1. Поняття економіки. Предмет курсу.

Кожному з нас відомо слово «економіка». Але знаходячись в оточенні економіки, ми не можемо легко і просто пояснити що це таке, тому що економіка – поняття досить загальне, багатозначне і однією фразою його визначити неможливо. У перекладі з грецького слово «економіка» означає мистецтво ведення домашнього господарства («ойкос» - дім, домашнє господарство; «номос» - вчення, закон).

Економіка – сфера життя суспільства, яка включає в себе виробництво, обмін, розподіл і споживання. Як наука, економіка вивчає як суспільство або особа здійснюють вибір в умовах обмежених ресурсів з метою найбільш повного задоволення безмежних потреб.

Економічна наука розробляється і розвивається економістами різноманітних течій і напрямів, відтак існують різні визначення її предмета. Найзагальнішим є таке: економіка – це наука про основи господарювання. Господарська діяльність – це діяльність людей, спрямована на забезпечення матеріальних умов життя. Для здійснення такої діяльності потрібно відповісти хоча б на такі ключові запитання.

• Що з товарів та послуг має бути вироблено і в якій кількості, аби потреби людей були задоволені якомога повніше і виробництво при цьому було високоефективним?

• Як виробляти товари й послуги, тобто які ресурси та які технології використовувати, щоб створений продукт був доступніший для споживачів?

• Для кого виробляти, адже у кожної соціальної групи свої потреби, а для їхнього задоволення необхідні найрізноманітніші товари й послуги?

Тільки остаточно визначившись з відповідями на усі ці запитання, можна приступати до виробництва необхідних благ. Але це неможливо без ґрунтовних знань основних економічних механізмів. Для зручності їх вивчення і дослідження економічну науку поділяють на дві частини – макроекономіку та мікроекономіку.

Макроекономіка – наука про господарство в цілому. Вона вивчає загальні риси національної економіки, тобто економіки певної країни, її механізми, фактори й принципи дії, а також досліджує процеси формування національного доходу країни, фінансової політики уряду, регулювання державою економічного розвитку тощо. Сюди ж належить вивчення законів функціонування світової економіки, так необхідне в сучасну епоху.

Мікроекономіка вивчає діяльність підприємств і споживачів, форми взаємодії між ними та оптимальні варіанти цих взаємин. Вона ж аналізує діяльність домашніх господарств, фірм, галузей у межах країни, вивчає питання організації підприємницької діяльності.

2. Підприємство. Функції підприємства.

Підприємство – основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). Як первинна ланка народного господарства, підприємство зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, землі, сировини та ін.) і відносин власності (економічної, юридичної та ін.)

На діяльність підприємства впливає стан його внутрішнього та зовнішнього середовища.

Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, які працюють на даному підприємстві, засобів виробництва, наявних коштів підприємства, а також інформації. Що живить і об’єднує підприємство як складну систему.

Зовнішнє середовище залежно від характеру впливу поділяється на мікро- та макросередовище.

Мікросередовище – це середовище прямого впливу на підприємство, яке утворюють споживачі, конкуренти, постачальники та державні органи.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інститути й інші чинники, що впливають на підприємства і їх мікросередовище опосередковано. Основними компонентами макросередовища є становище держави і території, де розташовані підприємства.

Підприємства виконують 4 основних функції:

• Виробничо-технологічну, яка полягає у виробництві товарів та послуг, на які в поточний момент є попит. Підприємство шляхом використання і перероблення ресурсів повинно створити якісну, конкурентоспроможну продукцію, яку доцільно виготовити для отримання максимального прибутку;

• Соціальну – підприємство є основним місцем працевлаштування громадян і таким чином є джерелом їхніх особистих доходів. Крім того, воно забезпечує різні види соціальної допомоги працівникам та членам їхніх сімей. Фірма сплачує податки до державного бюджету, пенсійного фонду, фонду соціального забезпечення та інших фондів;

• Економічну – підприємство – один з основних елементів господарства держави. Фактично національне господарство є сукупністю підприємств, що взаємодіють між собою. Саме на підприємствах поєднуються продуктивні сили суспільства з його виробничими ресурсами. Тут жива праця втілюється в товарі чи послугах;

• Зовнішньоекономічну – представляючи країну на міжнародному ринкові, підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці, у свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, й на кожне підприємство.

Підприємство є важливою ланкою у системі економічного кругообігу держави. Члени домогосподарств забезпечуються роботою на підприємствах, унаслідок чого утворюються їхні доходи. Держава при цьому виконує лише координуючу та регулюючу роль.