрат у господарській практиці використовують погодинну (тижневу, місячну, річну), відрядну (за кількість вироблених товарів), акордну та інші види оплати праці.

У ринкових економічних системах прийнято застосовувати дві основні форми заробітної плати – погодинну і відрядну.

Погодинна заробітна плата передбачає врахування строку функціонування найманої робочої сили згідно з договором про найм і погодинної ставки заробітної плати. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці (година, робочий день, тиждень, місяць). Одиницею виміру заробітної плати при погодинній формі стає погодинна ставка. Фактично її величину кожна фірма визначає, виходячи з власного досвіду і з врахуванням вимог конкуренції і чинного законодавства про працю.

Відрядна або поштучна заробітна плата – оплата вартості й ціни товару «робоча сила» залежно від виробітку за одиницю продукту. Величина заробітної плати тут обчислюється як добуток одиниці виробу і кількості товарів. Розцінка одного виробу визначаться рівнем зарплато місткості продукту, яка показує скільки зарплати містить у собі одиниця продукту. Вона використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення затрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. В її основу покладені хронометрування робочого дня і встановлення норм виробітку для найбільш фізично сильних, витривалих і кваліфікованих робітників.

В економіці розвинутих країн світу застосовують тарифні, преміальні, колективні форми оплати праці. Суть тарифної системи оплати праці полягає в залежності обсягу заробітної плати від тарифу (тарифної ставки).

Тарифна система складається з тарифної ставки, тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника. Тарифна ставка визначає рівень оплати праці працівників за годину роботи або робочий день. Найважливішим елементом тарифної системи є тарифна сітка, яка застосовується для визначення відповідних співвідношень між оплатою праці і кваліфікацією працівника. Вона включає певну кількість тарифних розрядів і відповідні між розрядні коефіцієнти. Ці коефіцієнти застосовуються для регламентації співвідношення рівня оплати першого і наступного розрядів. Тарифно-кваліфікаційний довідник містить у собі перелік робіт, що виконуються у даній галузі з врахуванням їх складності, міри відповідальності та вимог до точності і якості виконання.

Широке розповсюдження сьогодні мають і преміальні системи оплати праці. Більшість преміальних систем у країнах розвиненого ринку передбачає застосування так званої технологічної надбавки, розмір якої залежить від тривалості режимної частини робочого часу, устаткування або від часу ручної праці. Спеціальні премії призначаються за дотримання технологічної дисципліни, безаварійну роботу.

Особливе місце у преміальних системах оплати праці займають системи колективного преміювання. Прикладом є система Скенлоа. Вона передбачає, що адміністрація фірми, з одного боку, і профспілки – з іншого, заздалегідь визначають норматив частини заробітної плати у загальній вартості чистого прибутку. Якщо підприємство працює успішно і виникає економія витрат, то на суму даної економії утворюється спеціальний фонд, 25% з якого зараховується у резерв для можливих перевитрат фірми на робочу силу у наступному періоді, а з суми, яка залишається, виплачуються премії (25% - адміністрації, 75% - працівникам). Премії між працівниками розподіляються у відповідності з тарифними ставками.

Також розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за продаж капіталісту робочої сили та частково результатів її функціонування. Одиницею виміру номінальної заробітної плати є погодинна ставка.

Реальна заробітна плата – це кількість споживчих вартостей (товарів і послуг), яку працівник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після відрахування податків.