Акції. Види акцій.
Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що свідчить про дольову участь акціонера в капіталі акціонерного товариства.
Акції бувають привілейовані, звичайні та іменні. По привілейованих акціях виплачується фіксований дивіденд. На звичайні та іменні акції дивіденди залежать від використання акціонерного капіталу і величини одержаного прибутку, а тому коливаються (як правило, розмір дивіденду на звичайну акцію все ж вищий, ніж на привілейовану, але остання гарантує дохід, тоді як перша – ні). Випускають «одноголосі» і «багатоголосі» акції, в залежності від їх номінальної вартості, визначається кількість голосів. Наприклад, якщо акція в 1000 дол. Має один голос, то акція вартістю в 10 000 дол. – 10 голосів і т. п. Іменні акції – «багатоголосні», а звичайна акція, як правило є «одноголосною».
На ринку цінних паперів акції продаються не за їх номінальною вартістю, а по курсу, або біржовій ціні.
Курс акцій залежить від величини дивіденду, який вона приносить, і банківської процентної ставки по вкладах і визначається за формулою:
Дивіденд
К
урс
акцій =
* 100
Ставка позичкового процента
Як правило, номінальна вартість і курс акції не співпадають, різниця між ними називається ажіо (якщо курс вищий від номіналу) або дизажіо (якщо вищий номінал). Курс цінних паперів є лише орієнтиром для визначення їх біржової ціни, яка залежить також від попиту на цінні папери та їх пропозиції.
Пояснити поняття: внп.
Валовий національний продукт (ВНП) – макроекономічний показник, що характеризує результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва за рік незалежно від місцезнаходження національних підприємств.
Власність. Форми власності.
Становище і роль в економіці кожного її учасника визначається його відношенням до власності на економічні ресурси і фактори виробництва.
Власність – сукупність прав окремої людини, групи людей, держави щодо володіння, розпорядження та використання ресурсів (матеріальних, фінансових, інтелектуальних), які дають змогу створювати економічні блага.
У загальному вигляді власність можна визначити як відносини між економічними суб’єктами з приводу присвоєння економічних ресурсів і споживчих благ.
Власність як економічне явище являє собою сукупність неіснуючих поза зв’язком між собою таких елементів: об’єкти власності, суб’єкти власності, відносини власності.
Об’єкти (матеріально-речовий зміст) – присвоювані, такі що знаходяться в розпорядженні людей речі: фактори виробництва життєвих благ.
Суб’єкти або носії відносин власності – це люди, їх різні об’єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об’єктами власності.
Відносини власності – сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей та інших об’єктів власності.
Відносини власності беруть свій початок у виробництві. Виробництво – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у виробництві.
Власність не лише результат та одна з істотних рис виробництва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою виробництва.
Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті економічні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.
Функціонуванню власності притаманне багатоманіття форм.
По об’єктам власності розрізняють:
власність на фактори виробництва, в тому числі на засоби виробництва, робочу силу;
власність на предмети споживання;
інтелектуальну власність.
По суб’єктам власності розрізняються такі її форми:
1)приватна;
2)змішана;
3) державна.
В свою чергу, приватна власність поділяється на дві групи: індивідуальну (її суб’єктами є невеликі фірми, сімейні, одноосібні, фермерські господарства, майно родинних підприємств) та корпоративну або колективну (її суб’єктами є акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, фонди, об’єднання).
Змішана власність належить фірмам та установам, у яких держава бере участь (освіта, охорона здоров’я, зв’язок, телебачення, промислові підприємства).
Державна власність також поділяється на дві групи: загальнодержавну і муніципальну (комунальну). Суб’єктами державної власності є соціально-економічна інфраструктура: залізничний транспорт, освіта, охорона здоров’я, підприємства військово-промислового комплексу, а також малорентабельні підприємства.